Аеробіологія
АЕРОБІОЛО́ГІЯ (від аеро… і біологія) — галузь біології, що вивчає склад і закономірності поширення мікрочастинок біологічного походження у повітряному середовищі. А. розвивається на стику багатьох наук: ботаніки, валеології, мікології, мікробіології, метеорології, алергології, імунології, сільського господарства, фізики та ін. Об’єкти аеробіол. досліджень — атмосферні аерозолі біол. походження: пилок і спори рослин, грибів, мікроорганізми, комахи, а також полютанти неорган. природи, що можуть вступати у взаємодію з мікроорганізмами, які містяться в повітрі. Аеробіол. дослідження тісно пов’язані з проблемами екології та медицини, зокрема з проблемою алергії. У структурі наук. аеробіол. досліджень переважають проблеми складу біол. аерозолей за якісними та кількісними характеристиками (аеробіол. моніторинг), закономірностей розповсюдження аерозолей та механізмів переносу шкідл. аерозолів повітрям. Термін «А.» запропоновано у 30-х рр. 20 ст. для опису мікроорганізмів поверхн. шарів атмосфери. Але дослідження біол. об’єктів повітря почалося значно раніше. Основи експерим. А. започаткував Л. Пастер, який 1860 запропонував нову науку — мікрографію, з’ясував природу поширення мікроорганізмів, що містяться в повітрі.
Аеробіол. дослідж. поділяють на два осн. напрями: А. зовн. середовища (відкритого повітря) та А. внутр. середовища (закритих приміщень). Об’єктами дослідж. А. зовн. середовища найчастіше стають пилок і спори рослин та грибів, комахи, рослинні і тваринні залишки, абіотичні частинки. Об’єкти дослідж. А. внутр. середовища, або аеробіол. інженерингу — мікроорганізми (віруси, бактерії), спори пліснявих грибів і мікрокліщі звичайні. 1974 на 1-му Міжнар. конгресі з екології засн. Міжнар. асоціацію аеробіологів. 1-й конгрес з А. відбувся 1978 в Мюнхені. Академічні аеробіол. організації: Пн. аеробіол. федерація, Індій. аеробіол. асоціація, Італ. аеробіол. асоціація, Франц. товариство аеробіологів, Панамерикан. аеробіол. асоціація, Аеробіол. федерація Великої Британії, Швейцар. спілка аеробіологів. До 1991 в Україні проводилися спорадичні аеробіол. дослідження (визначення алерген. концентрацій пилку в повітрі; С. Лахно, 1967; Н. Ганжара, 1977–78). Від 1991 у Києві в Інституті ботаніки НАНУ в лаб. палеоботаніки аеробіол. дослідження почали проводити систематично із застосуванням сучас. методів та інформ. засобів (В. Савицький).
Рекомендована література
- Лахно С. Н. Распространение пыльцы в Киеве // ВД. 1967. № 4;
- Ганжара Н. П. Аэропалинологические наблюдения в Одессе // Вопросы этиологии, патогенеза, диагностики и лечения аллергических заболеваний. Ташкент, 1980;
- Тарасов В. Аэромикробиология. Москва, 1987;
- F. Spieksma. Pollinosis іn Europe: New observations and developments // Review of palaeobotany and palynology. 1990. Vol. 64, № 1–4;
- V. Savitsky and all. Airborne pollen in Kiev (Ukraine): gravimetric sampling // Aerobiologia. 1996. № 12;
- P. Comtois. Principles and history of aerobiological sampling. XVI international Botanical Congress. 1999;
- Мейер-Меликян Н. Р. и др. Принципы и методы аэропалинологических исследований. Москва, 1999.
Завантажити статтю
