Антропогенні зміни

Визначення і загальна характеристика

АНТРОПОГЕ́Н­НІ ЗМІ́НИ — зміни клімату, ґрунту, водойм, тварин­ного та рослин­ного світу, спричинені господарською діяльністю людини; прямі й побічні впливи людини на природу. Виявляються в позит. чи негат. наслідках антропоген. процесів, повʼяз. зі збільше­н­ням насел. на Землі та наук.-тех. про­гресом. Позит. зміни зумовлені науково об­ґрунт. комплекс. викори­ста­н­ням ресурсів природи, меліорацією земель, формува­н­ням культур. ландшафтів, негат. — хижац. викори­ста­н­ням корис. копалин, нище­н­ням лісів, дикої фауни, надмірним ро­зорюва­н­ням земель, особливо на схилах, не­продум. гідротех. будівництвом тощо. З метою ви­вче­н­ня впливу людини на природу проводиться моніторинг довкі­л­ля, що перед­бачає спо­стереже­н­ня за ходом змін у природі, зумовлених люд. діяльністю, здійснюються заходи для обмеже­н­ня їхніх шкідл. проявів і впливів. Наук. об­ґрунтува­н­ня причин виникне­н­ня А. з. дає змогу вчасно вживати заходи для охорони природи (захист лісових ресурсів, збільше­н­ня їхніх запасів, охорона атмо­сфер. повітря тощо). Про­блема взаємодії су­спільства і природи залишається актуал. і го­строю у звʼязку з посиле­н­ням антропоген. впливу на природне середовище, вона набула світ., заг.-люд. значе­н­ня. Конференція ООН з довкі­л­ля і роз­витку, що від­булася у червні 1992 в Ріо-де-Жанейро, виробила «Порядок ден­ний на 21 ст.» — план дій, спрямованих на досягне­н­ня сталого (від­творювального) роз­витку природи. Його під­писали глави 179-ти країн світу, зокрема й України. Що актуально з огляду на антропоген­ні зміни у Карпатському регіоні, що при­звели до ката­строфічних явищ в Україні.

Літ.: Человечество и глобальные изменения: Спец. информ. по пробл. экологии. Москва, 1990; Человек — техника — природа. К., 1990; Крисаченко В. С. Антропоген­ний пресинг на природу України та її охорона // УБОЖ. 1991. № 2; Май­дан­ник О. Зелений «сам­міт» в Ріо-де-Жанейро // Ойкумена. 1992. № 3; Антропоген­ные про­блемы экологии. Дн., 1997; Екологічні та соціально-економічні аспекти ката­строфічних стихійних явищ у Карпатському регіоні (повені, селі, зсуви) // Мат. Між­нар. наук-практ. конф., 21–24 верес. 1999 р. Уж., 1999; Корабльова A. I. Екологія: взаємовід­носини людини і середовища. Дн., 1999; Мельник А. В. Українські Карпати: еколого-ландшафто­знавче дослідже­н­ня. Л., 1999.

С. А. Генсірук

Антропоген­ні зміни водойм (А. з. в.) включають зміни гідрологічного, гідрохімічного та біо­логічного режимів водойм. До чин­ників прямого впливу госп. діяльності на водо­йми належать гідротех. будівництво, рибальство, надходже­н­ня у водо­йми не­очищених стічних вод тощо; до чин­ників побіч. впливу — внесе­н­ня добрив та отрутохімікатів на с.-г. угі­д­дя та змива­н­ня їх у водо­йми, випа­да­н­ня опадів, насичених аерозолями, які потрапили в атмо­сферу за межами даного водозбору тощо. До позитив. А. з. в. належать гідрологічна та гідробіол. меліорація водойм, акліматизація цін­них для нар. господарства видів тварин і рослин, роз­виток аквакультури, раціоналізація промислу риб, без­хребетних та водоростей, включе­н­ня акваторій водойм до заповід. територій. Серед негатив. А. з. в. — погірше­н­ня їхнього гідрол. режиму, за­брудне­н­ня, нерац. промисел тощо. В Україні викори­ста­н­ня водойм регламентують певні природо­охорон­ні заходи, спец. закони та по­станови. Транс­граничне пере­несе­н­ня речовин, що за­бруднюють водо­йми (напр., за­брудне­н­ня Чорного м. водами Дунаю, випа­да­н­ня кислот. дощів та ін.), потребує між­нар. заходів щодо запобіга­н­ня цих негатив. явищ та боротьби з їх наслідками. Так, через техноген­ну ката­строфу 31 січня 2000 в Румунії над­звичайно токсичні речовини — цианіди потрапили в р. Тиса, а з неї — в Дунай. 26 лютого вони досягли укр. частини Дунаю, їх вміст у воді пере­вищував дві граничнод­опустимі концентрації (ГДК). Той самий шлях про­йшли важкі метали — цинк, кобальт, марганець, мідь та свинець. На поч. квітня їхній вміст у воді дорівнював 5–10 ГДК. Негативні антропоген­ні зміни бас. Дні­пра і Дністра порушують їхній гідрол. режим, санітарно-гідробіол. стан, зумовлюють «цвіті­н­ня» води. В Україні роз­роблено наук. основи і здійснюються практичні заходи з подола­н­ня евтрофува­н­ня та ін. негативних антропоген. змін у водо­ймах.

Літ.: Сиренко Л. А., Гавриленко М. Я. «Цветение» воды и эвтрофирование: Методы его ограничения и использование сестона. К., 1978; Изменения в системе «водосбор — озеро» под влиянием антропоген­ного фактора. Ленин­град, 1983; Кульский Л. А., Сиренко Л. А., Шкавро З. Н. Фитопланктон и вода. К., 1986; Yu. Zaitsev. Eutrophication of the Black Sea and its major consequences // Black Sea Pollution Assessment. New York, 1998.

Ю. П. Зайцев

Антропоген­ні зміни ґрунтів полягають в еволюції властивостей ґрунтів. Залежно від її характеру та інтенсивності, зміни напряму ґрунто­утворе­н­ня можна поділити на три категорії. Нормальний хід роз­витку, за якого неможливо уникнути змін властивостей ґрунту. Їхня транс­формація є адекват. реакцією на нові умови, що виникли внаслідок діяльності людини. Як за природ., так і природно-антропоген. об­ставин ґрунто­утворе­н­ня спрямоване на встановле­н­ня рівноваги між екол. чин­никами, антропоген. діями та ґрунт. властивостями. Системат. антропоген. тиск веде до стабілізації позитив. чи негатив. змін на певному рівні. Напр., зменше­н­ня гумусу при ро­зорюван­ні цілин. ґрунтів до певного рівня є закономір. явищем, і його уникнути неможливо; це стосується й змін фіз.-хім. властивостей ґрунту при зрошуван­ні, які від­повід­ають новому хім. складові ґрунт. роз­чину (вплив солей зрошув. вод), а також гами властивостей при осушуван­ні пере­зволож. ґрунтів, оскільки при цьому кардинально змінюється напрям ґрунт. процесів, що викликає нові властивості ґрунту. Де­градаційний напрям ґрунто­утворе­н­ня зумовлює формува­н­ня негат. властивостей і погірше­н­ня стану ґрунту та його родючості. Напр., руйнува­н­ня ґрунт. структур. агрегатів під впливом інтенсив. мех. дій, пере­ущільне­н­ня ґрунту під дією важких знарядь, під­кисле­н­ня і диспергація ґрунту за рахунок високих доз азот. добрив (селітри), денітрифікація в пере­ущільн. і тимчасово пере­зволож. ґрунтах, дегуміфікація ґрунту при зрошуван­ні, посиле­н­ня ерозійних процесів за рахунок неправил. організації території, за­брудне­н­ня агрохімікатами й важкими металами та ін. Роз­виток ґрунто­утворюв. процесу в напрямі окультуре­н­ня ґрунту, що су­проводжується поліпше­н­ням його властивостей і під­вище­н­ням родючості. Окультурений ґрунт порівняно з природ. характеризується під­вищ. вмістом гумусу, пожив. речовин, кращими фіз., фіз.-хім., біол. та ін. властивостями. Вони від­повід­ають вимогам культур. рослин і забезпечують високі та сталі врожаї.

Літ.: Грінченко О. М. Про роз­виток культурного грунтотворного процесу на чорноземах Лісо­степу України та ефективність добрив // ВСГН. 1965. № 11; Почвы Украины и повышение их плодородия: В 2 т. К., 1988; Екологічні основи викори­ста­н­ня добрив. К., 1988; Противоэрозион­ная организация тер­ритории. К., 1990; Полупан Н. И., Соловей В. Б. Диагностика окультурен­ных этапов почв при фоновом мониторинге земельных ресурсов // ВАН. 1995. № 4; Полупан М. І., Ковальов В. Г. Теоретичні основи на­громадже­н­ня гумусу в природних умовах і його еволюція та управлі­н­ня ним в агроценозах // Там само. 1997. № 9; Надточій П. П., Вольвач В. Г., Гермашенко В. Г. Екологія грунту та його за­брудне­н­ня. К., 1998; Новикова А. В. История почвен­но-мелиоративных и экологических ис­следований засолен­ных и солонцовых земель Украины 1890–1996 гг. (происхождение, окультуривание, экологические последствия широкой ир­ригации). К., 1999; Полевой А. Н. Моделирование продуктивности агроэкосистем в условиях антропоген­ного загрязнения // Метеорология, климатология и гидрология: Межвед. науч. сб. Украины. 1999. Вып. 38.

М. І. Полупан

Антропоген­ні зміни клімату зумовлені зро­ста­н­ням вмісту в атмо­сфері таких домішок, як вуглекислий газ, аерозолі, сульфати і пил, що є від­ходами діяльності пром. під­приємств, транс­порту, а також зміною характеру земної поверх­ні — нище­н­ням лісів, ро­зорюва­н­ням земель, зроше­н­ням, осуше­н­ням, забудовою територій тощо. Вуглекислий газ по­глинає інфрачервону частину соняч. ви­промінюва­н­ня і ви­промінюва­н­ня земної поверх­ні, що призводить до по­ступового під­вище­н­ня температури повітря за рахунок по­глина­н­ня цим газом частини радіацій. потоків Сонця, атмо­сфери і Землі. Збільше­н­ня маси аерозолів в атмо­сфері зумовлює послабле­н­ня прямої соняч. радіації. Завислий в атмо­сфері пил при значних його кількостях діє як своєрідна хмара, що по­глинає довгохвильове ви­промінюва­н­ня земної поверх­ні, спричинюючи під­вище­н­ня температури повітря. Разом із газами, димом і пилом від пром. під­приємств в атмо­сферу надходять значні маси тепла. Асфальт. або камʼяне покри­т­тя земної поверх­ні в сучас. містах, скляні та метал. поверх­ні різних споруд теж сприяють інтенсив. про­гріван­ню повітря. Над великими містами утворюються потужні «острови тепла». Зрошуючи чи осушуючи с.-г. угі­д­дя, створюючи полезахисні лісосмуги чи лісонасадже­н­ня, водо­йми, будуючи міста, людина формує нові типи мікроклімату, взаємодія яких може змінити клімат регіону. Великого значе­н­ня набувають заходи щодо захисту повітр. басейну від за­брудне­н­ня, зменше­н­ня й усуне­н­ня шкідл. впливу госп. діяльності на клімат. Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» (1991) забороняється вводити в дію під­приємства, цехи без від­повід. очище­н­ня пром. від­ходів, які за­бруднюють повітря і шкідливо впливають на довкі­л­ля. 1992 прийнято Закон «Про охорону атмо­сферного повітря», згодом — низку законодав. актів про охорону та рац. викори­ста­н­ня лісів, вод та земель. Сучасні зміни клімату набувають глобал. характеру, тому особливо актуал. є між­нар. спів­робітництво у галузі охорони природи, зокрема повітр. басейну. 1996 ВР України ратифікувала Рамкову конвенцію ООН про зміни клімату.

Літ.: Дес­сенс А. Можем ли мы изменить климат? / Пер. с франц. Ленин­град, 1969; Антропоген­ные изменения климата. Ленин­град, 1987; Корсак К. В., Кодаренко М. Я. Озонова діра — сигнал небезпеки. К., 1990; Логинов В. Ф. Причины и следствия климатических изменений. Минск, 1992; Україна та глобальний парниковий ефект: У 2 ч. К., 1997.

М. І. Щербань

Антропоген­ні зміни рослин­ного світу зумовлюються вирубува­н­ням лісів, ро­зорюва­н­ням, випаса­н­ням, меліорацією земель, освоє­н­ням заплав, зарегульовува­н­ням річок. Різноманітні прямі або побічні впливи людини при­звели до зміни рослин­ності, виникне­н­ня вторин. рослин. угруповань (напр., на місці дуб. лісів лісо­степу сформувалися грабняки, сосняки, осичняки, березняки та ін.), зменше­н­ня лісистості території. Роз­різняють антропоген­ні зміни рослин­ності і флори. Остан­ні полягають у зміні кількіс. та якіс. складу рослин. світу. Зокрема у флорі, з одного боку, зро­стає кількість видів, пошире­н­ня яких зумовлене діяльністю людини, з ін. — зменшується кількість корисних, рідкісних, цін­них видів. В Україні з 5088 ві­домих на її території видів флори 1123 ростуть у частково чи повністю штуч. умовах (серед них — бл. 700 видів бурʼянів). Унаслідок А. з. р. с. збіднюються видовий склад флори, популяційна різноманітність лікар. та ін. корисних рослин, звужуються ареали пошире­н­ня ендемічних і релікт. видів, зменшуються площі, які за­ймає природна рослин­ність, від­бувається транс­формація (зміна будови ценозів, їхнього флористич. складу, біол. стійкості). Зміни простежуються на всіх типах рослин­ності — лісовому, лучному, степовому й болотному. Найбільших змін за­знали степи: площі їх на території України порівняно з 18 ст. зменшилися більш як у 10 разів, тепер роз­ораність степової зони становить 70–75 % (подекуди до 95 %). Трохи більше половини площ боліт (бл. 650 тис. га) осушено й освоєно. Серед лісових площ пере­важають молодняки (52 %). Під впливом випаса­н­ня та рекреац. навантаже­н­ня спрощується структура лісових ценозів, формуються флористично бідні й не­стійкі похідні угрупова­н­ня. На сучас. етапі широко впроваджуються природо­охорон­ні та природовід­новлюв. заходи. Екс­плуатація лісів по­єд­нується з їх природ. і штуч. від­новле­н­ням (див. Лісовід­новле­н­ня). У лісах мало­продукт. насадже­н­ня замінюються на цінні породи, ущільнюються роз­рідж. дерево­стани. Виведено також цінні сорти рослин, сотні видів їх акліматизовано (див. Акліматизація), створено дендрол. парки та ботан. сади. На значних площах проведено окультуре­н­ня луків для збільше­н­ня їхньої продуктивності. Для під­трима­н­ня екол. рівноваги здійснюються заходи щодо роз­шире­н­ня природно-заповід. мережі та збереже­н­ня природ. рослин­ності (див. Охорона рослин­ного світу).

Літ.: Изменение растительности и флоры болот УССР под влиянием мелиорации. К., 1982; Шеляг-Сосонко Ю. Р. и др. Основные тенденции антропоген­них изменений растительности Украины // БЖ. 1985. Т. 70, № 4; Зеленая книга Украинской ССР: Редкие, исчезающие и типичные, нуждающиеся в охране растительные сообщества. К., 1987; Червона книга України. Рослин­ний світ. К., 1996.

Т. Л. Андрієнко

Антропоген­ні зміни тварин­ного світу зумовлен­ні викори­ста­н­ням людиною тварин для задоволе­н­ня своїх потреб (мисливство, рибальство, хутряний промисел, вилов мор. молюсків тощо). Антропоген­ний вплив на тварин. світ почався в далеку давнину. Якщо в результаті дій людини поголівʼя тварин по­стійно від­творюється, то це без­печно. До позит. прямих впливів належить пере­селе­н­ня тварин з метою їхньої акліматизації та реакліматизації. Напр., в Україні успішно акліматизовано ондатру, завезену з Пн. Америки, далеко­східного плямистого оленя, реакліматизовано бобра. В укр. Карпатах, на Поліс­сі акліматизовано зубра. Непрямий вплив на тварин. світ від­бувається через зміни умов його існува­н­ня, поруше­н­ня екол. рівноваги в природно-територ. комплексах (вирубува­н­ня лісів, ро­зорюва­н­ня степів, створе­н­ня штуч. водойм, пром. будівництво тощо). Формува­н­ня антропоген. ландшафтів, неконтрол. промисел, браконьєрство, надмірне за­стосува­н­ня хім. препаратів, зумовлене люд. діяльністю пере­селе­н­ня хижаків і паразитів при­звели до загибелі окремих популяцій і цілих видів тварин. У результаті хижацького полюва­н­ня на диких тварин знищено такі види, як мамонт, шерстистий носоріг, печерний ведмідь. В Європі зникли тур, кінь тарпан, зменшилася чисельність зубра, цін­них пром. видів (кулана, песця, мор. котиків, соболя, білки та ін.). Це спричинено зміною місце­прожива­н­ня тварин унаслідок вирубува­н­ня лісів, осушува­н­ня боліт, ро­зорюва­н­ня цілини, за­стосува­н­ням пестицидів та ін. хім. речовин. На території України за остан­ні 2–3 ст. зникли тур, сайгак, кулан, тарпан, зубр, росомаха, на Поліс­сі — бурий ведмідь, рись, благородний олень, глухар, кречет тощо. Кількість багатьох видів на­стільки зменшилася, що вони стали рідкісними, зокрема такими є дрофа, стрепет, сіра гуска тощо; частина з них занесена до Червоної книги України. Рац. природокористува­н­ня перед­бачає комплекс заходів, спрямов. на збагаче­н­ня фауни та охорону тварин. світу. 1981 в Україні було прийнято Закон «Про охорону і викори­ста­н­ня тварин. світу». Для збереже­н­ня наявного тварин. генофонду створено мережу заповід­ників, де проводять наук. та екс­перим. дослідж. про­блем роз­шир. від­творе­н­ня й рац. викори­ста­н­ня ресурсів тварин. світу. У роки незалежності України прийнято Закон «Про природно-заповід­ний фонд України» (16 червня 1992), який ви­значає основи організації, охорони, ефективного викори­ста­н­ня і від­творе­н­ня природ. комплексів та обʼєктів, що мають особливу природо­охорон­ну, наук. та рекреаційну цін­ність і спрямовані на збереже­н­ня природ. різноманітності ландшафтів, генофонду тварин­ного й рослин­ного світу, під­трима­н­ня заг. екологічного балансу та забезпече­н­ня фонового моніторингу довкі­л­ля.

Літ.: Адольф Т. А. Преобразование животного мира СССР. Москва, 1960; Антропоген­ные воздействия на популяции животных: Сб. науч. тр. Волго­град, 1986; Редкие и исчезающие растения и животные Украины. Справоч. К., 1988; Смирнова З. С. Чи потовщає Червона книга? К., 1989; Охорона тварин­ного світу. К., 1992; Червона книга України. Тварин­ний світ. К., 1994; Васенко О. Г., Бузевич І. Ю., Старко М. В. Іхтіофауна водо­йми-охолоджувача Зміївської ДРЕС в умовах антропоген­ного навантаже­н­ня. Х., 1999.

І. В. Марисова, А. П. Федоренко

Завантажити статтю