Агропромисловий комплекс (АПК)
АГРОПРОМИСЛО́ВИЙ КО́МПЛЕКС (АПК) — сукупність галузей народного господарства, що, функціонуючи у тісному взаємозв’язку, здійснюють виробництво сільськогосподарської продукції, її промислову переробку та реалізацію споживачеві. АПК як одна з форм суспільного поділу праці загалом поділяється на три осн. сфери виробництва: засоби виробництва для забезпечення с. господарства та промисловості з переробки с.-г. сировини; безпосередньо с. госп-во; заготівля, пром. переробка, транспортування та реалізація продукції. Осн. ланка АПК — с. госп-во, продукція якого є основою формування продовольчих ресурсів країни, а також виготовлення низки важливих видів сировини для легкої промисловості та деяких ін. галузей. Важливе місце в АПК посідають підприємства харчової і переробної промисловості, які відіграють істотну роль у формуванні і розвитку внутр. і зовн. продовол. ринків. Це вимагає постійного регулювання екон. відносин вироб.-господар. структур с.-г. виробництва і підприємств пром. переробки, спрямованих на забезпечення їх взаємовигідної участі в інтегрованому виробництві. Особливого значення в АПК набуває система заготівлі, зберігання, транспортування с.-г. сировини для її пром. переробки, а також організації доставки й реалізації готової продукції споживачам. До складу АПК зараховують також галузі с.-г. індустрії, зокрема підприємства тракторного і с.-г. машинобудування, хім. і нафтохім. підприємства з виробництва мінерал. добрив, паливо-мастильних матеріалів, хім. засобів захисту рослин і тварин, заводи комбікормової та мікробіол. промисловості, маш.-буд. підприємства з виготовлення тех. обладнання для пром. підприємств, що здійснюють переробку с.-г. сировини, а також заводи та ін. підприємства, що забезпечують буд. матеріалами с.-г. будівництво. Формування і розвиток АПК значною мірою залежить від об’єктив. дії екон. закону про сусп. поділ праці та суспільно-істор. процесу поступового органіч. поєднання с. господарства і промисловості, їх синтезу на основі розвитку продуктивних сил. Початком виникнення АПК як соц.-екон. явища вважають спроби створення у 20-х рр. 20 ст. у СРСР надвеликих аграрно-індустр. комбінатів, у складі яких територіально об’єднувались у госп. комплекс колгоспи, радгоспи, м’ясо- і молокопереробні, консервні та ін. пром.-переробні підприємства, буд. і транспортні організації, бази постачання та ін. структурні підрозділи. До 1930 створ. бл. 300 аграрно-індустр. комбінатів з площею землекористування від 100 до 300 тис. га в кожного. Досвід перших років діяльності цих гігант. формувань переконливо довів екон. недоцільність і нереальність їх продуктив. функціонування; вони швидко розпались. У 50-і рр. 20 ст. в Югославії почали розвиватися великі агропром. комбінати та об’єдн., проте в ін. соціаліст. державах вони не набули поширення. У 60-х рр. у Молдав. РСР створено галузеві агропром. об’єднання, що започаткувало новий етап інтеграції виробництва с.-г. продукції та її пром. переробки в СРСР. У 70-х рр. почався процес розвитку спеціалізації с.-г. виробництва на основі міжгосподар. кооперації. Саме тоді з’явилось поняття «аграрно-промисловий комплекс», яке часто ототожнювалось з поняттям «аграрно-промислове об’єднання». АПК як функціональне об’єдн. сукупності певних галузей та їхніх підприємств не є нині територіально цілою одиницею в організац.-господар. відношенні. У середині цієї сукупності не обов’язково і не завжди наявний повний набір галузей, а між окремими підприємствами різних галузей можуть також бути відсутні прямі зв’язки. За територ. ознаками на макрорівні функціонує нац. АПК країни і на мезорівні — регіон. і локальні АПК. За галуз. ознаками створюються і функціонують продуктові підкомплекси: зернопродуктовий, цукробуряковий, олієжировий, плодоовочевий, виноградовиноробний, м’ясо-молочний та низка ін. АПК не є об’єктом держ. обліку статистич. показників, які характеризують в цілому динаміку його розвитку в країні та регіонах. Держ. статистичні органи обліковують лише показники його окремих галузей та видів діяльності. Не ведеться статистич. облік діяльності продуктових підкомплексів. Це зумовлюється надто динаміч. складом у часі і територ. відношенні галузей і підприємств різного рівня АПК та його підкомплексів. В Україні АПК займає особливо важливе місце в економіці держави. Тут зосереджено близько третини осн. вироб. фондів, працює четверта частина зайнятих у нар. госп-ві, виробляється бл. 40 % ВВП та третина нац. доходу. Нині в усіх галузях АПК України відбуваються глибокі соц.-екон. перетворення, зокрема в с. госп-ві на основі реформованих колгоспів і радгоспів створ. понад 13 тис. нових вироб.-господар. структур на засадах приват. власності — приватно-орендні підприємства, кооперативи, фермер. господарства та ін. формування. Здійснено паювання земель, переданих у власність недерж. підприємств. Майже 6 млн громадян стали власниками земельних часток (паїв). Для ведення особистого господарства громадянам України передано у приватну власність і користування майже 7 млн га земель, з них понад 1 млн га — для ведення фермер. господарства. Правовою основою перетворень в АПК є прийнятий ВР УРСР «Закон про перехід АПК на ринкову систему господарювання» (1990). Завершується приватизація м’ясо-, молокопереробних, хлібозаготів. підприємств та ін. організацій і агропром. галузі. Проте внаслідок некомплекс. підходу щодо здійснення аграр. реформи, порушення міжгалуз. еквівалентного обміну наявна кризова ситуація, що охопила всі галузі АПК і призвела до погіршення постачання насел. продуктами харчування, переробні підприємства — сировиною. Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграр. сектора економіки» (1999) спрямований на практ. розв’язання осн. соц.-екон. проблем на селі. За результатами госп. діяльності 2000 у с.-г. виробництві вперше за останні роки одержано прибутки. Заг. рівень рентабельності склав 4,6 %. Затверджено також «Нац. програму розвитку агропром. виробництва і соц. відродження села України на 1999–2010 роки», яка передбачає забезпечити підвищення життєвого рівня сільс. насел., створення сприятл. умов життя та праці у сільс. місцевості, зупинення руйнації та нарощування обсягів будівництва об’єктів соц. інфраструктури, поліпшення демогр. ситуації. Під цю програму прийнято низку уряд. рішень щодо забезпечення товаровиробників пальним, мінерал. добривами і технікою на основі лізингу. Сукупність цих заходів створює передумови для збільшення виробництва продукції АПК України. (Див. Сільське господарство).
Рекомендована література
- Интеграция сельскохозяйственного и промышленного производства на современном этапе. Кишинев, 1974;
- Крисальний О. В. Україна та її агропромисловий комплекс. К., 1993;
- Семенов В. Ф., Деречин В. Б. Региональный АПК: теория, практика, проблемы. О., 1995;
- Регіональні агропромислові комплекси України: теорія та практика розвитку. К., 1996;
- Саб-лук П. Т. та ін. Посібник по формуванню ринкового середовища підприємств АПК. К., 1997;
- Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку. Інформ.-аналіт. зб. Вип. 3. К., 1999;
- Вип. 4. К., 2000;
- Основи економічної теорії: Навч. посіб. К., 1999;
- Посібник по реформуванню сільськогосподарських та переробних підприємств. 2-е вид. К., 2000;
- Формування функціонування ринку агропромислової продукції: Практ. посіб. К., 2000;
- Основи аграрного підприємництва. К., 2000;
- Фінанси сільськогосподарських підприємств: Посіб. з питань фінансових відносин в ринкових умовах. К., 2000;
- Ціни, витрати, прибутки агровиробництва та інфраструктура продовольчих ринків. К., 2000.
Завантажити статтю
