Біографія

БІОГРА́ФІЯ (від біо... і ...графія) — жит­тєпис; від­творе­н­ня на основі фактів і документів життя та діяльності, історії духовного роз­витку особи у звʼязку з су­спільними умовами її епохи; спосіб ре­презентації в культурі специфіки окремого людського буття. Специф. ознаками Б. є її цін­ність для індивід. людського існува­н­ня й наявність текс­ту, що ідентифікує це існува­н­ня. Прообразом Б. можна вважати історії про богів та героїв у міфології. Біо­графічні за змістом і документальні за стилем давньоєгипет. над­гробні написи про фараонів та їхніх чиновників. Багато «біогр.» історій містить Старий Заповіт, біогр. роз­повідь про земне життя Ісуса по­дано у Євангеліях. Антична Б. започаткована історіогр. працями Геродота, Фукідіда, Ксенофонта, класич. ознак — предметно-темат. систематизації матеріалу та обʼєктивізму висновків — набула у Тацита, Плутарха, Светонія. Середньовічна біо­графістика — пере­важно «житія святих». Згодом героями жит­тєписів усе частіше стають світські діячі — полководці, політики, письмен­ники. Світський характер має віршована істор.-бібліогр. література 19 — поч. 20 ст. Особл. різновид Б. становлять автобіо­графії-сповіді П. Абеляра, Авґустина, Б. Чел­ліні, Дж. Казанови, Ж.-Ж. Руссо, Й.-В. Ґете, О. Вайльда, В. Ро­занова та ін. (Див. також Автобіографія). Знач. пошире­н­ня жанр Б. набув у часи Від­родже­н­ня, роз­квіту — у 18 ст. (зокрема біо­графії Карла XII й Петра І, написані Вольтером), тоді ж зʼявилася й теорія жанру (С. Джонсон, Р. Норт), ви­значилася профес. спеціалізація біо­графів. У 19 ст. створено фундамент. Б.: «Life of Sir Walter Scott» («Життя Вальтера Скот­та» у 7-ми т., 1837–39) Д. Локхарта, «Life of Milton» («Життя Мільтона» у 6-ти т., 1859–94) Д. Мес­сона, «The life of Dickens» («Життя Дік­кенса»у 3-хт., 1872–74) Дж. Форстера та ін. У Росії — це праці П. Вʼяземського про Д. Фонвізіна, П. Ан­ненкова про О. Пушкіна, І. Аксакова про Ф. Тютчева та ін. На­прикінці 19 ст. Ф. Павленков започаткував серію «Жизнь замечательных людей» (продовжується від 1933). У 1-й пол. 20 ст. зʼявилися белетризовані Б. (А. Моруа, С. Цвейґ, Р. Рол­лан, Л. Стрейчі, І. Стоун).

В Україні елементи біогр. описів зʼявляються у 11 ст. в житій. літературі, літопис. текс­тах; у літописах 16–17 ст. жит­тєписи конкрет. осіб на­ближаються до реал. біогр. порт­рета. У 19 ст. створено біогр. працю «Историческіе дѣятели юго-западной Руси въ біо­графіяхъ и порт­ретахъ» (вып. 1, Кіевъ, 1883) В. Антоновича та В. Беца, «Рус­ская исторія въ жизнеописаніяхъ ея главнѣйшихъ дѣятелей» (в 2–хъ т., вып. 1–6, С.-Петербургъ, 1874–79; вып. 7, С.-Петербургъ, 1888) М. Костомарова. Залежно від спів­від­ноше­н­ня наук. і худож. складників Б. поділяють на наукову (наук.-популярну), наук.-художню (белетризовану, есе­їстичну) та художню. Наук.-популярна Б. пере­буває за межами худож. літ-ри (в ній від­сутні худож. вимисел та домисел). Зразками таких Б. є книги: «Жит­тєпис Осипа-Юрія Гординського-Федьковича» (Л., 1911) О. Маковея, «Тарас Шевченко» (Москва, 1946) М. Шагінян, «Тарас Шевченко — поет, борець, людина» (К., 1982) Л. Новиченка та ін. Художня Б. існує у жанр. різновидах істор.- біогр. роману, повісті, оповіда­н­ня, драми, поеми, циклу поезій, окремого вірша. За мірою достовірності від­творе­н­ня особи Б. мають характер суто науковий (кожен факт спирається на документал. дані, зокрема «Т. Г. Шевченко: Біо­графія», К., 1984) або наук.-художній (письмен­ник на основі документів від­повід­но до істор. правди створює худож. образ особистості у звʼязку з її конкрет. реал. оточе­н­ням, на тлі су­спільно-істор. об­ставин). Серед творів, у яких автори є дослідниками біо­графій, — повісті та романи: «Михайло Коцюбинський» (1940), «Поетова молодість» (1960) Л. Смілянського, «Тарасові шляхи» (1961), «В степу без­країм за Уралом» (1964) З. Тулуб, «Марія» (1988) О. Іваненко, «Дума про вогонь» П. Жура, «Четвертий вимір» Р. Іваничука (обидва — 1985; усі — Київ) та ін.

У 1-й пол. 20 ст. ви­дано істор.- біогр. довід­ники - пере­важно про рев. діячів, Героїв Рад. Союзу, учених, митців. До здобутків цього часу належить праця О. Лейтеса і М. Яшека «Десять років української літератури. 1917–27» (X., 1928), «Письмен­ники Радянської України» (К., 1948, т. 2, ч. 1) Л. Хінкулова. Праця над біогр. довід­никами значно по­жвавилася від кін. 50-х рр. Опубл. серію ювіл. ви­дань «Біо­бібліо­графія вчених УРСР», де вміщено й біогр. стат­ті. За 1958–98 ви­друкувано понад 180 біо­бібліо­графій. 1966 започатк. серію літ. і наук. порт­ретів «Життя славетних» (від 1972 — «Уславлені імена»). Урізноманітнюються види біогр. досліджень: довід­ники, худож.-біогр. нариси, істор. порт­рети, наук.-біогр. моно­графії, де висвітлюються по­статі укр. істор. діячів, учасників нац.-визв. руху, письмен­ників, митців, учених, освітян, які прислужилися Україні. Значна кількість укр. біогр. літ-ри у всіх її видах зумовила появу спец. наук. досліджень. У рад. часи виходили істор.-біогр. твори лише про тих осіб, які не заборонялися цензурою, проте і в таких працях зосереджувалося більше уваги на висвітлен­ні істор., а не біогр. аспектів. Істор.-біогр. література про життя і діяльність видат. осіб України в ідеологічно витриманому стилі виходила пере­важно у формі ювіл. або некролог. біо­графій, збірників на пошану, окремих нарисів та біобібліографії. У 30-х рр. нац. Б. не поповнювалася новими творами. Істор.-біогр. роз­відки зʼявилися на­прикінці 50-х рр. і були пред­ставлені двома видами наук. творів: ґрунтов. дослідже­н­нями духов. світу особистості (В. Дмитриченко «Су­спільно-політичні по­гляди Я. П. Козельського», К., 1957; Д. Острянин «Світо­гляд Максимовича», К., 1960; В. Сарбей «Історичні по­гляди О. М. Лазаревського», К., 1961) й біо­графічними наук.-популяр. нарисами (Ф. Шевченко «Лукʼян Кобилиця: З історії антифеодал. боротьби селянства Буковини у 1 -й пол. XIX ст.», К., 1958; В. Голобуцький «Максим Железняк», Москва, 1960; М. Котляр «Шукачі і дослідники скарбів», К., 1971). У 70-х рр. знову «закрито» нац. тематику, й лише у 2-й пол. 80–90-х рр. від­новлюється інтерес до істор.-біогр. літ-ри. В Україні роз­вивається наук. Б., що характеризується появою істор.-біогр. нарисів, які ре­презентують укр. істор. науку. Ці дослідже­н­ня присвячено істор. діячам Київ. Русі та періоду середньовіч­чя (П. Толочко «Наїдки Мономаха», К., 1972; М. Котляр «Данило Галицький», К., 1979; «Історичні порт­рети: Із історії давньо-рус. і європ. політики Х–ХІІ ст.», К., 1990; «Полководці давньої Русі», К., 1991; Ю. Пінчук «Микола Іванович Костомаров», К., 1992; В. Смолій і В. Степанков «Бог­дан Хмельницький: Соц.- істор. порт­рет», К., 1993; «Історичні по­статі України: Істор. нариси», О., 1993; «Бог­дан Хмельницький: Хроніка життя та діяльності», 1994; «Історична спадщина у світлі сучасних досліджень: Величко, Маркевич, Костомаров, Яворський», «Володарі геть­манської булави: Істор. порт­рети», «Геть­мани України: Довід.», 1995; «Історія України в особах. Давньоруська держава», 1996; усі — Київ).

Після роз­паду СРСР політ. ситуація в Україні зумовила необхідність пошуків істор. під­твердже­н­ня визв. змагань, ідеол. реабілітації тих осіб, імена яких повʼязані з від­стоюва­н­ням ідеї держ. незалежності та спадкоємності нац. історії та культури України. Зʼявилася низка наук.- популяр. нарисів та істор. порт­ретів, зокрема ви­да­н­ня Ін­ституту історії України НАНУ — «Історія України в особах IX–XVIII ст.» (К., 1993), «Історія України в особах ХІХ–Х­Хст.» (К., 1995). Опубл. книги оповідань про Д. Яворницького «У пошуках скарбів» (К., 1993) та «Козацький батько» (К., 1998) І. Шаповала. Сучасні історики досліджують життя і діяльність по­статей УНР (Р. Пиріг «Життя Михайла Грушевського. Остан­нє десятилі­т­тя. 1924–1934», К., 1993; В. Пристайко, Ю. Шаповал «Михайло Грушевський і ГПУ–НКВД: Трагічне десятилі­т­тя. 1924–1934», К., 1996). Опубл. низку спец. досліджень, що роз­глядають роль особистості в істор. процесі у контекс­ті істор. подій; заповнюються «білі плями» історії, перед­руковуються ви­да­н­ня укр. діаспори, від­роджуються також крає­знавчі істор.-біогр. пошуки, поновлюється біо­бібліо­графія, друкуються збірники документів та нові істор.-біогр. ви­да­н­ня.

Завантажити статтю