Адамцевич Євген Олександрович
АДАМЦЕ́ВИЧ Євген Олександрович (19. 12. 1903(01. 01. 1904), с. Солониця, нині Лубен. р-ну Полтав. обл. — 19. 11. 1972, с. Холмівка Бахчисарай. р-ну, нині АР Крим) — кобзар. У дитинстві осліп. Жив у м. Ромни Сум. обл. Навч. у ромен. кобзаря М. Олексієнка, пізніше у школі для сліпих у Києві. Від 1927 розпочав творчу діяльність у Ромнах, де керував ансамблем бандуристів. Згодом увійшов до складу Миргород. капели бандуристів. У 30-х рр. виступав як мандрів. кобзар. Учасник 1-ї Респ. наради кобзарів і лірників (1939). У 50– 60-х рр. активно концертував разом з ін. кобзарями в Україні й Росії. У репертуарі — українські народні пісні: істор. (про Байду, Морозенка, Палія, Супруна), родинно-побут., гуморист. й сатир.; пісні на слова Т. Шевченка, М. Вороного, Я. Щоголева, Олександра Олеся, В. Чумака, Д. Загула, М. Некрасова, П.-Ж. Беранже та ін.; нар. танц. музика (гопак, козачок, метелиця), вальси, чардаші; власні твори: «У неволі» (1941), «Дума про Івана Федька» (1966), «Запорозький марш» для бандури (в обробці В. Гуцала ввійшов до репертуару практично всіх оркестрів нар. інструментів, а за умов держ. незалежності України — також військ. духових оркестрів; перетворився на одну з муз. символів нашої держави).
Рекомендована література
- Правдюк О. Роменський кобзар Євген Адамцевич. К., 1971;
- Кирдан Б., Омельченко А. Народні спів-ці-музиканти на Україні. К., 1980;
- Деякі особливості сучасного словесного музичного фольклору і творчість Є. О. Адамцевича // Тези доповідей і повідомлень конф., груд. 1983. С., 1983;
- Євген Адамцевич: Спогади, статті, матеріали. С., 1999.
Завантажити статтю
Людина 
