Айзенберґ Яків Ейнович

А́ЙЗЕНБЕРҐ Яків Ейнович (13. 06. 1934, Харків — 03. 07. 2004, м. Раанана побл. Тель-Авіва) — конструктор ракетної і космічної техніки. Доктор технічних наук (1970), професор (1974). Заслужений діяч науки і техніки України (1991), Ленін. премія (1967), Державна премія УРСР (1979), Державна премія СРСР (1989), премія ім. В. Глушкова НАНУ. Член Міжнар. академії астронавтики (1994). Державні нагороди СРСР. Закін. Харків. політех. інститут (1956). Від 1956 працює в СКБ п/с № 201 (нині АТ «Хартрон») — нач. лаб. систем стабілізації (1956–1966), нач. теор. відділу, заст. гол. конструктора (1966–88), заст. ген. дир. і заст. ген. конструктора (1988–90), ген. дир. і ген. конструктор (1990–95), від 1995 — президент і ген. конструктор. Водночас від 1974 — професор кафедри систем керування літал. апаратами Нац. аерокосміч. університету «Харків. авіац. інститут». 2002 виїхав у Ізраїль. Фахівець з теорії керування рухом, з системи стабілізації, навігації, керування дальністю і точністю польоту, орієнтації косміч. апаратів. Займався проектуванням, розробленням та створенням систем керування міжконтинент. баліст. ракет, створенням ракет-носіїв косміч. апаратів та систем керування косміч. апаратів. Брав участь у розробленні міжконтинент. ракети СС-18, ракети-носія «Енергія», міжконтинент. крилатої ракети, високоточ. зброї та ін. За його безпосеред. участі створ. системи керування більшості косміч. апаратів орбітал. комплексу «Мир», відповідні системи створюються для косміч. ст. «Альфа» і міжнар. косміч. проекту «Автоматичні космічні апарати серії “Спектр”».

Завантажити статтю