Колюбакін Олександр Михайлович
КОЛЮБА́КІН Олександр Михайлович (Колюбакин Александр Михайлович; 02. 09. 1868, с. Тюлькіно Твер. губ., Росія — 21. 01. 1915, побл. Варшави, похов. у с. П’ятницьке Твер. губ.) — російський політичний діяч. Закін. 2-й кадет. корпус і Костянтинів. військ. училище (1889). Від 1890 перебував на військ. службі у лейб-гвардії Ізмайлов. полку. 1894 намагався вступити до Військ.-юрид. академії, але не був прийнятий через твір, написаний, на думку приймал. комісії, у ліберал. дусі. В тому ж році вийшов у відставку. Від 1897 брав активну участь у земському русі, 1903 обраний головою Новгород. губерн. земської управи (Росія), однак не затверджений на посаді міністром внутр. справ, 1905 обраний вдруге. Співзасн. і чл. ЦК (1905) Конституц.-демократ. партії (кадетів). Від 1907 — депутат 3-ї Держ. думи Рос. імперії. Очолював тимчас. комісію для поперед. розгляду законопроектів при фракції кадетів, підписав низку законопроектів, серед яких — «О языке преподавания в местностях с малорусским населением». У виступах обстоював право усіх націй Рос. імперії на самовизначення. 1908 засудж. до 6-ти місяців тюрем. ув’язнення за антиуряд. промову, 1909 таєм. голосуванням виключений зі складу думи та позбавлений вибор. прав. Від 1910 — голова С.-Петербур. міського комітету кадетів. Також був одним із провід. діячів т. зв. політ. масонства. З поч. 1-ї світової війни не підлягав мобілізації як неблагонадійний, однак домігся дозволу рос. імператора Миколи ІІ і вирушив на фронт, де загинув у бою.
Рекомендована література
- Євген Чикаленко і Петро Стебницький. Листування. 1901–1922 роки. К., 2007;
- Маров М. Н. Род Колюбакиных: Материалы к родословию. С.-Петербург, 2008.
Завантажити статтю
