Антикорозійні покриття

АНТИКОРОЗІ́ЙНІ ПОКРИ­Т­ТЯ́ (від анти… і лат. corrosio, від corrodo — гризу, роз­ʼїдаю) — тонкошарові покри­т­тя, які захищають поверх­ню виробів із металів та інших матеріалів від корозійного впливу зовнішнього середовища (див. Корозія). А. п. надають виробам декорат. ви­гляду, змінюють мех. та ін. якості поверхонь тощо. Роз­різняють А. п. металеві і неметалеві. До металевих належать покри­т­тя з алюмінію, міді, нікелю, олова, свинцю, хрому, цинку, з рідкіс. і благород. металів, а також зі сплавів мідь–олово, мідь–цинк, свинець–олово тощо. Металеві А. п. одержують за допомогою плакува­н­ня (нанесе­н­ня корозійно­стій. матеріалу засобами прокатки, зварюва­н­ня, вибухом, ли­т­тям), зануре­н­ня виробів у роз­плавлений метал (напр., луді­н­ням, свинцюва­н­ням), електрохім. (див. Гальванічні покри­т­тя), контакт., терміч. обробле­н­ням, газополуменевим і плазмовим способами (див. Плазмове обробле­н­ня), конденсацією у вакуумі, дифузією у поверх­невий шар металу основи, а також шляхом осадже­н­ня металевих порошків у електро­статич. полі або електрофорезом. До неметалевих А. п. належать скло і склоемалі, окиси алюмінію, магнію, титану, сполуки фосфору і хрому, окисні пасивні і хроматні плівки на залізі, олові, хромі та ін. металах, а також окисні плівки, утворені при воронуван­ні сталі та анодуван­ні алюмінію. Неметалевими є також гумові, пластмасові, бітумні й лакофарбові А. п. Неметалеві А. п. одержують хім., електрохім. або хім.-термічним способом, нанесе­н­ням у вакуумі, електро­статич. полі тощо. А. п. мають бути рівномірними, щільними, з високою адгезією до основи, зі значною корозій. стійкістю, міцністю, жаро­стійкістю. У промисловості за­стосовують різні засоби нанесе­н­ня А. п. Електролітичне металопокри­т­тя (нікелюва­н­ня, хромува­н­ня) — осадже­н­ня металу при пропускан­ні струму між анодом (частіше це метал, що наноситься) і катодом — за­стосовується для захисту від корозії і ре­ставрува­н­ня зношених поверхонь, зміцне­н­ня і під­вище­н­ня стійкості поверхонь. Хім. металопокри­т­тя — осадже­н­ня іонів металу з водного роз­чину хлориду металу без за­стосува­н­ня електрич. струму — для покри­т­тя латун­ню, кадмієм, міддю, золотом, нікелем, оловом та ін. металами. Фосфатне, оксалатне, оксидне або ін. хім. неметалеві покри­т­тя отримують при оброблен­ні виробів з алюмінію, міді, магнію, сталі та ін. металів; гаряче металопокри­т­тя — шляхом занурюва­н­ня деталі в роз­плавл. метал (алюмінува­н­ня та цинкува­н­ня сталі). Дифузійне насиче­н­ня поверх­ні металу при високій т-рі з викори­ста­н­ням суміші металевого порошку і хлористих, йодистих та ін. зʼ­єд­нань за­стосовується для під­вище­н­ня корозійно­стійкості, твердості. Сульфідува­н­ня — створе­н­ня сульфід. шару на сталевій поверх­ні за допомогою високотемператур. дифузії сірки з роз­плавів сульфідів — для запобіга­н­ня заїда­н­ня деталей і під­вище­н­ня зносо­стійкості. Азотува­н­ня — утворе­н­ня нітрид. шару на сталевій поверх­ні з алюмінію, хрому або ін. металів при на­гріван­ні в середовищі аміаку. Термічне обробле­н­ня (плазмове, газополуменеве, індукційне) усуває структурну неоднорідність, яка спричиняє корозію деяких низьколегов. і нержавіючих сталей та ін. сплавів. За допомогою терміч. обробле­н­ня створюють А. п., стійкі до нітридів і оксидів металів — органіч. зʼ­єд­нань, що містять азот і кисень. В А. п. за­стосовують вакуумне осадже­н­ня атомів і молекул металу при їхній сублімації; емалюва­н­ня — нанесе­н­ня скляної глазурі і випалюва­н­ня; напилення часток антикороз. матеріалів з допомогою теплоти гарячих сумішей або дугового роз­ряду; наплавлення присадкового або електрод. матеріалу кисневим ацетиленовим полумʼям, електрич. дугою, плазмою тощо. А. п. використовують у машино- і суднобудуван­ні, автомоб., хім. і харчової промисловості, буд-ві, енергетиці тощо.

Завантажити статтю