Аграрна реформа

Визначення і загальна характеристика

АГРА́РНА РЕФО́РМА — комплекс правових, економічних, технічних та організаційних заходів, здійсне­н­ня яких забезпечує пере­хід до нового земельного ладу, що від­повід­ає характерові соціально орієнтованої ринкової економіки; складова частина економічної реформи в Україні. Політ. перед­умовою А. р. стало від­новле­н­ня держ. незалежності України, завдяки чому наша країна вперше одержала можливість формувати власну аграрну політику від­повід­но до своїх нац. інтересів. Офіц. початок А. р. — прийня­т­тя ВР України 30 січня 1992 Закону України «Про форми власності на землю». Держава добровільно від­мовилася від власності на землю, погодившись на по­етап. пере­дачу її пере­важ. частини у власність селян. Етапи цього процесу: пере­дача земель, що були в користуван­ні колект. та ін. недерж. с.-г. під­приємств, у власність їхніх колективів; роз­поділ одержаних земел. угідь між членами недерж. агроформувань за принципом на­да­н­ня кожному рівновеликих (за вартісною оцінкою) земел. ділянок з видачею сертифіката на право власності на земел. частку (пай); одержа­н­ня власниками сертифікатів при виході з колект. під­приємства Держ. акта на володі­н­ня землею; створе­н­ня на одержаних землях приват. під­приємств. Наслідком цього процесу став початок формува­н­ня у с. госп-ві України принципово нових аграр. від­носин, гол. субʼєктом яких є селянин-власник із його без­за­стереж. правом вільно користуватися належною йому земел. ділянкою (паєм). Складова частина А. р. — реформува­н­ня майн. від­носин власності, суть якого в тому, що колект. на­дба­н­ня членів недерж. с.-г. під­приємств персоніфікується у формі індивід. майнових паїв, еквівалентних труд. внескові кожного з них у колект. власність. Як і земел., майновий пай є приватною власністю кожного, кому він ви­значений, і його власник має повне право вільно ним користуватися. Утвердже­н­ня на цих засадах земел. і майнових від­носин власності дає змогу забезпечити реал. роз­виток приват. сектора. Водночас створюються перед­умови для організац.-правового реформува­н­ня с.-г. під­приємств, яке містить у собі пере­творе­н­ня пере­важ. більшості радго­спів та ін. держ. с.-г. під­приємств у недерж. агроформува­н­ня; добровільне, за волевиявле­н­ням їхніх членів, реформува­н­ня колект. та ін. недерж. с.-г. під­приємств у про­гресивніші організац.-правові агро­структури ринк.-під­приємниц. типу: товариства, фермер. господарства, ко­оперативи, приватні під­приємства з оренд. від­носинами, агрофірми тощо. Сукупність цих про­грес. змін у с. госп-ві має створити перед­умови для формува­н­ня у сільс. регіоні повноправного, вільного у своїх діях власника — селянина-господаря. Водночас роз­вивається присадиб. сектор селян та ін. мешканців села, частка якого в заг. обсягах виробництва с.-г. продукції зберігає тенденцію до збільше­н­ня. Попри виняткову політ. і соц.-екон. важливість А. р., ставле­н­ня до неї, зокрема селян, неодно­значне. Дається взнаки сформов. десятиріч­чями стереотип мисле­н­ня щодо винятковості колект. господарюва­н­ня і навіть його незамін­ності, а також протидія А. р. певної частини політ. партій та рухів. Через не­узгодженість щодо глибини, етапів, темпів, механізмів аграр. пере­творень ускладнюється вчасне опрацюва­н­ня від­повід. нормат.-правової бази і практ. здійсне­н­ня реформи. Гальмується процес і недосконалістю макроекон. забезпече­н­ня А. р., недо­статньою комплексністю її реалізації, заг. соц.-екон. кризою в країні, соц.-психол. об­становкою навколо А. р., від­става­н­ням соц.-екон. від­дачі реформи від її політ.-правового потенціалу. Проте сприйня­т­тя А. р. су­спільством, і селянством насамперед, по­ступово змінюється на її користь. Нес­прийня­т­тя і навіть заперече­н­ня пере­ходять в усві­домле­н­ня її невід­воротності, а остан. часом — незворотності. Далі роз­вивається політ.-правова база для при­скоре­н­ня й по­глибле­н­ня аграр. пере­творень, виникають нові під­ходи до практ. реалізації А. р., зміцнюється екон. потенціал на основі повнішого по­єд­на­н­ня інтересів держави та аграр. сектора при під­вищен­ні пріоритетності інтересів селянства.

Літ.: Загальна концепція аграрної реформи в Україні та механізм її реалізації. К., 1993; Зайцева Л. И. Аграрная реформа П. А. Столыпина в документах и публикациях конца ХІХ — начала ХХ века. Москва, 1995; На­учные основы реформирования аграрного производства при пере­ходе к рынку. Дн., 1996; Аграрна реформа в Україні. К., 1996; Бондаренко В. И. Реформы систем управления в сельском хозяйстве. Х., 1996; Про­блеми і напрямки реформува­н­ня аграрного сектора економіки України. Вип. 1. Т., 1996; Реформува­н­ня земельних від­носин в умовах пере­ходу до ринкової економіки. Вип. 2. Т., 1997; Саблук П. Т. Особливості аграрної реформи в Україні. К., 1997; Тарасенко В., Москвін О., Шараєва Н. Аграрна реформа в Україні (соціологічна діагностика). К., 1998; Саблук П. Т. Напрями вдосконале­н­ня аграрної реформи // ВАН. 1998, № 7; Баланюк І. Ф. Реформува­н­ня в аграрному секторі регіону. К., 1999; Малиенко А. М. Про­блемы аграрных реформ в Украине. К., 1999; Реформува­н­ня земельно-майнових від­носин в аграрному секторі України. К., 2000.

В. В. Юрчишин

Завантажити статтю