Антирадянщина

АНТИРАДЯ́НЩИНА  — за радянської доби ключове поняття комуністичної тоталітарної ідеології на позначення світоглядної позиції чи громадянської поведінки, що суперечать «єдино правильному вченню марксизму-ленінізму», поточним ідеологічним та політичним настановам комуністичної партії. Калька з рос. політичного та мовного першоджерел. Частіше це тавро вживалося саме в оригін. звучанні — «антисовєтчик», «антисовєтчина». Звинувачення в А. комуніст. імперська влада особливо активно використовувала для репресивної політики в сфері наук. та мист. творчості, а також нац. відносин. До безперечної А. належали «самвидав», заборонені видання (твори засуджених або ідеологічно затаврованих авторів), не апологетичні щодо СРСР видання діаспори в капіталіст. країнах, «ідейно незрілі» публікації діаспори в соціаліст. таборі. І розповсюджувачів, і «споживачів» А. переслідували за законом. Але влада задля конкретної політ. мети могла й відступити від свого ідеол. принципу боротьби з А. Так, напередодні Олімпійських ігор 1980, аби продемонструвати іноземцям демократичність рад. ладу в Україні, протягом кількох днів у київ. кіосках продавалася зарубіжна періодика. З цією ж метою підвладні спецслужбам товариства (напр., Товариство дружби з українцями за кордоном) публікували для спец. читацької аудиторії деякі твори заборонених авторів.

Завантажити статтю