Асканія-Нова Біосферний заповідник ім. Ф. Фальц-Фейна

Визначення і загальна характеристика

«АСКА́НІЯ-НО́ВА» Біо­сферний заповід­ник ім. Ф. Фальц-Фейна — природо­охорон­на установа між­народного значе­н­ня. Роз­таш. у Чаплин. р-ні Херсон. обл. Заг. пл. — понад 33 тис. га. Складові частини: цілин­ний степ і пере­логи (11 054 га), дендрол. парк (196,6 га), зоопарк (61,6 га). Зони — буферна (6909 га) і антропоген. ландшафтів (15 344,6 га). «А.-Н.» засн. 1898 як приват. заповід­ник на базі створених власником маєтку Ф. Фальц-Фейном приват. зоопарку (започатк. 1874), дендропарку (заклад. 1885–1902, роботи проводилися під керівництвом садівника і паркобудівника В. Владиславського-Падалки), природ. музею та виділених «захисних ділянок» степу. Після їх націоналізації (квітень 1919) і низки реорганізацій заповід­ник отримав статус «біо­сферний» (1983). 1985 уві­йшов у систему біо­сфер. резерватів ЮНЕСКО; від 1994 на­званий імʼям засновника. Найбільше значе­н­ня має заповід. степ — єдиний у Євразії великий масив від­носно незайм. екосистем, характер. для сухо­степової (типчаково-ковилової) підзони з дефіцитом вологи. Помірно континент. клімат (жарке, посушливе літо, мʼяка не­стійка зима; річна кількість опадів 386 мм, випаровуваність пере­вищує опади влітку в 5–7 разів). Рельєф рівнин. з багатьма низинами (подами). Пере­важають (95 %) темно- та лучно-каштан. ґрунти. Рослин. покрив: справжні (87 % цілини) та лучні (12 %) степи, чагарник. степи і водно-болотна рослин­ність (1 %). На вододілах панують ксерофітні щільнокущ. злаки (костриця валіська, кипець гребінчастий, ковили), у долинах — кореневищні злаки (пирій подовий, стоколос без­остий, тонконіг вузьколистий, бекманія звичайна) і осокові. Чотири рідкісні формації (ковила українська, Лес­сінґа, волосиста та мигдаль степовий) занесено до Зеленої книги України (1987). Авто­хтон­ну флору квіткових складають 450 видів, із них 85 — рідкісні, зникаючі та ендемічні. Абориген­на фауна ссавців налічує 28 видів, поширені лисиця звичайна, заєць-русак, з дрібних гризунів — полівка гуртова. Зимує та гніздиться майже 107 видів птахів. Водяться 4 види амфібій та 5 — плазунів. Без­хребетних понад 2 тис. видів. До Червоної книги України занесено 38 пред­ставників флори й фауни. У дендропарку культивується 939 видів дерев і кущів різних континентів, релікт. та рідкіс. — 90. За перше 10-ліття існува­н­ня дендропарку (1887–97) посаджено 220 видів дерев і кущів, не рахуючи садових форм. Для вирощува­н­ня дерев. рослин у посушливому степу від 1890 діють свердловини. Дендропарк створ. у ландшафт. стилі. Центр. місцем у парк. композиції є ставок із острівцем. Гол. деревні види — ясен звичайний, робінія, псевдоакація (біла акація) та гледичія звичайна, каркас західний, який поширюється самосівом. Серед ін. покритонасін­них — церцис канадський, самшит вічнозелений, гіркокаштан звичайний, липа повстиста, дуб звичайний, клен гостролистий, барбарис звичайний, кизил, верба біла та вавилонська, софора японська, тополя біла та чорна, береза повисла та дні­провська, бузок перський, таволга Вайгутова, сумах оленерогий, чингіль сріблястий, тамарикс найгалузистіший, горіх грецький, шовковиця біла, вільха чорна, кладрастис жовтий та ін. Із хвойних, яких тут 67 видів, 46 форм та сортів, домінують сосна кримська, широкогілочник східний і ялівець віргинський. Є ялини європейська, східна та колюча, ялиці біла і кавказька, кипарисовик Лаверонів, туя Стендишова (японська) та західна, ялівець козацький. У під­ліску домінують бузина чорна і бузок звичайний, дещо менше садового жасмину звичайного. У зоопарку утримуються кінь Пржевальського, антилопа кана, бізон, зебри та ін. ссавці (всього 39 видів, під­видів і порід, 15 занесені до Червоної книги МСОП); 73 види і форми птахів (10 занесені до Червоної книги МСОП, 6 — Червоної книги України). Регулярно роз­множуються 55–68 видів, за остан­ні 10 років отримано майже 20 тис. одиниць приплоду. Тварини в зоопарку пере­бувають не тільки у вольєрах, для них виділено ділянки природ. степу. Здійснено реінтродукцію коня Пржевальського в Монголію, від­новлено в Україні популяції сайгака, кулана і огара. Видовий склад фіто- та зообіо­ти заповід­ника пере­вищує 4 тис. Від минулого столі­т­тя ведуться різноманітні дослідже­н­ня. Тут працювали ві­домі природо­знавці — Ф. Тецман, Й. Пачоський, О. Браунер, М. Прохоров, М. Клепинін, М. Завадовський, К. Фортунатов, Г. Висоцький, О. Яната, М. Шалит, С. Медведєв, В. Різниченко, В. Станчинський, В. Сукачов, О. Соколовський та ін.

Літ.: Козлова Е. Аскания-Нова. Зоопарк в южно-рус­ских степях. П., 1923; Шарлемань М. Матеріали до орнітофавни Державного Степового Заповід­ника «Чаплі» ім. Х. Раковського // Вісті Держ. Степ. Заповід. «Чаплі». Х., 1924. Т. 3; Білозіров С. Т. Асканія-Нова як обʼєкт для шкільних екс­курсій // Бюл. Одес. Окр. Ін­спектури Нар. Освіти. 1928. Ч. 2; Висоцький Г. М. Про лісові насадже­н­ня парків заповід­ника «Чаплі» (Асканія-Нова) // Вісті Держ. Степ. Заповід. «Чаплі». Х., 1928. Т. 1; Шарлемань М., Снігиревський С. Матеріали до бібліо­графії про Державний степовий заповід­ник «Чаплі», колиш. Асканія-Нова. 1. Період дореволюційний (1845–1917) // Там само. Т. 4; Липа О. О. Ботанічний парк в Асканії-Нова // ЖІБ. 1939. № 20; Треус В., Крамаренко Д. Заповід­ник «Асканія-Нова»: Фотоальбом. К., 1968; Треус В. Ак­климатизация и гибридизация животных в Аскании-Нова. К., 1968; L. Heiss. Askania-Nova. Adventure of the Falz-Fein Family. London; Sydney; Toronto, 1970; Крутопорых Ф. И., Треус В. Д., Крамаренко Д. А. Сокровища Аскании-Нова. Москва, 1972; Курдюк М. Г. Асканія-Нова. Сф., 1974; Рослин­ні багатства заповід­ного степу і ботанічного парку «Асканія-Нова». К., 1974; Державний заповід­ник «Асканія-Нова» // Заповід­ники УРСР. К., 1985; Веденьков Е. Современ­ное со­стояние растительности целин­ной степи «Аскания-Нова», бывшей до 1966 года в хозяйствен­ном использовании. Хн., 1985; Флора заповедника «Аскания-Нова». Москва, 1989; Гурьянова В. Е., Хоменко В. Н. Со­став аранеофауны и основные экологические особен­ности ее компонентов в степных экосистемах заповедника «Аскания-Нова». К., 1991; Грищенко В. Степовий рай: Асканія-Нова // Сел. біржа. 1994. № 10–11; Яновський С. Згоріло дотла 360 гектарів заповід­ного степу Асканії-Нова // Київ. ві­домості, 1996, 10 лип.; Фальц-Фейн В. Асканія-Нова. К., 1997; Бережний Д. В. Гельмінтофауна та гельмінтоценози диких водоплаваючих птахів Біо­сферного заповід­ника «Асканія-Нова» ім. Ф. Е. Фальц-Фейна, роз­робка заходів боротьби та профілактики. Х., 1999; Стойко С. М. Екологічна стратегія функціонува­н­ня біо­сферних резерватів в Україні та під­вище­н­ня ре­презентативності їх мережі // УБОЖ. 1999. Т. 56, № 1.

В. С. Гавриленко, Н. Ю. Дрогобич

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю