Агреман

АГРЕМА́Н (франц. agrément — згода) — попередня згода уряду держави перебування на призначення певної особи як глави дипломатичного представництва держави, що робить запит про агреман. Згідно із 4-ю статтею Віденської конвенції про дипломатичні зносини (1961) держава, яка акредитує, повинна переконатися в тому, що держава перебування дала агреман на ту особу, яку вона має намір акредитувати як главу представництва в цій державі. Держава перебування не зобов’язана повідомляти мотиви відмови в цьому документі. Дипломатичний представник, який одержав агреман, вважається персоною ґрата — бажаною особою. У разі відмови в наданні агреману відповідну особу вважають персоною нон ґрата — небажаною особою. Факт запиту агреману не прийнято розголошувати, оскільки це може призвести до ускладнення відносин між державами у випадку відмови у наданні агреману.

Запит про агреман здійснюють переважно через дипломатичні канали. При зміні послів такий запит може проводитися шляхом направлення вербальної ноти або через дипломатичного представника країни, яка робить запит. У цьому разі він відвідує МЗС країни перебування (міністра закордонних справ або його заступника), в усній формі повідомляє про намір свого уряду призначити посла й передає довідку про особу, на яку запитується агреман, що містить інформацію про рік народження, освіту, службову діяльність, сімейний стан тощо. Якщо країна, що акредитує, не має дипломатичного представництва в країні перебування на момент запиту агреману, то такий запит може здійснюватися через представництва у третіх країнах. Відповідь на запит агреману може даватися як в усній, так і в письмовій формі у вигляді ноти.

Призначення тимчасового повіреного у справах не передбачає отримання агреману. При тимчасовому від’їзді з країни перебування або залишенні її глава дипломатичного представництва надсилає у МЗС країни перебування особисту ноту, в якій повідомляє, хто буде тимчасовим повіреним у справах на час відсутності посла. Також таке повідомлення може міститися не в особистій ноті посла, а у вербальній ноті посольства. Відповідь МЗС на такі ноти, якою підтверджується факт їх отримання, завершує формальності з призначенням тимчасового повіреного.

Негативну відповідь на запит агреману не прийнято давати у вигляді офіційної відмови. Сама затримка з відповіддю є свідченням небажання уряду країни перебування приймати дану особу в якості посла, її кандидатура зазвичай знімається. Зважаючи на це, уряд країни перебування у разі позитивного рішення про агреман намагається не затримувати відповідь.

Завантажити статтю