Агропромисловий комплекс (АПК)

Визначення і загальна характеристика

АГРО­ПРОМИСЛО́ВИЙ КО́МПЛЕКС (АПК) — сукупність галузей народного господарства, що, функціонуючи у тісному взаємозвʼязку, здійснюють виробництво сільськогосподарської продукції, її промислову пере­робку та реалізацію споживачеві. АПК як одна з форм су­спільного поділу праці загалом поділяється на три осн. сфери виробництва: засоби виробництва для забезпече­н­ня с. господарства та промисловості з пере­робки с.-г. сировини; без­посередньо с. госп-во; заготівля, пром. пере­робка, транс­портува­н­ня та реалізація продукції. Осн. ланка АПК — с. госп-во, продукція якого є основою формува­н­ня продовольчих ресурсів країни, а також виготовле­н­ня низки важливих видів сировини для легкої промисловості та деяких ін. галузей. Важливе місце в АПК посідають під­приємства харчової і пере­робної промисловості, які ві­ді­грають істотну роль у формуван­ні і роз­витку внутр. і зовн. продовол. ринків. Це вимагає по­стійного регулюва­н­ня екон. від­носин вироб.-господар. структур с.-г. виробництва і під­приємств пром. пере­робки, спрямованих на забезпече­н­ня їх взаємовигідної участі в інтегрованому виробництві. Особливого значе­н­ня в АПК набуває система заготівлі, зберіга­н­ня, транс­портува­н­ня с.-г. сировини для її пром. пере­робки, а також організації до­ставки й реалізації готової продукції споживачам. До складу АПК зараховують також галузі с.-г. індустрії, зокрема під­приємства тракторного і с.-г. машинобудува­н­ня, хім. і нафтохім. під­приємства з виробництва мінерал. добрив, паливо-мастильних матеріалів, хім. засобів захисту рослин і тварин, заводи комбікормової та мікробіол. промисловості, маш.-буд. під­приємства з виготовле­н­ня тех. обладна­н­ня для пром. під­приємств, що здійснюють пере­робку с.-г. сировини, а також заводи та ін. під­приємства, що забезпечують буд. матеріалами с.-г. будівництво. Формува­н­ня і роз­виток АПК значною мірою залежить від обʼєктив. дії екон. закону про сусп. поділ праці та су­спільно-істор. процесу по­ступового органіч. по­єд­на­н­ня с. господарства і промисловості, їх синтезу на основі роз­витку продуктивних сил. Початком виникне­н­ня АПК як соц.-екон. явища вважають спроби створе­н­ня у 20-х рр. 20 ст. у СРСР надвеликих аграрно-індустр. комбінатів, у складі яких територіально обʼ­єд­нувались у госп. комплекс колгоспи, радгоспи, мʼясо- і молокопереробні, консервні та ін. пром.-пере­робні під­приємства, буд. і транс­порт­ні організації, бази по­стача­н­ня та ін. структурні під­роз­діли. До 1930 створ. бл. 300 аграрно-індустр. комбінатів з площею землекористува­н­ня від 100 до 300 тис. га в кожного. Досвід перших років діяльності цих гігант. формувань пере­конливо довів екон. недоцільність і нереальність їх продуктив. функціонува­н­ня; вони швидко роз­пались. У 50-і рр. 20 ст. в Югославії почали роз­виватися великі агро­пром. комбінати та обʼ­єдн., проте в ін. соціаліст. державах вони не набули пошире­н­ня. У 60-х рр. у Молдав. РСР створено галузеві агро­пром. обʼ­єд­на­н­ня, що започаткувало новий етап інтеграції виробництва с.-г. продукції та її пром. пере­робки в СРСР. У 70-х рр. почався процес роз­витку спеціалізації с.-г. виробництва на основі між­господар. кооперації. Саме тоді зʼявилось поня­т­тя «аграрно-промисловий комплекс», яке часто ототожнювалось з поня­т­тям «аграрно-промислове обʼ­єд­на­н­ня». АПК як функціональне обʼ­єдн. сукупності певних галузей та їхніх під­приємств не є нині територіально цілою одиницею в організац.-господар. від­ношен­ні. У середині цієї сукупності не обовʼязково і не завжди наявний повний набір галузей, а між окремими під­приємствами різних галузей можуть також бути від­сутні прямі звʼязки. За територ. ознаками на макрорівні функціонує нац. АПК країни і на мезорівні — регіон. і локальні АПК. За галуз. ознаками створюються і функціонують продуктові під­комплекси: зерно­продуктовий, цукробуряковий, олієжировий, плодоовочевий, вино­градовиноробний, мʼясо-молочний та низка ін. АПК не є обʼєктом держ. обліку статистич. показників, які характеризують в цілому динаміку його роз­витку в країні та регіонах. Держ. статистичні органи обліковують лише показники його окремих галузей та видів діяльності. Не ведеться статистич. облік діяльності продуктових під­комплексів. Це зумовлюється надто динаміч. складом у часі і територ. від­ношен­ні галузей і під­приємств різного рівня АПК та його під­комплексів. В Україні АПК за­ймає особливо важливе місце в економіці держави. Тут зосереджено близько третини осн. вироб. фондів, працює четверта частина зайнятих у нар. госп-ві, виробляється бл. 40 % ВВП та третина нац. доходу. Нині в усіх галузях АПК України від­буваються глибокі соц.-екон. пере­творе­н­ня, зокрема в с. госп-ві на основі реформованих колго­спів і радго­спів створ. понад 13 тис. нових вироб.-господар. структур на засадах приват. власності — приватно-орендні під­приємства, ко­оперативи, фермер. господарства та ін. формува­н­ня. Здійснено паюва­н­ня земель, пере­даних у власність недерж. під­приємств. Майже 6 млн громадян стали власниками земельних часток (паїв). Для веде­н­ня особистого господарства громадянам України пере­дано у приватну власність і користува­н­ня майже 7 млн га земель, з них понад 1 млн га — для веде­н­ня фермер. господарства. Правовою основою пере­творень в АПК є прийнятий ВР УРСР «Закон про пере­хід АПК на ринкову систему господарюва­н­ня» (1990). Завершується приватизація мʼясо-, молокопереробних, хлібозаготів. під­приємств та ін. організацій і агро­пром. галузі. Проте внаслідок некомплекс. під­ходу щодо здійсне­н­ня аграр. реформи, поруше­н­ня між­галуз. еквівалентного обміну наявна кризова ситуація, що охопила всі галузі АПК і при­звела до погірше­н­ня по­стача­н­ня насел. продуктами харчува­н­ня, пере­робні під­приємства — сировиною. Указ Президента України «Про невід­кладні заходи щодо при­скоре­н­ня реформува­н­ня аграр. сектора економіки» (1999) спрямований на практ. роз­вʼяза­н­ня осн. соц.-екон. про­блем на селі. За результатами госп. діяльності 2000 у с.-г. виробництві вперше за остан­ні роки одержано прибутки. Заг. рівень рентабельності склав 4,6 %. Затверджено також «Нац. про­граму роз­витку агро­пром. виробництва і соц. від­родже­н­ня села України на 1999–2010 роки», яка перед­бачає забезпечити під­вище­н­ня жит­тєвого рівня сільс. насел., створе­н­ня сприятл. умов життя та праці у сільс. місцевості, зупине­н­ня руйнації та нарощува­н­ня обсягів будівництва обʼєктів соц. інфра­структури, поліпше­н­ня демогр. ситуації. Під цю про­граму прийнято низку уряд. рішень щодо забезпече­н­ня товаровиробників пальним, мінерал. добривами і технікою на основі лізингу. Сукупність цих заходів створює перед­умови для збільше­н­ня виробництва продукції АПК України. (Див. Сільське господарство).

Літ.: Интеграция сельскохозяйствен­ного и промышлен­ного производства на современ­ном этапе. Кишинев, 1974; Крисальний О. В. Україна та її агро­промисловий комплекс. К., 1993; Семенов В. Ф., Деречин В. Б. Региональный АПК: теория, практика, про­блемы. О., 1995; Регіональні агро­промислові комплекси України: теорія та практика роз­витку. К., 1996; Саб-лук П. Т. та ін. Посібник по формуван­ню ринкового середовища під­приємств АПК. К., 1997; Агро­промисловий комплекс України: стан, тенденції та пер­спективи роз­витку. Інформ.-аналіт. зб. Вип. 3. К., 1999; Вип. 4. К., 2000; Основи економічної теорії: Навч. посіб. К., 1999; Посібник по реформуван­ню сільськогосподарських та пере­робних під­приємств. 2-е вид. К., 2000; Формува­н­ня функціонува­н­ня ринку агро­промислової продукції: Практ. посіб. К., 2000; Основи аграрного під­приємництва. К., 2000; Фінанси сільськогосподарських під­приємств: Посіб. з питань фінансових від­носин в ринкових умовах. К., 2000; Ціни, витрати, прибутки агровиробництва та інфра­структура продовольчих ринків. К., 2000.

О. В. Крисальний

Завантажити статтю