Антонович Мирослав Іванович
АНТОНО́ВИЧ Мирослав Іванович (01. 03. 1917, м. Долина, нині Івано-Фр. обл. — 11. 04. 2006, м. Утрехт, Нідерланди) — оперний співак (баритон), диригент і музикознавець. Доктор музикознавства (1951). Заслужений діяч мистецтв України (1997). Дійсний член НТШ (1984). Навч. в укр. гімназії у Львові (1931– 36). Від 1936 вивчав музикознавство у Львів. університеті (викл. А. Хибінський), вокал — у Вищому муз. інституті (сольний спів — у О. Бандрівської, диригування — у М. Колесси), 1939–41 — навч. у Львів. консерваторії. 1941–42 склав екзамен у Віден. муз. академію. Закін. музикознав. факультет Утрехт. університету в Нідерландах (1950, викл. А. Смієрс), де 1951 захистив докт. дис. про франко-фламанд. композитор. школу 15–16 ст. У 1953–54 поглиблював знання в Гарвард. університеті (США, викл. О. Ґомбоші). Від 1951 — асист., 1954–82 — науковий співробітник Утрехт. університету. Від 1967 — проф. Укр. катол. університету в Римі. 1939–42 — опер. і концерт. співак у Львові, 1942–45 — у містах Лінц та Ліцманштадт (Австрія). Серед опер. партій: Ренато, Ріґолетто («Бал-маскарад», «Ріґолетто» Дж. Верді), Себастіано («Долина» Е. д’Альбера), Малатеста («Дон Паскуале» Г. Доніцетті) та ін. 1946–48 — керівник табір. театру (табір для переміщ. осіб) в Новому Ульмі (Німеччина), 1948– 50 — викладач і кер. хору укр. духов. семінарії в Кулемборзі (Нідерланди), 1951–91 — засн. і кер. Візантій. хору в Утрехті, у складі якого співають лише голландці; у репертуарі — укр. церк. та світська музика. Виступав у країнах Європи та Америки (1990 — в Україні), записав на платівки та касети багато укр. муз. творів. Виголошував доп. з питань укр. музики на міжнар. музикознав. конгресах в Утрехті (1951), Оксфорді (1955), Парижі (1957), Зальцбурзі (1964). Після смерті А. Смієрса продовжив і завершив найповніше академ. видання творів Ж. Депре. Член Міжнар. музикознав. спілки та Спілки музикознавців Нідерландів, НТШ у США. Найвищі нагороди Нідерландів — Золота медаль та звання офіцера Лицар. ордену (1976).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Збірка пластичного мистецтва Музею визвольної боротьби України в Празі // Назустріч. 1935. № 10; Один з ювілеїв німецького романтизму: В 150-ліття народин Йозефа фон Айхендорфа // Там само. 1938. № 7/8; Українські співаки на Московщині в 17 ст. // Зб., присвяч. пам’яті З. Кузелі // Зап. НТШ. Париж, 1961. Т. 169; The Chants from Ukrainian Heirmologia. Bilthoven, 1974; Кошиць Олександр Антонович — композитор церковної музики і диригент. Вінніпеґ, 1975; Fünfstimmige altukrainische Vokalkonzerte aus einer jugoslavischen Quellen. Wiesbaden, 1977; Libata Dei Virgo: A melodie Self-Portrait of Josquin des Prez. London, 1977; Станіслав Людкевич — композитор, музиколог // Дзвони. 1980. Ч. 3–4; Ukrainische geistliche Müsik. Ein Beitrag zum Kirchenmüsik Osteuropas. München, 1990; Musica sacra: Зб. ст. з історії укр. церковної музики. Л., 1995.
Рекомендована література
- Водяний Б., Олексин Г., Ціж М. Короткий словник діячів української музичної культури. Т., 1992;
- Ясіновський Ю. До бібліографії музикознавчої спадщини Мирослава Антоновича // Зап. НТШ. Пр. Музикозн. комісії. Л., 1993. Т. 126;
- Гамкало І. Тисячолітня традиція української музики // Сучасність. 1994. № 4;
- Його ж. Подвижник мистецтва і науки // КіЖ. 1995, 1 берез.;
- Долгий О. По світу з українською піснею // Музика. 1996. № 1;
- Яворський Е. Людина — легенда // УК. 1996. № 9/10;
- Полєк В. Біографічний словник Прикарпаття. Ів.-Ф., 1993.
Завантажити статтю
 Grigorovich.jpg)
Людина 
