Антонович Михайло Дмитрович

АНТОНО́ВИЧ Михайло Дмитрович (20. 11. 1910, Флоренція, Італія — 24. 11. 1955, Колима, РФ) — історик. Син Дмитра та Катерини, брат Марка Антоновичів, онук Володимира Антоновича та Катерини Антонович-Мельник. Разом із батьками на еміграції (1919). Закін. істор. і геогр. факультети Берлін. університету. 1936–41 — наук. працівник Укр. наук. інституту в Берліні, доцент Віден. університету, чл. Укр. істор.-філол. товариства у Празі, де видрукував істор. розвідки. Автор 4-том. «Історії України» (Прага, 1941–42), наук. розвідок «Переяславська кампанія 1630 року» (1944), «Матеріали до вербування українців у Пруську армію» та ін. Під час 2-ї світової війни як нім. підданий мобіліз. до вермахту, разом з нім. військ. частинами побував на окупов. укр. території, зокрема в Києві, на Кубані. Після капітуляції гітлерів. Німеччини виїхав до Франції. У Парижі арешт. і переправл. до СРСР. Засудж. як «військовий злочинець та ідеолог українського буржуазного націоналізму» до 25 р. спецполітконцтаборів і 5 р. позбавлення прав. Покарання відбував на Норил. каторзі. Продовжував просвітн. діяльність, у бараках влаштовував лекції з історії України. 1954 переправл. до концтабору на Колимі, звідти взятий на етап, під час якого загинув в автомоб. катастрофі за нез’ясов. обставин.

Рекомендована література

1. Х. [Рец. на кн.: Йозеф Ґеррес, вістун німецької єдности. Л., 1934] // Дзвони. 1934. Ч. 10/11;
   Google Scholar Internet
2. Чубатий М. [Рец. на кн.: Князь Репнін, ґенерал-ґубернатор Саксонії. Берлін, 1936] // Там само. 1937. Ч. 1/2;
   Google Scholar Internet
3. Барбон М. Професор Михайло Антонович // Зона. 1994. № 7;
   Google Scholar Internet
4. Новосад Р. Мої зустрічі з професором Михайлом Антоновичем // За вільну Україну. 1994, 5 серп.;
   Google Scholar Internet
5. Барбон М. У Норильському концтаборі // УІЖ. 1995. № 5;
   Google Scholar Internet
6. Яременко В. Історик Михайло Антонович // Зона. 1998. № 3.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю