Автобіографія

Визначення і загальна характеристика

АВТОБІОГРА́ФІЯ (від авто… і грец. bιός  — життя, γράϕω — пишу) — літературний жанр; твір, темою якого є життя самого автора. А. відрізняється від таких літ. форм, як щоденник і мемуари (в останніх більше уваги приділяється спогадам про людей, з якими автор зустрічався, подіям, свідком яких він був). Крім того, в А. чіткіше простежується прагнення узагальнити події та факти влас. життя, підпорядкувавши їх певній автор. концепції, надавши творові ідейно-худож. цілісності. А. видат. письменників — важливе джерело відомостей про них і про духовне життя суспільства певної доби. Т. Шевченко з повним правом відзначав у А.: «Історія мого життя — частина історії моєї батьківщини». Пізнавальну та істор.-культурну цінність мають А. укр. письменників: І. Нечуя-Левицького, І. Франка, В. Стефаника, В. Самійленка, О. Кобилянської та ін. А. у ширшому значенні називають автобіогр. твори, у сюжетну основу яких покладено реальні події життя самого письменника. Цей жанр у світ. літературі має довгу низку класич. зразків (Ю. Цезар, Ж.-Ж. Руссо, Й.-В. Ґете, О. Герцен, Л. Толстой). В укр. літературі першим таким твором було «Поученіє» Володимира Мономаха. Автобіогр. твори досить поширені в укр. літературі 19–20 ст.: повість Т. Шевченка «Художник», низка оповідань І. Франка, присвяч. дитинству, повість О. Довженка «Зачарована Десна», поема М. Рильського «Мандрівка в молодість», цикл поезій М. Бажана «Уманські спогади», повість В. Сосюри «Третя Рота», роман І. Жиленко «Homo feriens» та ін. Автобіогр. творами можна вважати й ліричні поезії, поштовхом до написання яких стала певна подія в житті письменника. Осмислення її або навіть емоц. реакція на неї, трансформована в худож.-образ. системі поезії («Я бачила, як ти хиливсь додолу» Лесі Українки, «Земля» Л. Первомайського) значно доповнюють уявлення читача про життєвий шлях автора, його особистість. (Див. також Біографія).

Завантажити статтю