Авторська школа

А́ВТОРСЬКА ШКО́ЛА — екс­периментальний на­вчально-виховний заклад, діяльність якого ґрунтується на психолого-педагогічній концепції, роз­робленій автором чи авторським колективом. Термін «А. ш.» вживається від кін. 80-х рр., проте саме явище у світ. педагогіці існує значно раніше. Авторськими були виховні заклади І. Пе­сталоц­ці, С. Френе, Я. Корчака, С. Шацького, А. Макаренка, школи В. Сороки-Росинського, В. Сухомлинського, Ф. Брюховецького, Т. Кон­никової та ін. У СРСР проекти А. ш. вперше було висунуто 1987 на конкурсі «Учительской газеты». Автори проектів А. ш. намагалися сформулювати самобутнє баче­н­ня можливостей для роз­витку рад. школи, насамперед шляхом її зверне­н­ня до особистості дитини. Громад.-держ. екс­пертиза із 250 проектів ві­дібрала шість, яким у серпні 1988 було присвоєно зва­н­ня «А. ш.». Роз­різняють їх не лише за іменами їхніх творців і керівників, а й за базовим концептом, напр. «школа життя» (Ш. Амонашвілі), «самови­значе­н­ня» (А. Тубельського), діалогу культур (В. Біблера, С. Курганова). В А. ш., як і інших закладах нової генерації — г-зіях, ліцеях, колегіумах, школах-комплексах, — в центрі діяльності — творча особистість. В Україні у кін. 80-х рр. процес формува­н­ня нових типів освіт. закладів від­бувався стихійно, однак від 90-х рр. науковці разом із твор. колективами шкіл напрацювали нормат. базу А. ш. Ві­домими в Україні є А. ш. О. Захаренка, М. Гузика, М. Палтишева, В. Шаталова, М. Чемберджі, В. Алфімова, О. Сологуба, В. Хайруліної, П. Антонюка, школа Артека (ген. дир. — М. Сидоренко) та ін. Кожен з цих закладів має оригін. концепцію, статут, про­грами, посібники, інформ. забезпече­н­ня, ін­новації у на­вчан­ні та вихован­ні. Так, школа-комплекс М. Гузика — одного з перших засновників А. ш. і вчителя-новатора — забезпечує гармоній. роз­виток особистості в гуманіст. системі вихова­н­ня, неперервність освіти, продуктивну жит­тєдіяльність учнів протягом повного дня, соціалізацію особистості. В Україні щорічно асоціацією керівників закладів нових типів проводяться збори пред­ставників А. ш., де роз­глядаються нові проекти навч.-вихов. закладів. Сутність екс­перименту в А. ш. полягає в пошуку нових цілей освіти, нового змісту освіти при збережен­ні її традиц. або оновл. мети, нових форм на­вча­н­ня і вихова­н­ня, нових інформ. технологій. Концепція А. ш. роз­вивається при її реалізації накопиче­н­ня колект. та індивід. досвіду педагогів, учнів і батьків, учасників екс­перименту. Реалізація автор. проектів потребує від­повід­ного наук. забезпече­н­ня. Тому в А. ш. перед­бачено спец. посаду дослідника-вченого, зав­да­н­ня якого — дати наук. інтер­претацію діяльності педагога. В А. ш. особл. значе­н­ня надається роботі пед. колективу з батьками і громадськістю, оскільки ідеї автора і засоби досягне­н­ня мети, через їхню новизну, не завжди спри­ймаються адекватно. А. ш.– один із типів екс­перим. на­вча­н­ня. Її статус затверджує орган нар. освіти після проведе­н­ня спец. громад.-держ. екс­пертизи. Статус А. ш. дає право на своєрідну організацію навч.-вихов. процесу, структури закладу тощо. У роз­витку освіти цим закладам надається значе­н­ня ін­новаційних орієнтирів.