Авітамінози

Визначення і загальна характеристика

АВІТАМІНО́ЗИ — патологічні стани, що виникають унаслідок порушень процесів надходже­н­ня в організм людини або тварин певних вітамінів. Терміном «А.» слід по­значати такі стани, за яких у клітинах організму повністю від­сутній певний вітамін або його фізіологічно активна, зокрема коферментна, форма; зниже­н­ня порівняно з нормою внутр.-тканин. вмісту того чи іншого вітаміну є станом гіповітамінозу. Не­стача декількох вітамінів по­значається як поліа-, або гіповітаміноз. У цілому патол. стани, що роз­виваються за умов зменше­н­ня або від­сутності окремих вітамінів, по­значаються також як хвороби вітамін­ної недо­статності. За біо­хім. механізмами дії вітаміни та їх похідні є сполуками, що утворюють складові компоненти ферментних білків — коферменти (вітаміни В₁, В₂, В₆, РР, В₁₂, біо­тин, фолієва кислота тощо), входять до складу біо­мем­бран як біо­антиокси­данти (вітаміни А, Е) або виконують специф. каталітичні та регуляторні функції на рівні окремих клітин. структур та цілого організму (вітаміни С, D). У звʼязку з цим за умов гіпо- та авітамінозів виникають глибокі поруше­н­ня багатьох процесів обміну речовин та клітин. функцій, у яких беруть участь певні вітаміни. Протягом багатьох століть людству були ві­домі такі специф. хвороби вітамін. недо­статності, як цинга, або скорбут (не­стача аскорбінової кислоти — вітаміну С), рахіт, або «англійська хвороба» (не­стача вітаміну D), бері-бері (не­стача вітаміну В₁), пелагра (не­стача вітаміну РР), гемералопія, або «куряча сліпота» (не­стача вітаміну А), хвороба Адисона– Бірмера, або зло­якісна анемія (не­стача вітаміну В₁₂).

Засновниками вче­н­ня про вітаміни та хвороби вітамін. недо­статності вважають нідерланд. лікаря-екс­периментатора Х. Ейкмана та англ. біо­хіміка Ф.-Ґ. Гопкінса (Нобелівська премія, 1929). Першим вітаміном, щодо якого було доведено його значе­н­ня як необхід. «додатк. фактора харчува­н­ня» (Гопкінс), був тіамін (вітамін В₁), що його отримав 1911 польс. дослідник К. Функ з рисових висівок. Виділена сполука протидіяла роз­виткові хвороби бері-бері (поліневриту, спричиненого тривалим спожива­н­ням полірованого рису) і містила в структурі молекули аміно­групу, що й дало під­ставу К. Функові за­пропонувати термін «вітаміни» для всіх додатк. факторів харчува­н­ня. Великий внесок у роз­виток вче­н­ня про А. зробили укр. науковці О. Пал­ладін, Р. Чаговець, С. Винокуров, Є. Шамрай; дослідж. механізмів дії вітамінів та роз­витку А. у наш час присвячені наук. роз­робки каф. біо­орган., біол. та фармацевт. хімії Нац. мед. університету ім. О. Богомольця, Ін­ституту біо­хімії ім. О. Пал­ладіна НАНУ.

Ви­значальною особливістю вітамінів як жит­тєво необхід. компонентів обміну речовин є те, що ці біо­орган. сполуки, на від­міну від ін. біо­молекул, не синтезуються в клітинах організмів людини або тварин, а повин­ні по­стійно надходити в організм з продуктами харчува­н­ня рослин. (більшість водорозчин. вітамінів) або тварин. походже­н­ня. Осн. причинами виникне­н­ня хвороб вітамін. недо­статності є зменше­н­ня або повна від­сутність надходже­н­ня певного вітаміну в організм у складі продуктів харчува­н­ня внаслідок нерац. дієти або неправильної кулінар. обробки харч. продуктів, що призводить до руйнації окремих вітамінів. Такі стани отримали назву екзоген­них гіпо-(а-)вітамінозів, які найчастіше бувають при харчуван­ні одноманіт., консервованою їжею, сезон­ній (зимово-весняній) не­стачі в дієті рослин. продуктів, що є багатими джерелами вітаміну С та вітамінів групи В, за умов повного або частк. голодува­н­ня (зокрема під час соц. криз у вʼязнів концентрац. таборів тощо).

Різновидом екзоген. гіповітамінозів є стани полівітамін. недо­статності, спричинені тривалим за­стосува­н­ням багатьох антибіо­тиків, що призводять до пригніче­н­ня роз­витку нормальної бактеріал. мікрофлори кишечника, необхідної для синтезу важливих для організму людини вітамінів. Поруше­н­ня засвоє­н­ня певних вітамінів тканинами організму внаслідок роз­ладів їх всмоктува­н­ня у травному ка­налі (зокрема, жиророзчин. вітамінів А, К при захворюва­н­нях печінки та під­шлунк. залози) або не­спроможності біо­хімічних систем клітин використовувати вітамін у процесах метаболізму (напр., при за­стосуван­ні деяких лікар. засобів, що є структур. антагоністами вітамінів — антивітамінами) — ендоген­ні гіпо-(а-) вітамінози також спричиняє захворюва­н­ня. Так, недо­статність вітаміну В₆ (піридоксину) може роз­винутися внаслідок тривалого лікува­н­ня хворих на туберкульоз хіміотерапевт. засобами — похідними ізонікотинової кислоти (ізоніазидом, фтивазидом тощо). А. — наслідок збільше­н­ня виведе­н­ня окремих вітамінів з організму або під­вищена їх утилізація в біо­хім. та фізіол. процесах (ситуації, що можуть мати місце під час вагітності та лактації в жінок, за умов виснаже­н­ня фіз. працею, емоційно-псих. стресів, пере­бува­н­ня людини в екс­трем. температур. умовах, при тяжких інфекц. хворобах тощо).

Літ.: K. Funk. Die Vitamine. Wiesbaden, 1914; Пал­ладин А. В. Учебник биологической химии. Москва, Ленин­град, 1939; Сало В. М. Витамины и жизнь. Москва, 1969; Боєчко Л. Ф., Боєчко Л. О. Основні біо­хімічні поня­т­тя, ви­значе­н­ня та терміни. К., 1993; Губський Ю. І. Біо­логічна хімія. К., Т., 2000.

Ю. І. Губський

Завантажити статтю