Азово-Дніпровська культура

АЗО́ВО-ДНІ­ПРО́ВСЬКА КУЛЬТУ́РА — археологічна культура маріупольської культурно-історичної області. Ареал: Степове Подні­провʼя, Крим та прилеглі р-ни Приазовʼя. Виділив В. Даниленко. На­звана за територією пошире­н­ня. Датується остан­ньою чвертю 5 — 3-ою чвертю 4 тис. до н. е. Роз­різняють 2 періоди: неоліт. (нижні шари Собачок, Вовчка, могильники Вовнизький 2, Василівський 5) та енеоліт. (верх­ні шари Собачок, Вовчка, нижній шар Середнього Стогу, могильники Микільський, Лисогірський). А.-д. к. склалася внаслідок пере­селе­н­ня у Подні­провʼя та Приазовʼя групи носіїв нижньодон. культури та їхнього прожива­н­ня у сурському і дні­про-донец. оточен­ні. Житла 1-го періоду наземні, легкої кон­струкції, круглої та овальної форми, вогнища від­криті, під­лога іноді з утрамбованої черепашки. Кераміку виготовлено із глини з домішками піску та рослин. решток. Пере­важали плоскодон­ні слоїки з косо зрізаними до середини вінцями або комірцями, рідше — слабо профільовані горщики з вінцями у формі комірця. У 2-му періоді роз­по­всюджуються біконічні посудини. Особливістю посуду цієї культури є комірець; у 1-му періоді вузький, у 2-му — широкий і плоский, часто зроблений на косо зрізаному до середини вінчику. Орнамент у 1-му періоді — від­битки гребінцевих штампів, що утворюють горизонт. ряди, ялинку, зигзаг, стрічки, обмежені прокресл. лініями, гребінц. від­битками та заповненими остан­німи; у 2-му періоді — під впливом черкас. варіанта києво-черкас. культури дні­про-донец. культур. обл. роз­по­всюджуються під­трикутні наколи та прокресл. горизонт. лінії, ялинки, сітки, геометр. композиції. На від­міну від Надпоріж­жя, у Приазовʼї протягом 2-го періоду поряд із новою орнаментацією далі існували гребінцеві від­битки та стрічкові композиції. Знаря­д­дя праці виготовлені пере­важно з кременю. Нуклеуси призматичні. Ножі на середніх і великих пластинах. Різці кутові на пластинах. Скребачки: 1-й період — на від­щепах пів­округлі та овальні, кінцеві на пластинах; 2-й період — пере­важають кінцеві на скорочених пластинах. 1-й період — роз­по­всюджені трапеції високі та середньовисокі, часто зі струганою спинкою. Вістря до стріл та дротиків двобічно оброблені, під­трикутні з прямою або фігур. основою. Трапляються камʼяні шліф. сокири, тесла, булави, кістяні знаря­д­дя, різноманітні прикраси: під­віски з зубів оленя та риби, пластини з ікол кабана, намисто з каменю, перламутру, кістки, а з серед. 4 тис. до н. е.– під­віски з міді та золота. Похов. обряд: ґрунт. могильники, трупопокладе­н­ня на спині витягнуто з широтною орієнтацією, поодинокі трупоспале­н­ня на стороні, вогнища на поверх­ні могильників, вугі­л­ля та вогнища у похов. ямах, скупче­н­ня каменю та закладки з них на поверх­ні могильників. Для 1-го періоду характерні похова­н­ня в індивід. ямах, що утворюють ряди, витягнуті з Пн. на Пд. У 2-му періоді пере­важають числен­ні похова­н­ня у великих ямах, роз­рахов. на підзахороне­н­ня, іноді з під­боєм або деревʼяним пере­кри­т­тям та входом. Основа господарства: полюва­н­ня, скотарство, можливо, елементи землеробства. Сусідні культури: буго-дністровська, сурська, нижньодонська, києво-черкаська, з другої чверті 4 тис. до н. е. — трипільська та середньостогівська області. На зміну А.-д. к. при­йшла середньостогівська.

Завантажити статтю