Антикорозійні покриття

АНТИКОРОЗІ́ЙНІ ПОКРИТТЯ́ (від анти… і лат. corrosio, від corrodo — гризу, роз’їдаю) — тонкошарові покриття, які захищають поверхню виробів із металів та інших матеріалів від корозійного впливу зовнішнього середовища (див. Корозія). А. п. надають виробам декорат. вигляду, змінюють мех. та ін. якості поверхонь тощо. Розрізняють А. п. металеві і неметалеві. До металевих належать покриття з алюмінію, міді, нікелю, олова, свинцю, хрому, цинку, з рідкіс. і благород. металів, а також зі сплавів мідь–олово, мідь–цинк, свинець–олово тощо. Металеві А. п. одержують за допомогою плакування (нанесення корозійностій. матеріалу засобами прокатки, зварювання, вибухом, литтям), занурення виробів у розплавлений метал (напр., лудінням, свинцюванням), електрохім. (див. Гальванічні покриття), контакт., терміч. обробленням, газополуменевим і плазмовим способами (див. Плазмове оброблення), конденсацією у вакуумі, дифузією у поверхневий шар металу основи, а також шляхом осадження металевих порошків у електростатич. полі або електрофорезом. До неметалевих А. п. належать скло і склоемалі, окиси алюмінію, магнію, титану, сполуки фосфору і хрому, окисні пасивні і хроматні плівки на залізі, олові, хромі та ін. металах, а також окисні плівки, утворені при воронуванні сталі та анодуванні алюмінію. Неметалевими є також гумові, пластмасові, бітумні й лакофарбові А. п. Неметалеві А. п. одержують хім., електрохім. або хім.-термічним способом, нанесенням у вакуумі, електростатич. полі тощо. А. п. мають бути рівномірними, щільними, з високою адгезією до основи, зі значною корозій. стійкістю, міцністю, жаростійкістю. У промисловості застосовують різні засоби нанесення А. п. Електролітичне металопокриття (нікелювання, хромування) — осадження металу при пропусканні струму між анодом (частіше це метал, що наноситься) і катодом — застосовується для захисту від корозії і реставрування зношених поверхонь, зміцнення і підвищення стійкості поверхонь. Хім. металопокриття — осадження іонів металу з водного розчину хлориду металу без застосування електрич. струму — для покриття латунню, кадмієм, міддю, золотом, нікелем, оловом та ін. металами. Фосфатне, оксалатне, оксидне або ін. хім. неметалеві покриття отримують при обробленні виробів з алюмінію, міді, магнію, сталі та ін. металів; гаряче металопокриття — шляхом занурювання деталі в розплавл. метал (алюмінування та цинкування сталі). Дифузійне насичення поверхні металу при високій т-рі з використанням суміші металевого порошку і хлористих, йодистих та ін. з’єднань застосовується для підвищення корозійностійкості, твердості. Сульфідування — створення сульфід. шару на сталевій поверхні за допомогою високотемператур. дифузії сірки з розплавів сульфідів — для запобігання заїдання деталей і підвищення зносостійкості. Азотування — утворення нітрид. шару на сталевій поверхні з алюмінію, хрому або ін. металів при нагріванні в середовищі аміаку. Термічне оброблення (плазмове, газополуменеве, індукційне) усуває структурну неоднорідність, яка спричиняє корозію деяких низьколегов. і нержавіючих сталей та ін. сплавів. За допомогою терміч. оброблення створюють А. п., стійкі до нітридів і оксидів металів — органіч. з’єднань, що містять азот і кисень. В А. п. застосовують вакуумне осадження атомів і молекул металу при їхній сублімації; емалювання — нанесення скляної глазурі і випалювання; напилення часток антикороз. матеріалів з допомогою теплоти гарячих сумішей або дугового розряду; наплавлення присадкового або електрод. матеріалу кисневим ацетиленовим полум’ям, електрич. дугою, плазмою тощо. А. п. використовують у машино- і суднобудуванні, автомоб., хім. і харчової промисловості, буд-ві, енергетиці тощо.

Розмір шрифту

Антикорозійні покриття

Рекомендована література

Інформація про статтю