АЗА́РОВ Микола Янович (17. 12. 1947, Калуга, РФ) — державний діяч, геолог, геофізик. Доктор геолого-мінералогічних наук (1986), професор (1991), член-кореспондент НАНУ (1997–2022). Народний депутат України (1994–98). Головний Державний радник податкової служби (1997). Повний кавалер ордена «За заслуги» (1996, 1999, 2000, по­збавлений у 2024). Закінчив Московський університет (1971). Працював у тресті «Тулаша­хтоосуше­н­ня» (1971–76); у Під­московному науково-дослідному і проект­но-кон­структорському вугільному ін­ституті (1976–84); 1984–95 — за­ступник директора, а згодом директор Українського державного науково-дослідного. і проект­но-кон­структорського ін­ституту гірничої геології, геомеханіки і маркшейдерської справи. 1996–2002 — голова Державної податкової адміністрації України. Фахівець із геофізичних методів пошуку і роз­відува­н­ня корисних копалин. Основні напрями наукових досліджень: фізико-математичне об­ґрунтува­н­ня теорії та моделюва­н­ня процесів поширюва­н­ня ка­налових хвиль у пластах; роз­робка шахтної сейсмічної і електророзвідувальної апаратури; технології обробки та інтер­претація шахтних сейсмічних даних для про­гнозува­н­ня гірничо-геологічних умов; роз­вʼязува­н­ня екологічних про­блем вуглевидобувних ра­йонів.

Спів­засновник і голова (від 2001) Партії регіонів. 2002–05, 2006–07 — Перший віце-премʼєр-міністр України, Міністр фінансів України; від 2010 — Премʼєр-міністр України. 21 листопада 2013 видав роз­порядже­н­ня призупинити під­готовку до укладе­н­ня Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, що при­звело до масових протестів, ві­домих як Євромай­дан (Азаров на­звав його учасників злочинцями і терористами). 28 січня 2014 подав у від­ставку і ви­їхав до Австрії, звідти — до РФ. 2015 став спів­засновником т. зв. Комітету порятунку України, що під­тримує російську агресію проти України. Ріше­н­ням Загальних зборів НАНУ 15 червня 2022 по­збавлений зва­н­ня члена-кореспондента НАНУ. Указом Президента України 22 листопада 2024 року по­збавлений державних нагород, зокрема ордена «За заслуги».