Антологія

Визначення і загальна характеристика

АНТОЛО́ГІЯ (грец. ἀνϑολογια, букв. — збира­н­ня квітів) — збірник творів різних авторів, здебільшого одного жанру або роду, іноді — за тематичним принципом. Найдавнішою власне А. вважають зб. епі­грам «Вінок», яку уклав давньогрец. поет Мелеагр із Гадари (бл. 90 р. до н. е.), хоч і за три столі­т­тя до «Вінка» вже існували аналог. зі­бра­н­ня творів цього жанру. Мелеагр зібрав у «Вінку» твори майже 50-ти поетів від Архілоха (7 ст. до н. е.) до своєї сучасності, включаючи й самого упорядника. Завдяки ре­презентативності й зручності А. у на­ступні столі­т­тя і до наших днів зʼявляється значна кількість таких ви­дань. Одні укладачі створювали цілком нові А., ін. обʼ­єд­нували А. своїх попередників у нову цілість. У новочас. літературі виникли нові типи А., що ре­презентують окреме нац. письменство, певну літ. добу або жанр. Очевидно, різновидом А. можна вважати також хрестоматії. У давньоукр. літературі «ізборники», збірки типу «Бджоли» — пере­клад афорист. висловлювань (у числен. списках доповнювалися в Україні та Білорусі місц. матеріалом) — були, по суті, А. Іноді А. — це зі­бра­н­ня творів, різних за жанром, часом та місцем написа­н­ня, де обʼ­єд­нувал. принципом є вподоба­н­ня укладача або замовника. У 19 ст. А. пред­ставлена здебільшого альманахами й збірниками. «Антологія руська» (Л., 1881) містила твори 42-х укр. поетів — від І. Котляревського до І. Франка. Знач. пошире­н­ня набули А. на­прикінці 19 — поч. 20 ст. («Вік», «Акорди», «Роз­вага», «Українська муза», «Будні» та ін.). А. може під­сумовувати літ. роз­виток на певному час. проміжку («За 25 літ», 1924), від­ображати роз­виток жанру («Українська радянська новела», 1948; «Українська радянська пʼєса», т. 1–5, 1949–55; «Антологія українського оповіда­н­ня», т. 1–4, 1960; усі — Київ). У певні моменти сусп. роз­витку А. стає значною подією культур. життя; так було сприйнято громадськістю «Антологію української поезії» у 4-х т. (К., 1958), до якої вперше включено заборонені тривалий час твори деяких ре­прес. письмен­ників. Одно­ймен­на А., ви­дана 1984–86 у 6-ти т., ре­презентувала роз­виток укр. поезії від часу її виникне­н­ня до серед. 80-х рр. значно повніше. Темат. А., ви­дані у 80-х рр. («Апол­лонова лютня. Київські поети 17–18 ст.», 1982; «Пісні Купідона: Любовна поезія на Україні 16 — поч. 19 ст.», 1984; «Земна невʼянуча краса. Українська пейзажна лірика», 1986; «Марсове поле: Героїчна поезія на Україні 10 — першої пол. 17 ст.», 1988; усі — Київ), значно роз­ширили уявле­н­ня про укр. літературу. Числен­ні А. поезії народів СРСР, ви­дані в рад. час, мають певну цін­ність як із по­гляду між­нар. культур. обміну, так і тому, що чимало талановитих поетів змушені були заробляти на життя пере­клад. працею; проте надто часто такі ви­да­н­ня приурочувалися до певних дат, під­готовка їх мала характер кампаній, робилися вони «бригадним методом», від­бір творів здійснювався за ідеол. принципом. Давалося це взнаки й у ви­даних у той період А. зарубіж. поезії (чес., словац., польс., болг. тощо), хоч вони мали загалом неабияку культурну цін­ність (як і ви­дана 1983 А. «Словʼянська ліра», яку впорядкував Р. Лубківський). А. укр. літ-ри, ви­дані в повоєн. час у країнах соціаліст. табору, також упорядковані під кутом зору комуніст. ідеології та пропаганди. Натомість «Координати. Антологія сучасної української поезії на Заході» (Нью-Йорк, 1969), яку уклали Б. Бойчук та Б. Рубчак, давала альтернат. версію поет. роз­витку, вільну від того ідеол. диктату, що панував на «материковій» Україні. Ця А., як і «Роз­стріляне від­родже­н­ня», впорядкована Ю. Лавріненком, вельми прислужилася дослідникам, коли на­став час ліквідації сумнозвісних «білих плям» в укр. письменстві. В А. «Золотий гомін. Українська поезія світу» (К., 1991) пред­ставлено понад 100 укр. поетів із різних континентів. Іноді один і той самий різновид А. може цікаво модифікуватися за різних су­спільно-літ. об­ставин: якщо «Молода поезія України» (К., 1978) символізувала достоту компарт. «піклува­н­ня» про молодих письмен­ників, то «Вісімдесятники. Антологія нової української поезії» (Едмонтон, 1990) знаменувала радик. зміни в літературі як вияв змін геополітичних. У серед. 90-х рр. молодіжні А. — «Молоде вино. Антологія поезії» (1994), «Текс­ти. Антологія прози» (1995) та «Опудало. Українська прозова сатира, гумор, іронія 80–90-х років ХХ ст.» (1997; усі — Київ) — своєрідно від­образили подальшу поляризацію літ. генерацій і опосередковано кризову ситуацію у видавн. галузі, коли для письмен­ника реальнішою можливістю публікації є А., а не ви­да­н­ня власної книжки. Остан. часом виходять також А. філософ., соціол., екон. думки тощо.

Літ.: Акорди. Антологія української лірики від смерти Шевченка. Л., 1903; Зеров М. Антологія римської поезії. К., 1920; Антологія західноукраїнської літератури 20 ст. Х., 1930; Антологія української поезії. Х., 1930–31. Т. 1–3; Антологія сучасної української поезії. Л., 1936; Антологія Української Поезії. Лондон, 1957; Поезія грузинського народу: Антологія. К., 1961. Т. 1–2; Таджицька поезія: Антологія. К., 1962; Антолоґия поезиї бачвансько-сримських руских писательох. Руски Керестур, 1963; Чеська поезія: Антологія. К., 1964; Словацька поезія: Антологія. К., 1964; Калинові мости: Антологія молодої білоруської поезії. К., 1969; Сонячне гроно: Молода грузинська поезія. К., 1970; Сузірʼя французької поезії: Антологія. К., 1971; Весняні кодри: Молода поезія Молдавії. К., 1973; Севанський світанок: Антологія молодої вірменської поезії. К., 1973; Бурштинові береги: Молода поезія Латвії. К., 1974; Антологія болгарської поезії: В 2 т. К., 1974; Тал­лінське небо: Антологія молодої естонської поезії. К., 1975; Цвіт мигдалю: Антологія молодої узбецької поезії. К., 1975; Квіти гір: Молода поезія Киргизії. К., 1976; Український сонет: Антологія. К., 1976; Голоси стародавньої Індії: Антологія давньоіндійської літератури / Пер. із санскриту. К., 1982; Антолоґия рускєй поєзиї. Нови Сад, 1984; Литовська радянська поезія. К., 1985; Золоте руно. З античної поезії. К., 1985; Вірменська класична поезія: Антологія. К., 1988; Французька пʼєса 20 ст. Театральний авангард. К., 1993; Антологія літератури Сумщини. С., 1995; Економічна реформа: Антологія: В 4 т. [К.], 1995; На нашій, на своїй землі: Антологія різномовної поезії України: В 3 кн. К., 1995; Українські гуманісти епохи Від­родже­н­ня: Антологія: У 2 ч. К., 1995; Антологія сучасної поезії. Десять українських поетів. К., 1995; Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. Л., 1996; «Святі чуття, закладені в молитву...»: Антологія укр. молитви: У 2 кн. Чц., 1996; Українська духовна поезія XVII–XX ст.: Антологія. К., 1996; Ми тут не гості...: Антологія русин. та укр. поезії Югославії. Уж., 1997; Імен­ник. Антологія девʼяностих. К., 1997; Близнята ще зустрінуться: Антологія драматургії української діаспори. К.; Л., 1997; Антологія модерної української драми. К.; Едмонтон; Торонто, 1998; Консе­рватизм: Антологія. К., 1998; Сучасна політична філософія: Антологія. К., 1998; У чекан­ні театру: Антологія молодої драматургії. К., 1998; Двадцять ав­стрійських поетів 20 ст. К., 1998; Над рікою часу. Західна українська поезія 20– 30-х років. Х., 1999; Антологія краю. Долина. Болехів. Околиці. Л., 2000; Націоналізм: Антологія. К., 2000; Стежка крізь без­мір. Сто німецьких поезій (750 — 1950; перекл. І. Качуровського). Париж; Л.; Цвікау, 2000.

Е. С. Соловей

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю