Колюбакін Олександр Михайлович

КОЛЮБА́КІН Олександр Михайлович (Колюбакин Александр Михайлович; 02. 09. 1868, с. Тюлькіно Твер. губ., Росія — 21. 01. 1915, побл. Варшави, похов. у с. Пʼятницьке Твер. губ.) — російський політич­­ний діяч. Закін. 2-й кадет. корпус і Костянтинів. військ. училище (1889). Від 1890 пере­бував на військ. службі у лейб-гвардії Ізмайлов. полку. 1894 намагався вступити до Військ.-юрид. академії, але не був прийнятий через твір, написаний, на думку при­ймал. комісії, у ліберал. дусі. В тому ж році ви­йшов у від­ставку. Від 1897 брав активну участь у земському русі, 1903 обраний головою Новгород. губерн. земської управи (Росія), однак не затверджений на посаді міні­стром внутр. справ, 1905 обраний вдруге. Спів­засн. і чл. ЦК (1905) Кон­ституц.-демократ. партії (кадетів). Від 1907 — депутат 3-ї Держ. думи Рос. імперії. Очолював тимчас. комісію для поперед. роз­гляду законо­проектів при фракції кадетів, під­писав низку законо­проектів, серед яких — «О языке преподавания в местностях с малорус­ским населением». У ви­ступах об­стоював право усіх націй Рос. імперії на самовизна­­че­н­ня. 1908 засудж. до 6-ти місяців тюрем. увʼязне­н­ня за анти­уряд. промову, 1909 таєм. го­­лосува­н­ням виключений зі скла­­ду думи та по­збавлений вибор. прав. Від 1910 — голова С.-Пе­­тербур. міського комітету кадетів. Також був одним із провід. діячів т. зв. політ. масонства. З поч. 1-ї світової війни не під­лягав мобілізації як неблагонадійний, однак домігся до­зволу рос. імператора Миколи ІІ і вирушив на фронт, де загинув у бою.

Завантажити статтю