АНТО́НЕНКО Борис Іванович (27. 12. 1927, с. Верх­ній Нагольчик, нині смт Антрацитів. міськради Луган. обл. – 20. 05. 2002, Київ) — бандурист, кобзар. У дитинстві втратив зір. Під час війни пере­їхав з батьками до Узбеки­стану. Закін. Ташкент. муз. училище (1952, кл. баяна) і пед. ін­ститут ім. Нізамі Ґянджеві (1969, факультет музики і співу). 1958 на­вчився грати на бандурі у кобзаря П. Супруна й від­тоді кобзарював. Працював артистом концертних бригад Узбеки­стану, вів гуртки у Т-ві сліпих. 1977 пере­їхав до Києва. У репертуарі — українські народні пісні, твори кобзарів та сучасних композиторів. Автор пісень «Ой, плакала Україна» (слова П. Носача), «Стоїть в селі Суботові» (слова Т. Шевченка), «Любіть Україну» (слова В. Сосюри), «Сини України» (слова М. Малявки).