Легка промисловість

Визначення і загальна характеристика

ЛЕГКА́ ПРОМИСЛО́ВІСТЬ — багатогалузевий комплекс на­родного господарства, здатний виробляти широкий спектр товарів народного спожива­н­ня, серед яких тканини усіх видів, швейний та трикотажний одяг, взу­т­тя, шкіргалантерея і шкіртовари, фурнітура, фарфоровий посуд та іграшки. Водночас Л. п. повʼязана з багатьма суміж. галузями та обслуговує увесь госп. комплекс країни: від космосу з високими технологіями до с. господарства. Підпр-ва Л. п. виробляють товари вироб. при­значе­н­ня — корд, канати, штучну шкіру тощо. Сировиною для га­лузі є натур., штучні та синтет. волокна. Л. п. України пере­робляє як власну (льон, шкіра, хутро, хім. волокна, вовна), так і імпортовану (вовна, бавовна, текс­тиль) сировину. Л. п. — одна з най­старіших пром. галузей, що має сторічні традиції, які зародилися разом з першими ма­нуфактурами. Окремі галузі Л. п. роз­винулися із художніх промислів. Доморобне виробництво тканин було поширене на укр. теренах від неоліту. За часів Київ. Русі це ремесло, від­окремившись, набуло деякої диференціації. Знач. осередком ткац. ремесла і торгівлі тканинами був Київ, куди привозили ірано-візант. шовк. і золото­ткані матерії та сукон­ні вироби із Зх. Європи. Військ. потреби княжих дружин впливали на пошире­н­ня виробництва вітрил. полотна, шатер, теплого вовн. одягу тощо. Після татаро-монгол. навали і занепаду Києва осередком тек­стил. виробництва стали міста Галичини і Волині, найбільше — Львів, у 16–17 ст. також Луцьк, Кремʼянець, Володимир-Волинський й ін. міста, від серед. 17 ст. ще деякі міста Лів­обереж­жя. Із заснува­н­ням цехів тех­ніку виробництва тканин значно удосконалили (серед іншого, сукно виготовляли за допомогою фолюшів — великих ступ для збива­н­ня сукна, які ставили на водяних млинах), разом з тим почалася деяка спеціалізація виробництва. Від кін. 17 ст. гол. фор­мою текс­тил. виробництва в Україні стала мануфактура. На­прикінці 18 ст. в Україні діяло 12 сукон. мануфактур, які випускали 216,6 тис. м сукна. У Рос. імперії особливо швидко Л. п. роз­винулася у 19 ст. після скасува­н­ня кріпацтва і стала однією з осн. галузей оброб. промисловості. 1913 в країні вироблено 68 млн пар шкір. взу­т­тя, 1817 млн м² ба­вовн., 121 млн м² лляних, 35 млн м² шовк., 138 млн м² вовн. тканин. Випуск бавовн. тканин був у 3,1 раза, вовн. — у 3,4 раза, продукції шкір. промисловості — у 7 разів менший, ніж у США. В Україні Л. п. почала формуватися у 2-й пол. 19 ст. 1855–65 виникли шкір. заводи в Бердичеві, Києві, Василькові, 1885 — джут. ф-ка в Одесі, 1896 — канат. завод у Харкові та ін. Майже все устаткува­н­ня, барвники, бл. 50 % бавовни, 80 % шовку, 85 % тонкорун. і напів­тонкорун. вовни, 40 % шкір. сировини ввозили із-за кордону. У Л. п. пере­важали під­приємства кус­тар. типу (див. Ку­старна промисловість), які мали не­знач. обсяг виробництва. У довоєн­ні роки реконстру­йовано й технічно пере­оснащено діючі під­приємства, введено в дію бл. 30 конопле- і льонозаводів, низку взут­тєвих та швей. ф-к. Серед збудов. під­приємств найбільші: Київ. 4-а, Харків. 5-а, Дні­проп. взут­тєва ф-ки, трикотажні ф-ки в Києві, Одесі, Харкові, швейна ф-ка та сукон. комбінат у Києві, Полтав. бавовнопрядил. ф-ка та ін. Під час 2-ї світової війни більшу частину під­приємств Л. п. України зруйновано. За післявоєн­ні роки її швидко від­будовано, введено в дію найбільший в СРСР Херсонський бавовняний комбінат, а також Терноп. бавовн. комбінат (див. «Текс­терно»), Донец. бавовн. комбінат, Черніг. камвол.-сукон. комбінат (див. «“Чексіл” Камволь­но-сукон­на компанія»), Дарниць­кий шовковий комбінат, Житомирський льонокомбінат, Рівнен. льонокомбінат (див. «Т-Стиль»), бавовнопрядил. ф-ки в Києві і Львові, швейні ф-ки в Пере­яславі-Хмельницькому, Артемівську, Миколаєві, Дрогобичі, Кірово­граді. 1959–75 в Україні збудовано 79 великих під­приємств Л. п., 208 роз­ширено й реконстру­йовано. Найважливіші новобудови: бавовн. комбінат у Донецьку, ф-ки білизн. трикотажу в Мукачевому, трикотаж. полотна в Горлівці, шкіргалантерейна в Сімферополі, стрічкоткац. у Марганці, швейні ф-ки у Ворошилов­граді (нині Луганськ), Жовтих Водах, Долині, Кіровську. У Л. п. зро­стала якість виробленої продукції, роз­­ширювався асортимент. 1978 в Україні виготовлено 28,4 % швей. виробів, 17,5 % білизн. та верх. трикотажу, 23,5 % шкір. взу­т­тя заг.-союз. виробництва. Створ. нові галузі Л. п., зокрема виробництво штуч. шкіри й хутра, льонопереробну пром-сть, виробництво не­­тканих матеріалів тощо. У виробництво впроваджено високо­продуктивні машини та устаткува­н­ня з автом. регулюва­н­ням, телемеханіку й обчислюв. техніку, досконаліші методи технології, освоєно нові види сировини й матеріалів, здійснено ком­плексну механізацію та автоматизацію осн. вироб-в, допоміж. і транс­порт. робіт, хімізацію виробництва. Однією з особливостей роз­витку тех. бази Л. п. України був по­ступ. пере­хід на без­перерв­но-поток. форму організації виробництва. Щороку на під­приємствах Л. п. впро­ваджували 9–10 тис. моделей та зразків нових виробів, роз­ширювали зони багатовер­стат. обслуговува­н­ня. Під­вищувався рівень концентрації, спеціалізації та кооперува­н­ня під­приємств. 1978 у Л. п. України функціонувало 110 обʼ­єд­нань. У швей. промисловості вони виробили 82 % продукції, у взут­тєвій і трикотаж. — по 60 %, у шкір. — 91 %. Збудовано трикотажні під­приємства в Одес., Кіровогр. та Микол. областях; швейні — в Черкас., Хмельн., Сум., Полтав. та Ворошиловгр. (нині Луган.) областях; взут­тєві — в Житомир., Хмельн., Ворошиловгр. та Запоріз. областях. На­­прикінці 20 ст. Л. п. посідала вагоме місце в економіці України. Проте за роки незалежності України через втрату госп. звʼяз­ків, неефективну приватизацію та структурні транс­формації еко­номіки виробництво товарів Л. п., скоротилося у понад 10 разів. Кількість працівників від 750 тис. осіб (1990) скоротилася до 80 тис. осіб. Частка виробництва товарів Л. п. зменшилася від­повід­но від 20 до 1 % (2015) у структурі пром. виробництва. Нині кількість під­приємств, що здійснюють діяльність у Л. п., складає бл. 3 тис. од., з них — 11,7 % — середні, 25,4 % — малі, решта 62,9 % — мікропід­приємства. На серед. під­приємствах працює 75 % осіб, на малих — майже 20 %, а на мікропід­приємствах — лише 6 %. Характерна середня величина од­ного під­приємства за кількістю зайнятих для Л. п. становить для серед. під­приємств — 180–250 осіб, для малих — 7–12 осіб, для мікропід­приємств — 3 особи. Підпр-ва роз­таш. практично в усіх регіонах України. Найбільші потужнос­ті зосереджені у Києві та області, Львів., Дні­проп., Харків., Закарп. областях. У роз­різі під­галузей найбільша кількість працівників зайнята у виробництві одягу — 57 %, у виготовлен­ні шкіри та взу­т­тя — 23 %, решта 20 % — у текс­тил. виробництві. Нині структура Л. п. України обʼ­єд­нує 23 види екон. діяльності, які згруповано у 3 осн. роз­діли: текс­тил. виробництво (ткац. виробництво, виготовле­н­ня трикотаж. полотна, штуч. хутра, килимів, канатів, мотузок, не­тканих матеріалів, ін. текс­тил. виробів, окрім одягу, зокрема тех. та пром. при­значе­н­ня); виробництво одягу (виготовле­н­ня одягу зі шкіри, робочого, спід., верх. одягу та аксесуарів, виробів з хутра, трикотаж. і вʼязаного одягу, панчішно-шкарпетк. виробів тощо); виробництво шкіри, виробів з неї та ін. матеріалів (виготовле­н­ня взу­т­тя, дорож. виробів, сумок тощо, дубле­н­ня та оздобле­н­ня шкіри, вичинка і фарбува­н­ня хутра). Крім того, до галузі належить виробництво іграшок, фурнітури, столового посуду, частка яких не­значна.

Текс­тильна промисловість складається з 9 під­галузей — бавовн., лляна, конопледжут., вовн., шовк., з виробництва не­тканих матеріалів, валяльно-повстяна, трикотажна, текс­тил.-галантерейна. Осн. продукція бавовн. під­галузі — бавовн. тканини, бавовн. пряжа для ткац. виробництва та для під­приємств трикотаж. промисловості, виробництво не­тканих матеріалів типу тканин для швей., взут­тєвої пром-стей та ін. галузей нар. господарства, мед. вата й сан.-гіг. вироби. Бавовн. галузь України обʼ­єд­нує прядил., ткац., крутил.-нитк. виробництва. Галузь працює на імпортов. сировині, що надходить пере­важно з Узбеки­стану, Туреч­чини, Турк­мені­стану. Найбільші під­приємства: Терноп. обʼ­єдн. «Текс­терно», ПАТ «Стеблівська бавовняна прядильно-ткацька фабрика» (Черкас. обл.), ПрАТ «“Технофільтр” Фабрика технічних тканин» (Київ), ПАТ «Кор­текс» (м. Коростишів Житомир. обл.). Лляна та конопледжут. під­галузі виробляють лляні тканини, зокрема тканини для постіл. і столової білизни, пла­т­тяно-костюмні, декор., мебл. та тканини тех. при­значе­н­ня, а також кручені вироби — канати, мотузки, шпагат. Для виготовле­н­ня лляних тканин під­приємства використовують вітчизн. сировину — льоноволокно. Посіви льону-довгунця зосереджені у Житомир., Черніг., Сум. областях. Окрім того, у виробництві за­стосовують хім. нитки, бавовн. пряжу, а також коноплеволокно під час виготовле­н­ня кручених виробів. Найбільші під­приємства: ТОВ «Лінен оф Десна» (м. Глухів Сум. обл.), ПрАТ «Ново­град-Волинський льонозавод», ПАТ «Харківський канатний завод». Вовн. та валяльно-повстяна під­галузі випускають у широкому асортименті вовн. й напів­вовн. камвольні та сукон­ні тканини, вовн. і напів­вовн. пряжу для під­приємств трикотаж. промисловості, повсть, ковдри, пледи, килими і килим. вироби. Сировиною для виготовле­н­ня вовн. тканин є вовна. Крім того, у виробництві за­стосовують хім. волокна та нитки, бавовн. пряжу (див. також Вовняна промисловість). Найпотужніші під­приємства: ПАТи «Камвольно-сукон­на компанія “Чексіл”» (Чернігів), «Богуславська сукон­на фабрика», ТОВи «Березан. сукон­на ф-ка» (обидві — Київ. обл.), «Сумикамволь», «Vladi» (Харків), «Карат» (Хмельницький), приватні під­приємства «Харківська прядильно-ткацька фабрика» та «Ярослав» (Київ).

Шовкова промисловість спеціалізується на випуску шовк. тканин і тканин тех. при­значе­н­ня. Осн. під­приємства: ПрАТ «Черкаський шовковий комбінат», ТОВ «Наук.-вироб. під­приємство “Темп-3000”» (смт Ворзель Київ. обл.), АТ «Київтехнофільтр». Не­ткані матеріали для швей. промисловості та ін. галузей виготовляють ПАТ «Рівненська фабрика не­тканих матеріалів», ТОВи «Нікотекс», «Велам» (обидва — Миколаїв), «Промтекс­сервіс» (Луцьк), «Енія» (м. Калуш Івано-Фр. обл.), «Едель­вейс» (с. По­двірки Дергачів. р-ну Харків. обл.), «Одетекс» (Одеса) та ін. Текс­тил.-галантерейна галузь випускає тюлегардин­ні вироби, а також продукцію, яку споживають суміжні галузі Л. п.: тасьми, стрічки — швейна, трикотажна, взут­тєва; погони, ремені плетені — оборон. комплекс, енергет., маш.-буд. та с.-г. галузі. Осн. виробник — ПАТ «Роменська гардин­но-тюлева фабрика» (Сум. обл.). Процес виготовле­н­ня тканин із натурал. (природ.) волокон складається із кількох стадій: первин­на обробка сировини–пряді­н­ня–ткацтво–обробка (вибілюва­н­ня, фарбува­н­ня тощо). На 1-й стадії від­бувається виготовле­н­ня прядива. Воно вимагає великих затрат сировини, тому нерідко первин­ну обробку здійснюють у місцях виробництва сировини на бавовноочис., льоноперероб., шовкомотал. чи вовномий. ф-ках. Усі стадії виробництва тканин по­єд­нують на текс­тил. комбінаті. Існують під­приємства, на яких зосереджено одну або дві стадії виготовле­н­ня тканин, — це ткац., прядил., прядил.-ткац., оздоблюв. чи ткац.-оздоблюв. ф-ки. Найбільшу частку у структурі виробництва за­ймають тканини із синтет. та штуч. ниток — 82 %, бавовн. — 10 %, лляні — бл. 1 %, решта — вовн. тканини (2015). За остан­ні десятилі­т­тя текс­тил. виробництво України пере­живає за­тяж. спад — заг. випуск усіх видів тканин скоротився у понад 10 разів, тому галузь втратила лідер. позиції серед під­галузей Л. п., посівши 2-е м. за обсягами виробництва. У структурі реалізов. продукції Л. п. продукція текс­тил. галузі складає 37 %.

Трикотажна промисловість заво­йовує все більше прихильників завдяки різноманіт. асортименту, високій якості і гарному товар. ви­гляду продукції. Під­галузь має 4 осн. самост., технологічно від­окремлених виробництва. Виготовле­н­ня трикотаж. полотна та штуч. хутра належить до текс­тил. виробництва. Найбільші під­приємства: ПАТ «Київська трикотажна фабрика “Роза”» та дочірнє під­приємство «Роза-Хутро» (Київ), ТОВ «Жовтоводська фабрика штучного хутра “ФІМ”» (Дні­проп. обл.), компанія «Хутро» (смт Ясі­ня Закарп. обл.), фірма «Ове­три» (м. Покров Дні­проп. обл.), ТОВ «Т-Стиль» (Рівне), дочірнє під­приємство «Датський текс­тиль» компанії «ПВН Холдинг А/С» (м. Сокаль Львів. обл.). Решта видів діяльності належить до виробництва одягу: трикотаж. виробів — ТОВ «Любава-Грація» (Черкаси), ТОВ «Ріто» та ПАТ «Софія» (обидва — м. Бровари Київ. обл.), вироб.-комерц. фірма «Рута» (м. Кременчук Полтав. обл.); панчішно-шкарпетк. виробів — ПАТ «Житомирська панчішна ф-ка “Україна”», ТОВи «Червоно­градська панчішно-шкарпеткова фабрика “Дюна-Веста”» (Львів. обл.), «Укр. панчішна компанія» (Львів), «Теркурій-2» (Тернопіль); рукавич. виробів — ТОВи «Beceлкa» (м. Немирів Вінн. обл.), «Текс­тиль 2000» (Миколаїв).

Швейна промисловість найпотужніша з галузей Л. п. України за обсягами виробництва і складається з 2-х гол. під­галузей — з виготовле­н­ня готового одягу з текс­тилю та одягу з хутра. Обсяг реалізації швей. виробів 2015 склав 6,2 млрд грн, що становило 42 % від заг. обсягу реалізації пром. продукції Л. п. Швейні під­приємства, спеціалізовані на виготовлен­ні одягу з текс­тилю, здатні виготовляти продукцію високої якості та в широкому асортименті для всіх груп насел.: пальта, куртки, костюми, сорочки, одяг спец. при­значе­н­ня, одяг за замовле­н­ням силових структур, гол. убори, корсетні вироби тощо. Особливістю роботи швей. галузі нині є робота під­приємств на умовах давальниц. сировини, питома вага якої становить 50–90 % (залежно від асортименту) від заг. обсягу виробництва. Осн. замовниками продукції є фірми Німеч­чини, США, Канади, Франції, Італії, Нідерландів, Великої Британії та ін. Найпотужніші під­приємства: ПАТи «Трембіта» (Чернівці), «Ужго­родська швейна фабрика», «Сан­та-Україна» (м. Первомайськ Ми­кол. обл.), «Володарка» (Він­ниця), «“Елегант” Мелітопольське виробничо-торговельне швейне під­приємство» (Запоріз. обл.), «“Елегант” Чернігівська швейна фабрика», «Сіверянка» (Чернігів), «Селена» (Запоріж­жя), «“Стрi­текс” Стрийська швейна фабрика», «Івано-Франківське виробничо-торговельне швейне під­приємство “Галичина”», «Луга» (м. Володимир-Волинський Во­лин. обл.), «Швейна ф-ка “Воронін”», «Кремтекс» (м. Кременчук Полтав. обл.), «Бердичів. швейна ф-ка одягу» (Житомир. обл.), товариство з додатк. від­повід­альністю «Вес­на-Захід» (див. «Весна», Львів), укр.-латв. спільне під­приємство ТОВ «Вайсе» (Черкаси), ТОВи «Ві­діван-Україна» (Київ), «ВО “Харків”», «Міра 2007» (Черкаси), «Ол­текс» (Київ), «Пол­стар» (м. Кривий Ріг Дні­проп. обл.), ПрАТ «Астралюкс» (Київ), компанія «Арбер Фешн Груп» (Одеса), приватне під­приємство «Вікторія 8» (м. Вознесенськ Микол. обл.). Під­галузі з пере­робки хутра та виробництва одягу із хутра і шкіри мають потуж. потенціал для пере­робле­н­ня хутросировини та випуску конкурентно­спромож. хутр. виробів на внутр. і зовн. ринки. Специфіка хутр. під­приємств у тому, що вони пере­робляють с.-г. хутросировину, яку закуповують в осін­ньо-зимовий період, коли якість її найбільш висока, тому продукція, виготовлена з хутросировини, є сезон­ною. Вироб. потужності під­приємств хутрової промисловості спроможні пере­робляти 12 млн шт. шкурок кроля, нутрії, лисиці, норки та вівці і виготовляти хутр. виробів у кіль­кості 5 млн шт. — пальта та пів­пальта з натурал. хутра, гол. убори та коміри для роз­дріб. торгівлі. Найбільші під­приємства: ху­трофірма «Тисмениця» та укр.-нідерланд. спільне під­приємство ТОВ «Тикаферлюкс» (м. Тисмениця Івано-Фр. обл.), ТОВи «Балт. хутр. ф-ка» (Одес. обл.) та «Укр. хутро» (Харків), АТ «Хутро­стар» (м. Жмеринка Вінн. обл.), приватне під­приємство «Ярославна» (Він­ниця). Галузі з виробництва шкіри та взу­т­тя спеціалізуються на виготовлен­ні шкіри (натурал. та штуч.), шкіргалантерей. і дорож. виробів та взу­т­тя, а також комп­лектуючих. Підпр-ва шкіряної промисловості спроможні виробляти щорічно 2,5 млрд різноманіт. натурал. шкіртоварів: хромових, юхтових, жорстких, для виготовле­н­ня взу­т­тя, шкіргалантерей. виробів, меблів, одягу тощо. Вироб-во первин. сировини для шкірперероб. під­приємств зосереджене у р-нах тварин­ництва, де шкір. сировина є побіч. продуктом під час виготовле­н­ня мʼяса. Асортимент шкірсировини дуже різноманітний, частково виробляється в Україні у не­знач. обсягах і видах. Через дефіцит укр. сировини, викликаний скороче­н­ням поголівʼя ве­ликої рогатої худоби (від 25 млн 1990 до 4,3 млн 2014), її пере­важно імпортують і в подальшому широко використовують для виготовле­н­ня продукції у різних сферах, зокрема у виробництві шкір. товарів і взу­т­тя. Продукція шкір. галузі має досить широкий асортимент. ряд: тверді шкір. товари — для пі­дошов та ін. частини шкір. взу­т­тя, мʼякі шкір. товари — пере­важно хромові, також лимарно-сідельні вироби, одяг, галантерейні вироби, тех. шкіри тощо. До виробництва шкір. промисловості належать під­приємства, що виготовляють штучні мʼякі і тверді шкіри, штучні хутра. По­стачальником синтет. матеріалів є хімічна промисловість. Тех. рівень під­приємств шкір. галузі досить високий. На них екс­плуатують обладна­н­ня провід. фірм Німеч­чини, Італії, Чехії. В Україні діють понад 20 під­приємств з виробництва натурал. шкіри, осн. з яких є: ПАТи «“Світанок” Шкіряне під­приємство» (Львів), «Чинбар» (Київ), ТОВи «Слава» (м. Васильків Київ. обл.), «Возко», «В-центр», «Укр. шкірпереробна компанія» (усі — м. Вознесенськ), «Кременчуц. шкірзавод» (Полтав. обл.), «Шкір­завод “Велес”» (м. Бердичів), «Спіл­ловер» (Київ), «Світ шкіри» (м. Болехів Івано-Фр. обл.), «То­міг» (Миколаїв) та ін. На вироб. потужностях під­приємств з виробництва штуч. шкір виготовляють синтет. і штучні шкіри різноманіт. при­значе­н­ня, плівк. та не­ткані матеріали, взут­тєвий картон, лінолеуми, палітурні матеріали і гуму для пі­дошов та деталей взу­т­тя. Осн. під­приємства: ПрАТ «Іскож-2000» (див. Запорізький завод штучних шкір), укр.-польс. спільне під­приємство ТОВ «Вінісан» (Тернопіль), ПАТ «Тореласт» (м. Сло­вʼянськ Донец. обл.), приватне під­приємство «Волвест» (Луцьк), ТОВ «Вулкан-Правекс» (Київ).

Тех. рівень під­приємств взут­тєвої про­мисловості до­зволяє виготовляти різноманітне конкурентно­­здатне взу­т­тя із натурал. та штуч. шкіри, а також з верхом із текс­тил. матеріалів. Потенціал під­галузі дає можливість щорічно виготовляти 100–130 млн пар взут­тя. Сировину та матеріали для виробництва взу­т­тя забезпечують вітчизн. під­приємства. Найбільші під­приємства: ПрАТ «Чернігівська взут­тєва фабрика “Берегиня”», укр.-італ. спільне під­приємство ТОВ «Ріф-1» (Київ), ТОВи «Про­грес» (Львів), «Буковин. взут­тєва ф-ка “Кайрос”» (Чернівці), «Салама» (м. Первомайськ Луган. обл.), наук.-вироб. фірма «Міда» (Запоріж­жя). На під­приємствах шкіргалантерей. під­галузі виготовляють різноманіт. асортимент виробів із натурал. та штуч. шкіри, а також товари спорт. при­значе­н­ня — колект. під­приємство «КІКО» (Київ), ТОВи «Шкіргалант», «Імідж-Галант» (обидва — Він­ниця) та ін. На під­приємствах фурнітур. під­галу­зі зосереджено виробництво комплектуючих для взу­т­тя, ґудзиків, за­стібок тощо. Осн. під­приємства: колект. під­приємство «Молнія» (смт Ба­ришівка Київ. обл.), ПАТ «Київ. металофурнітурне під­приємство “Тек­стемп”», укр.-швейцар. спільне під­приємство ТОВ «Тема» (Київ).

Раніше найбільші під­приємства фарфоро-фаянсової промисловості з виготовле­н­ня кухон. посуду та госп.-побут. виробів роз­ташовувалися у Житомир. обл. — АТ «Камʼянобрідський фаянс», ТОВи «Баранівський фарфоровий завод», «Довбиський фарфор. завод», «Городницький фарфоровий завод», «Коростенський фарфоровий завод», а також АТ «Полонський фарфоровий завод» (Хмельн. обл.), АТ «Сумський фарфоровий завод», ТОВ «Друж­ківський фарфоровий завод» (Донец. обл.). Нині за­значені ви­роб. потужності фактично втрачено через масований імпорт посуду з Китаю, питома вага якого на укр. ринку складає понад 95 %.

На сучас. етапі роз­будови економіки найважливіший напрям держ. пром. політики у Л. п. — створе­н­ня рівних умов конкуренції на внутр. ринку та сприятливих умов для залуче­н­ня інвестицій з метою модернізації та тех. пере­оснаще­н­ня виробництва, всебічна під­тримка вітчизн. товаровиробника та здійсне­н­ня заходів, спрямов. на по­глибле­н­ня екон. реформи, аналізу стану і тенденцій роз­витку Л. п., під­готовки пропозицій щодо формува­н­ня ефектив. держ. пром. політики у галузі. Адже ринок продукції Л. п. пер­спективний (другий за величиною обсягів спожива­н­ня після продуктів харчува­н­ня) і випереджає ін. товарні ринки України. Продукція галузі має стійкий попит і затребувана у багатьох сферах економіки. Пріоритет у споживан­ні галуз. продукції належить населен­ню. Значне місце у структурі ринк. асортименту за­ймає продукція вироб.-тех. при­значе­н­ня, що має широкий спектр за­стосува­н­ня від авіа-, корабле-, автомобілебудува­н­ня до будівництва доріг і споруд тощо. На галузь нині покладено важливе зав­да­н­ня із забезпече­н­ня обороно­здатності держави щодо виготовле­н­ня якіс. речового майна для ЗС України. Також вагому частину у товар. структурі складає формений, спец. і робочий одяг для різних галузей економіки, засоби індивід. захисту від різноманіт. ураже­н­ня. Л. п. є соціально значимою, оскільки забезпечує зайнятість жінок, яких у галузі понад 90 %. Пріоритетність галузі також ви­значається швидким оборотом капіталу, не­знач. впливом на довкі­л­ля, високою до­даною вартістю продукції, невисокою енергоємністю виробництва. Створе­н­ня робочих місць не потребує знач. матеріал. ресурсів. Не­зважаючи на екон. труднощі, пере­важна більшість укр. під­приємств Л. п. нині виробляють добротну сучасну продукцію за помір. цінами, завдяки чому на внутр. ринку зміцнюється попит на вітчизн. товари. Нині серед під­приємств є такі, які не тільки не втратили обсяги виробництва, а й успішно їх нарощують. Л. п. спроможна забезпечити значну частину внутр. ринку якіс. продукцією, насел. — робочими місцями, а держ. бюджет — збільше­н­ням надходжень. Однак не­стабільність соц.-політ. ситуації в Україні та жорстка екон. криза вкрай негативно впливають на роз­виток пром. комплексу загалом та Л. п., зокрема. Впродовж остан. років на тлі різкої девальвації гривні (2013–15 — у 2,7 раза), динаміки інфляц. процесів (150 % за 2015), під­вище­н­ня тарифів на енергоносії (у 2,2 раза 2015), зро­ста­н­ня комунал. платежів, а тому стрімкого зменше­н­ня купівел. спроможності насел. — Л. п. демонструє негативні тенденції роз­вит­ку. Зберігається від­ʼємна дина­міка обсягів виробництва, екс­порту та імпорту. Спад галуз. виробництва 2014 склав 1,4 % проти 2013, за 2015 — 8,4 %.

У натурал. виразі за 2015 порівняно з поперед. менше вироблено спід. трикотажу — на 31,7 %, пальт, плащів, жін. курток — на 22,4 %, суконь — на 20,6 %, взу­т­тя — на 17,9 %, не­тканих ма­теріалів — на 2,8 %, светрів, пуловерів — на 2,7 %, а одягу та аксесуарів із хутра — на 68,4 %. Разом з тим, за цей період збіль­шилося виробництво вовн. пряжі — на 23 %, панчішно-шкарпетк. виробів — на 14,7 %, дорож. ковдр і пледів — на 12,2 %, тканин — на 6,1 %, постіл. білизни — на 2,6%, різних видів жін. та чол. текс­тил. одягу — на 4,8–37,3 %. Не­зважа­ючи на комплекс негатив. явищ остан. двох років, обсяг реалізов. галуз. продукції за 2015 склав 14,9 млрд грн, або 148,1 % до 2014. За­значимо, що 16,1 % цих товарів по­ставлено для потреб ЗС України. Найбільшу частку (41 %) у структурі реалізов. продукції за­ймає виробництво одягу. Динаміка капітал. інвестицій у Л. п. 2013–15 також є позитивною. 2015 під­приємствами освоєно бл. 1 млрд грн капітал. інвестицій, що на 68,4 % більше, ніж 2014, хоча у заг. обсязі пром. інвестицій — це лише 1,1 %. У регіонал. роз­різі найбільші капітал. вкладе­н­ня 2015 зроблено у галуз. під­приємства Львів. обл. (31 % — 283,5 млн грн), Києва (15,4 % — 141,3 млн грн), Хмельн. (9,2 % — 84,7 млн грн), Закарп. (7,6 % — 70 млн грн), Черніг. (5,1 % — 47,1 млн грн), Одес. (4 % — 36,6 млн грн) областей. За умови стабіл. плато­спромож­ності та під­вище­н­ня рівня життя насел. ринок товарів Л. п. є привабливим для інвесторів, має всі перед­умови для динам. роз­витку та диверсифікації. Адже, крім вагомого обсягу внутр. ринку (щонайменше 120 млрд грн на рік), Л. п. знач. мірою (41 %) екс­портоорієнтована і має мо­жливості для нарощува­н­ня екс­порт. потенціалу. Зовн. торгівля товарами Л. п. 2015 здійснювалася з торг. партнерами із 146 країн світу. Проте, з огляду на складність екон. ситуації, обсяги екс­порту того ж року зменшилися на 21 %, а імпорту — на 27,3 % порівняно з 2014. У 2015 екс­портовано товарів Л. п. на 885 млн дол. США, що становило 2,4 % від нац. обсягу екс­порту. Найбільша частина у товар. структурі укр. екс­порту — це текс­тил. і трикотаж. одяг — 58 %, взу­т­тя — 16,4 % (виготовлені на 50–90 % за давальниц. схемою), вата і не­ткані матеріали — 6 %, вироби зі шкіри та хутра — 5,6 %, решта — сировин­ні під­категорії товарів. Обсяг імпорту 2015 традиційно пере­вищив екс­порт у 2,1 раза, досягнувши 1818,2 млн дол. США (або 4,9 % заг.-укр. імпорту). Майже половину (47,8 %) галуз. імпорту становила сировина (шкури, волокна, пряжа, тканини), значну частину готові товари — одяг і текс­тил. вироби — 27,2 %, взу­т­тя — 12,8 %, вироби зі шкіри та хутра — 3,5 %. Варто від­значити, що події в Україні і світі 2013–15 вплинули на континентал. структуру екс­порту, зокрема і продукції Л. п. Так, екс­порт товарів до Європи зріс від 71 % (2013) до 82 % (2015), натомість частка екс­порту до країн СНД (за рахунок РФ) зменшилася від­повід­но від 24 до 15 %. Серед осн. країн, до яких екс­портується найбільше товарів Л. п., — Німеч­чина, Польща, Італія, РФ, Румунія, Угорщина, Данія, Франція, Білорусь, Словач­чина. Континентал. структура імпорту за цей період також змінилася. Зокрема, питома вага імпорту з європ. країн збільшилася від 25 до 36 %, дещо зменшилася частка азій. імпорту — від 58 до 52 %. Проте в абсолют. вимірі обсяг імпорту Л. п. з країн Пд.-Сх. Азії 2015 порівняно з 2013 зменшився вдвічі (від 2 до 1 млрд дол. США). Зокрема, майже втричі менше ввезено товарів із Китаю (на 522 млн дол. — 2015 проти 1551,2 млн дол. 2013), тому питома вага китай. товарів у товар. структурі імпорту хоча і зменшилася від 45,9 до 28,7 %, однак залишається найбільшою. Також до десятки найбільших імпортерів галуз. товарів в Україну входять Туреч­чина, Німеч­чина, Польща, Італія, США, Банґладеш, РФ, Білорусь, Індія. Рівень заробіт. плати у Л. п. є найнижчим серед галузей промисловості і традиційно не пере­вищує 55–60 % від серед. рівня по промисловості. За даними Держ. служби статистики, 2015 середньомісячна заробітна плата штат. працівників у текс­тил. виробництві, виробництві одягу, шкіри, виробів зі шкіри та ін. матеріалів становила лише 2877 грн на місяць, в промисловості — 4791 грн. При цьому варто зважати, що понад 90 % зайнятих у галузі — жінки, які є особливою соціально вразливою категорією населе­н­ня. Упродовж остан. років спо­стерігається стала тенденція до скороче­н­ня зайнятих у галузі. Лише за остан­ні 5 р. кількість працівників скоротилася на чверть або на 25,2 тис. осіб. Насамперед через низький рівень оплати праці спо­стерігається незацікавленість молоді у виборі професій Л. п., як наслідок — від­тік працівників у ін. сфери нар. господарства (перед­усім торгівлю) та дефіцит кваліфіков. вироб. кадрів усіх рівнів на під­приємствах. Наук. пита­н­ня Л. п. в Україні роз­робляють Київ. НДІ текс­тил.-галантерей. промисловості та Укр. НДПІ легкої промисловості (Черкаси). Провід. ВНЗом, що здійснює під­готовку кадрів для під­приємств галузі, є Київ. університет технологій та дизайну.

Літ.: Легка промисловість Української PCP за 50 років Радянської влади. К., 1967; Народне господарство Української PCP y 1978 році: Статист. щоріч. К., 1979; Бог­данова О. Ф. та ін. Стандартизація і сертифікація продукції легкої промисловості: Під­руч. К., 2007; Луговський О. Легка промисловість та надії на її від­родже­н­ня // ЛП. 2007. № 2; Ромусік Я. Конкуренто­спроможність легкої промисловості України та механізми її під­вище­н­ня // Економіст. 2007. № 3; Науменко І. П. Легка промисловість України: шляхи під­вище­н­ня конкуренто­спроможності та економічної ефективності // Формува­н­ня ринк. від­носин в Україні. 2007. № 5; Паливода О. М. Управлі­н­ня ін­новаційними пере­творе­н­нями на під­приємствах легкої промисловості: про­блеми та шляхи виріше­н­ня // Актуал. пробл. економіки. 2007. № 9; Стовба Т. А. Моделюва­н­ня стратегії ін­новаційного роз­витку під­приємств легкої промисловості // Таврій. наук. вісн.: Зб. наук. пр. Хн., 2007. Вип. 50; Денисенко М. П. Дослідже­н­ня ін­новаційного роз­витку під­приємств легкої промисловості: стан і про­блеми // Фонд. ринок. 2008. № 6; Максименко І. О., Бокій В. І. Легка промисловість України: сучасний стан та пер­спективи роз­витку // Вісн. Хмельн. університету. 2009. № 3, т. 2; Тарасенко І. О. Сталий роз­виток під­приємств легкої промисловості: теорія, методологія, практика. К., 2010; Мазаракі А., Мельник Т., Ізовіт В. Легка промисловість України: стан, про­блеми екс­порту та імпорту товарів // Вісн. Київ. торг.-екон. університету. 2011. № 3; По­сторонко В. М. Тенденції роз­витку під­приємств легкої промисловості України // Вісн. Житомир. технол. університету. 2012. № 1(59); Адвокатова Н. О. Дослідже­н­ня сучасного стану під­приємств легкої промисловості України // Екон. ін­новації. 2012. № 47; Носова Н. І., Сараєва І. М. Стратегічні напрямки державної під­тримки легкої промисловості України в умовах лібералізації між­народної торгівлі // Там само; Україна у цифрах у 2014 році: Статист. зб. К., 2015; Фаріон Н. О. Сучасний стан легкої промисловості україни: про­блеми та шляхи їх виріше­н­ня // Ефективна економіка. 2015. № 10; Ізовіт Т. Л., Нау­менко І. П. Реалії та вектори роз­витку легкої промисловості України // ЛП. 2016. № 1.

І. П. Науменко

Завантажити статтю