Азотна промисловість

АЗО́ТНА ПРОМИСЛО́ВІСТЬ — галузь хімічної промисловості, яка виробляє азотні добрива й продукцію, що містить звʼязаний азот (аміак, азотну кислоту та її солі, ніт­рати натрію, вуглекислий амоній, ка­пролактам, уротропін тощо). До А. п. через схожість технол. процесів належить також виробництво ацетилену, метанолу та ін. продукції. В Україні А. п. почала роз­виватися з освоє­н­ням виробництва сульфату амонію й азот. кислоти (поч. 20 ст.). Сульфат амонію виробляли в Донбасі з кокс. газу, азотну кислоту — з чилій. селітри. Але як самост. галузь хім. індустрії А. п. набула роз­витку лише після освоє­н­ня пром. синтезу аміаку та роз­робле­н­ня (І. Андреєв) вітчизн. методу каталітич. окисле­н­ня аміаку в оксиди азоту й азотну кислоту. На основі цього методу 1915 побудували дослід. завод у Макіївці, а 1916 роз­почато будівництво заводу в Юзівці (нині Донецьк). З-д почав працювати 1917 і як під­приємство з виробництва азот. кислоти та її солей, працював до 1941. Важл. джерелом сировини у виробництві аміаку в 30-х рр. став кокс. газ. Першим заводом, який широко використовував кокс. газ, був Горлів. азотно-туковий завод (нині ВАТ «Стирол»), збудов. у 1933–34. Тут уперше в Рад. Союзі одержали водень методом глибокого охолодже­н­ня кокс. газу. Устаткува­н­ня для заводу наді­йшло з Німеч­чини, Великої Британії й США, монтаж і запуск здійснювали під керівництвом іноз. спеціалістів. Річна потужність заводу становила 60 тис. т аміаку. 1938 став до ладу Дні­продзерж. азотно-туковий завод (нині ВАТ «Дні­проазот») — одне з перших азот. під­приємств, побудованих повністю за проектами вітчизн. інженерів та укомплект. устаткува­н­ням, виготовл. на вітчизн. заводах. У повоєн­ні роки реконстру­йовано Горлів. та Дні­продзерж. заводи, майже заново збудовано хімкомбінат у м. Сіверськодонецьк (нині ВО «Азот»), зведе­н­ня якого почалося 1938. У 60-х рр. збудовано хім. комбінати, що виробляли аміак, у Черкасах (нині ВАТ «Азот») та Рівному (нині ВАТ «Рівнеазот). 1978 став до ладу Одес. припортовий завод, на якому виробляють аміак і карбамід.

Швидке зро­ста­н­ня виробництва продукції А. п. повʼязане з освоє­н­ням нових джерел сировини, насамперед природ. газу; упровадже­н­ням енергоощад. технол. процесів та агрегатів синтезу аміаку продуктивністю 400–500 тис. т на рік; будівництвом роз­галуж. мережі газо­проводів і потуж. ліній електропередач; зро­ста­н­ням потреб с. господарства у добривах. Аміак і азотну кислоту використовують також для виробництва багатьох хім. продуктів, напр., ка­пролактам, нітрил-акрилова кислота тощо, а це створює основу для роз­витку внутр.-галуз. комбінува­н­ня А. п. з виробництвом продуктів органіч. синтезу, полімер. матеріалів, комплекс. і складних добрив тощо. Тому всі азот. під­приємства України — це великі обʼ­єдн., що виробляють десятки видів продукції. А. п. України нараховує шість під­приємств, на які припадає 29,3 % хім. продукції, 16 % працівників і 28 % вартості осн. пром.-вироб. фондів. Від­буваються істотні зміни в асортименті азот. добрив. 1958 на Сіверськодонец. хімкомбінаті вперше в Україні освоєно в пром. мас­штабах виробництво карбаміду (сечовини) з високим вмістом азоту (46 %). 1999 на під­приємствах України виробляли понад 10 видів азот. добрив простих і складних форм, зокрема карбамід (67,7 %), аміачну селітру (24,7 %), рідкий аміак для с. господарства, сульфат амонію, натрієву й калієву селітру, амофос, нітроамофоску тощо. Україна є одним із найбільших у світі виробників азот. добрив. 1990 її частка становила 23 % від виробництва в СРСР, 24 % від виробництва в США і майже дорівнювала обсягам виробництва в Канаді. Вироб. потужності з випуску азот. добрив в Україні на поч. 2000 становили 3,16 млн т, з них 1,6 млн т — з випуску карбаміду. Використовуються потужності на 65,5 % (карбаміду — на 87 %) гол. чином через скороче­н­ня внутр. ринку збуту. У 2000 азот. добрив вироблено 2,201 млн т, аміаку — 4,351 млн т. По­стача­н­ня азот. добрив с. госп-ву у 1990 становило 1,836 млн т, а у 1999 — 326 тис. т. Україна щорічно по­стачає на зовн. ринки 1,0–1,2 млн т азот. добрив, пере­важно карбаміду, й бл. 1,0 млн т аміаку. Традиц. покупцями укр. карбаміду до 1998 були Китай, Індія й країни Пд.-Сх. Азії, причому на Китай та Індію припадало до 75 % екс­порту. Осн. споживачами аміаку є країни Зх. Європи — Італія, Швейцарія, а також Туреч­чина й Ізраїль (85 % екс­порту). Частка А. п. в екс­порті продукції хім. комплексу становить бл. 42 %. Але остан. часом продукція вітчизн. А. п. — аміак, карбамід, аміачна селітра — збиткова, що призводить до по­ступ. втрати Україною світ. ринку. Високі ціни на природ. газ, електро­енергію й залізничні пере­везе­н­ня — гол. причина високої собівартості азотних добрив. Майже 50 % найменувань сировини та допоміж. матеріалів, що споживаються в А. п., імпортуються з Росії та ін. країн. Нині характер. рисами А. п. України є за­старілість технології та технол. устаткува­н­ня, зупинки виробництва через брак сировини, скороче­н­ня попиту й, від­повід­но, зменше­н­ня обсягів виробництва. Подальший роз­виток під­галузі вимагає впровадже­н­ня ін­новац. проектів, рекон­струкції виробництва, скороче­н­ня матер. і енергет. витрат, зниже­н­ня собівартості продукції. Гол. наук.-вироб. організаціями з про­блем технології азот. промисловості є Держ. НДПІ хім. технологій «Хімтехнологія» (м. Сіверськодонецьк Луган. обл.) та Укр. НДІ азот. промисловості і продуктів органіч. синтезу (м. Дні­продзержинськ Дні­проп. обл.). Важл. про­блеми вдосконале­н­ня технол. процесів у галузі вирішують вчені-хіміки НАНУ, а також хім. каф. ВНЗ, зокрема Нац. тех. університету «Київ. політех. ін­ститут».

Завантажити статтю