Антонов-Овсієнко Володимир Олександрович

АНТО́НОВ-ОВСІЄ́НКО Володимир Олександрович (09(21). 03. 1883, Чернігів — 08. 02. 1938, Москва) — радянський військовий діяч, дипломат. Закін. Воронез. кадет. корпус, Владимир. військ. училище (1904, С.-Петербург). Від 1901 — у рев. русі, від 1903 — чл. РСДРП. Учасник революції 1905–07. Від 1910 на еміграції. Від травня 1917 — чл. більшов. партії, чл. Військ. організації при ЦК РСДРП(б). Жовтень-листопад 1917 — чл. бюро і секр. Петроград. військ.-рев. комітету, чл. Комітету з військ. і морських справ РНК, командувач військ Петрогр. військ. округу. Від грудня 1917 — комісар у справі боротьби з контрреволюцією на Пд. Росії, командував більшов. військами у війні рад. Росії проти УНР. 1918 — командувач 2-ї, згодом — 3-ї рад. армій Сх. фронту, чл. Реввійськради респ., командував групою військ Курського напряму Укр. рад. армії, Укр. фронтом; чл. Ради оборони УСРР, голова Тамбов. губвиконкому. 1921 керував жорстоким придушенням селян. повстання у Тамбов. губернії. 1922–24 — нач. Політуправління Реввійськради (РВР) РРФСР (від серпня 1923 — РВР СРСР). Від 1924 — на дипломат. роботі. Був послом у Чехо-Словаччині, Литві, Польщі, консулом в Іспанії. 1937 — нарком юстиції. 13 жовтня 1937 заарешт., 8 лютого 1938 засудж. Військ. колегією Верхов. Суду СРСР до розстрілу за звинуваченням у належності до керівництва «троцькістської терористичної і шпигунської організації». Реабіліт. 1956.

Завантажити статтю