Азово-Сиваський Національний природний парк

АЗО́ВО-СИВА́СЬКИЙ НАЦІОНА́ЛЬНИЙ ПРИРО́ДНИЙ ПАРК – поліфункціональна заповідна територія кластерного типу в межах Генічеського і Новотроїцького районів Херсонської області. До нього входять: найбільша суходіл. заповідна ділянка – коса Бирючий Острів у Азов. м. (7732 га) і 4 о-ви у межах затоки Сиваш – Чурюк (924 га), Куюк-Тук (255 га), Мартинячий (7 га) і Китай (3 га). Заповідною є також кілометрова прибережна смуга коси Бирючий Острів (4000 га) та заповід. о-вів Сиваша (21200 га). Разом з охоронною зоною пл. парку – 57430 га, з яких суходіл – 8921 га, решта – акваторія Азов. м. та Сиваша. Створ. 1993 на базі заповідно-мислив. господарства з метою охорони природ. ландшафтів Приазов’я і місць гніздування та відпочинку під час весняно-осінніх міграцій водоплав. птахів. Підпорядк. Держ. комітету ліс. господарства України. 1927 на території, яку нині займає парк, створено Надморський заповідник. До кін. 1932 він входив до складу заповідника «Асканія-Нова», а від 1933 функціонував самостійно. 1937 на його основі було створено два нові заповідники: Чорноморський та Азово-Сиваський, який 1957 реорганізовано в Азово-Сиваське державне заповідно-мисливське госп-во, яке 1975 Рамсарською конвенцією включене до переліку водно-боліт. угідь міжнар. значення. Наук. куратором парку є Мелітоп. пед. університет. Парк має найбільшу в регіоні Азов. м. заповідну акваторію (майже 50000 га).

Тут відбувається природ. нерест риб-плідників та нагул молоді цінних мор. видів. Зустрічається бл. 70 видів риб, які поділяються на 3 групи: прісноводні (здебільшого коропові), понто-каспійські («каспійці»: осетер, севрюга, білуга, оселедець, пузанок, тюлька, бички) та середземноморські вселенці (хамса, атеріна, кефалі, камбала-калкан, деякі бичкові). Найцінніші види – осетрові, зокрема білуга, освоїли води переважно біля коси Бирючий Острів.

Орнітофауна нараховує понад 190 видів. Серед них курячі: фазан звичайний, сіра куріпка; кулики – гаршнеп, великий і середній кроншнеп, бекас, кулик-сорока, турухтан, вальдшнеп; журавлині: журавель-красавка, сірий журавель; гусеподібні: сіра та білолоба гуски, гуменник; справжні качки: кряква, шилохвіст, свіязь, чирки, крохалі та ін.; хижі: луні – степовий і очеретяний, а також совині: вухаста сова та совка. Особливо багато мартинів, які великими колоніями населяють заповідні о-ви Китай і Мартинячий. Періодично на о-вах Центр. Сиваша гніздуються дрофа та хохітва.

На терені Нац. парку – 17 видів ссавців. Від ін. заповід. територій він відрізняється наявністю акліматиз. копитних на косі Бирючий Острів. 1929 сюди із держ. заповідника «Асканія-Нова» завезено перших оленів – гібридів марала, крим. і кавказ. оленів. У 1946 і 1951 – гібри- ди амер. благородного та бухарського оленів. Завдяки ізольованості, достатнім корм. ресурсам, відсутності контактів з ін. тваринами та свійс. худобою на косі Бирючий Острів сформувалася популяція найбільших в Україні оленів. Вона одержала власну назву – бирючан. олень. Кількість його поголів’я в окремі роки сягала 1200. 1951 з «Асканії-Нової» на косу завезено лань Даніеля. Вже у 80-х рр. її популяція перевищувала 800 особин, від кін. 80-х рр. щорічно відловлюється понад 100 особин. 1976 звідти ж завезено 10 особин муфлона, які добре прижилися, 1982 – куланів, які вже через 2 р. дали приплід. У Нац. парку функціонує мислив. госп-во (8 тис. га). Для полювання на зайців і водоплавну дичину видаються відстрілочні картки, а на копитних – ліцензії. Ценотичне різноманіття парку представлене переважно ковиловими і пирійними степами та псамофітними рослинами. За домінантною класифікацією тут 4 болотні, 10 прибережно-водних, 21 солончакова, 42 лучні асоціації. 7 степових асоціацій віднесено до Зеленої книги України. Росте 308 видів судинних рослин. До Червоної книги України занесено 12 видів судинних рослин (зокрема по одному виду мохоподібних і лишайників та 3 види грибів), 4 види ссавців, 30 – птахів (2 з них входять до Європ. Червоного списку), а також 2 види риб, 4 – плазунів, 2 – молюсків, 5 – комах, по одному – ракоподібних і гідроїдних поліпів. Для тер. парку виготовлено картосхеми рослинності, ґрунтів і ландшафтів.

В. М. Сабодаш