Авдикович Орест Львович

Визначення і загальна характеристика

АВДИКО́ВИЧ Орест Львович (псевд. — Данило Троян; 16. 02. 1877, с. Дубківці, нині у складі с. Раштівці Гусятинського р-ну Терноп. обл. — 29. 10. 1918, Ві­день, похов. у Пере­мишлі, нині Польща) — письмен­ник, педагог, літературо­знавець. Народився у сімʼї греко-катол. священика москвофіл. орієнтації Л. Авдиковича. Закін. Львів. гімназію та філос. факультет Львів. університету (1901), навч. також у Гірничій академії в м. Леобен (Австрія, 1898). Учителював у Пере­мишлі — спершу в польс., а від 1903 — в укр. гімназіях і водночас в укр. ліцеї для дівчат. Від 1905 — перший адміністратор і префект гімназій. ін­ституту, а від 1909 — проф. гімназії. Був зав. укр. б-ки для учнів і куратором драм. гуртка, керував літ. секцією. Від 1908 — голова Пере­мишл. філії Товариства наук. викладів ім. П. Могили. Дебютував белетристич. нарисом «Шекс» у г. «Діло» (1898, 27, 28 трав.). Друкувався у львів. вид. «Руслан» та «Літ.-наук. вісник». У зб. оповідань «Поезия і проза» (Л., 1899), «Моя популярність» та інші оповіда­н­ня» (Л., 1905) реалістично змалював життя дріб. шляхти й сільс. інтелігенції. У творах «Гуси», «До місяця», «Звечора», «Остан­ні скарби» та ін. на­ближався до «нової школи» в укр. літературі поч. 20 ст., подаючи на основі діалогів, монологів психологізовані пластичні малюнки з жит­тєвих випадків, концентруючи увагу на душев. зруше­н­нях, нюансах думок і почут­тів героя. Під впливом польс. модерніста С. Пшибишевського А. звертається до від­ображе­н­ня ро­зірваної сві­домості зневіреного в житті інтелігента в мініатюрах з химерним сюжетом або ж взагалі без фабули: лірич. медитацій, елегій чи потоку сві­домості лірич. героя, який дослухається «музики своїх нервів»; до символічно-метафор. змалюва­н­ня його фантаст. візій, по­єд­нуючи натураліст. під­хід до психол. аналізу з лірико-символ. екс­пресією: «Нарис одної доби» (1899), «Нетлі», «Метелики» (обидва — 1900) «Демон руїни» (1901; усі — Львів). У прозі А. став предтечею прихильників укр. модерну, перед­усім «Молодої Музи». У ви­даних у Пере­мишлі оповідан­ні «На згарищах» (1914) і містерії «Ой у рідному краю та на Дикому полі» (1918) засуджував імперіаліст. війну; тут реаліст. картини межують із фантаст. візіями й алегор. образами, взятими з християн. міфології. У низці творів А. є елементи містики. Йому належать літературо­знавчі роз­відки «Огляд літературної діяльности Олександра Кониського» (1908) і «Форма писань Маркіяна Шашкевича» (1911; обидві — Пере­мишль).

Тв.: З балу; На аудієнції; Остан­ні скарби; Від­людок; По дорозі; Така …дурна справа // Образки з життя: Оповіда­н­ня, новели, нариси. Л., 1989; Лев Василович-Сапогівський: Єго житє і літературна діяльність // Діло. 1899, 4–7 серп.

Літ.: Луцький О. Літературні новини в 1905 році // Світ. 1906. Ч. 2; Перфецький Є. Орест Авдикович // Наше минуле. 1918. № 3; Крушельницький А. Посмертні оповіда­н­ня Ореста Авдиковича // Нові шляхи. 1929. Т. 2, № 4; Коковський Ф. Початки літературної діяльності Ореста Авдиковича // Назу­стріч. 1937. Ч.18, 19; Кирчів Р. Орест Авдикович // Український календар 1973. Варшава, 1973; Нахлік Є. Вразлива душа, упоєна поетичним жалем // Україна. 1989. № 49; Його ж. Орест Авдикович — письмен­ник, літературо­знавець, педагог. Л., 2001; Полєк В. Біо­графічний словник Прикарпа­т­тя. Ів.-Ф., 1993.

В. Т. Полєк, Є. К. Нахлік

Завантажити статтю