Агібалов Василь Іванович
АГІБА́ЛОВ Василь Іванович (08(21). 04. 1913, с. Верхня Гнилуша, нині с. Лозове Воронез. обл., РФ — 18. 07. 2002, Харків) — скульптор. Заслужений діяч мистецтв України (1956), Народний художник України (1978). Член НСХУ (1939), СХ СРСР (1943). Державна премія УРСР ім. Т. Шевченка (1977). Державні нагороди СРСР. Закін. Київ. худож. робітфак (1933) та Харків. худож. інститут (1942, учителі з фаху — Л. Блох, М. Гельман, О. Матвєєв). Викладав у Луган. худож. училищі (1944–49), Харків. худож. інституті (1949–54). Працював у станк. і монум. пластиці. Представник харків. школи скульптури. Його пам’ятники та монументи переважно пов’язані з темою 2-ї світової війни. Численні портрети скульптора вирізняються психол. насиченістю, в них відтворено узагальнений тип воїна, робітника, вченого. У творчому доробку є також зразки декор. скульптури та архіт.-декор. пластики. Брав участь у числен. худож. виставках у Києві та Москві, пересув. виставках рад. мистецтва у Болгарії, Румунії, Китаї (1950-і рр.), укр. мистецтва у Польщі та Німеччині (1960-і рр.). Твори зберігаються в музеях Києва (НХМ), Харкова, Краснодона, Луганська, С.-Петербурга (ДРМ), Москви (ДТГ).
Додаткові відомості
- Основні твори
- пам’ятник «Молода гвардія» в Краснодоні (1954, співавт.), академікові В. Юр’єву у Харкові (1961); монумент Вічної Слави у Дніпропетровську (1967, співавт.); мемор. комплекси — Слави у Харкові (1977, співавт.) та у Кіровограді (1994, співавт.); пам’ятний знак на честь 1000-ліття хрещення України-Русі у Харкові (1998); скульптурні портрети молодогвардійців (1950– 54), сталевара Я. Ткача (1954), шахтарів І. Бридька (1959) та М. Мамая (1960), Ю. Гагаріна (1961), Т. Шевченка (1963), М. Щепкіна (1960-і рр.), гол. конструктора танка «Т-34» М. Кошкіна (1975), А. Потебні (1985), О. Петрусенко (1985) та ін.
Рекомендована література
- Історія українського мистецтва. К., 1968. Т. 6;
- Путятін В. Д. Творчий здобуток В. І. Агібалова // Вісн. Харків. худож.-пром. інституту. Х., 1999.
Завантажити статтю
Людина 
