АГІБА́ЛОВ Василь Іванович (08(21). 04. 1913, с. Верх­ня Гнилуша, нині с. Лозове Воронез. обл., РФ — 18. 07. 2002, Харків) — скульптор. Заслужений діяч мистецтв України (1956), Народний художник України (1978). Член НСХУ (1939), СХ СРСР (1943). Державна премія УРСР ім. Т. Шевченка (1977). Державні нагороди СРСР. Закін. Київ. худож. робітфак (1933) та Харків. худож. ін­ститут (1942, учителі з фаху — Л. Блох, М. Гельман, О. Матвєєв). Викладав у Луган. худож. училищі (1944–49), Харків. худож. ін­ституті (1949–54). Працював у станк. і монум. пластиці. Пред­ставник харків. школи скульптури. Його памʼятники та монументи пере­важно повʼязані з темою 2-ї світової війни. Числен­ні порт­рети скульптора вирізняються психол. насиченістю, в них від­творено узагальнений тип воїна, робітника, вченого. У творчому доробку є також зразки декор. скульптури та архіт.-декор. пластики. Брав участь у числен. худож. ви­ставках у Києві та Москві, пере­сув. ви­ставках рад. мистецтва у Болгарії, Румунії, Китаї (1950-і рр.), укр. мистецтва у Польщі та Німеч­чині (1960-і рр.). Твори зберігаються в музеях Києва (НХМ), Харкова, Краснодона, Луганська, С.-Петербурга (ДРМ), Москви (ДТГ).