Аквакультура

Визначення і загальна характеристика

АКВАКУЛЬТУ́РА (від аква… і лат. cultura — обробля­н­ня, до­гля­да­н­ня, роз­виток, освіта) — цілеспрямоване викори­ста­н­ня водойм для отрима­н­ня корисної біо­продукції: риб, молюсків, ракоподібних та інших без­хребетних, водоростей та інших організмів шляхом штучного роз­множе­н­ня, селекції, акліматизації та вирощува­н­ня; наука про основи технологій отрима­н­ня додаткової біо­продукції з різних водойм. Роз­різняють прісноводну А., або лімнокультуру, та морську А., або марикультуру. Історія А., насамперед вирощува­н­ня прісновод. риб, налічує бл. 4000 р. Ві­домо, що в Китаї 3750 р. тому створювали ставки для роз­веде­н­ня риби. Пізніше, у середні віки, в цій країні вирощували у пром. мас­штабах червону водорость порфиру, молюсків — устрицю, перлівницю, а також кефаль та ін. мор. організми. Пізніше рибництво роз­вивалося у Месопотамії, Єгипті, Римі, Греції та ін. країнах антич. світу. На берегах Серед­земного м., за часів Рим. імперії, у солонуватовод. та солоних лагунах вирощували кілька видів кефалі, спарових, мурену тощо. Сучасна А. поширена в Японії, Китаї, Нідерландах, Бельгії, Франції, Італії, США та ін.

В Україні А. має давні традиції: у природ. та штуч. прісновод. водо­ймах вирощували коропових риб, судака та ін. Від 50– 60-х рр. 20 ст. обʼєктами прісновод. А. в Україні стали також акліматизовані екзот. види, напр., далеко­східні амурський сазан, білий і строкатий товстолобик, білий та чорний амур, амер. сталевоголовий райдуж. лосось (райдужна форель), а в термал. водо­ймах також теплолюбні риби — амер. ка­нальний сомик і афр. тиляпія. Методом селекції в Україні виведено дві високо­продукт. породи коропа: укр. лускатий та укр. рамчатий. З метою поповне­н­ня пром. стада прохідних осетр. риб у пониз­зі Дні­пра функціонує єдиний на Чорному м. осетр. завод, у якому проводять штучне заплідне­н­ня ікри осетра, севрюги та білуги, вирощують личинки до стадії жит­тє­здат. мальків і випускають їх у Дні­пров. лиман, звідки вони потрапляють до моря. Це ви­пробуваний практикою А. шлях під­вище­н­ня чисельності популяції виду, але його кінцева ефективність залежить від дії норм між­нар. права в галузі охорони й рац. промислу з боку всіх країн, у водах яких пере­буває цей вид риби. Так, корм. площі осетрових, вирощуваних у пониз­зі Дні­пра, знаходяться на пн.-зх. шельфі Чорного м. — у водах України та Румунії, а їхня зимівля від­бувається у водах Болгарії і Туреч­чини. Звідси обʼєкт. потреба у від­повід­них між­нар. угодах. Це стосується багатьох видів чорномор. риб та мор. ссавців, для яких характерний т. зв. транс­гранич. роз­поділ у межах моря. Мор. А. в Україні існує як вирощува­н­ня чорномор. видів кефалі — лобана, сингіля та гостроноса — в солоних лиманах на берегах Чорного та Азов. морів. Найві­доміші кефалевирощувальні господарства знаходяться в лиманах Одес. обл. — Шаболат, Бурнас, Алібей, Шагани та ін. Разом з кефалевими до лиманів заходять бички, ставрида та деякі ін. мор. риби, які ростуть тут краще, ніж у морі. Успішна акліматизація у Чорному та Азов. морях далекосх. кефалі — піленгасу — стала новим етапом у роз­витку мор. А. в Україні. Від кінця 80-х рр. піленгас, не конкуруючи за корми з місц. видами риб, став на­ймасовішим обʼєктом промислу серед чорномор.-азов. кефалі. У 90-х рр. піленгас повністю заселив Азовське та Чорне моря і ви­йшов у Серед­земне. Новий вид мор. А., що роз­вивається в Україні,– це вирощува­н­ня молюсків, перед­усім мідій, а також устриць за технологією, роз­робл. в Одес. філіалі Ін­ституту біо­логії пд. морів НАНУ. У пн.-зх. частині Чорного м. з 1 га плантації мідій за рік можна одержувати до 500– 600 т молюсків, у яких мʼясо складає 15–20 %. Мʼясо мідії використовується в харч., корм., тех. та мед. галузях, а роз­мелені стулки — на птахофабриках як корм. Спец. вид мор. А. в Україні — технологія створе­н­ня штучних рифів (ш. р.). Найбільший ефект, що ґрунтується на потребі багатьох водних організмів у сховищах та можливості закріпле­н­ня на будь-якій поверх­ні, ці невеликі під­водні споруди з камі­н­ня, бетону, автомоб. покришок дають на піщаних та мулистих ґрунтах, де бракує камі­н­ня та скель. На перших у Чорному м. екс­перим. ш. р. із черепашника й уламків бетону у р-ні Одес. затоки за 3–4 р. чисельність видів дон­них без­хребетних збільшилася від 7 до 37, а їхня біо­маса — від 0,2 до 8,1 кг на 1 м², біо­маса водоростей зросла у десятки разів. На дослід. ділянках із автомоб. покришок у Дністровському лимані за пів­року кількість бичків зросла у 160 разів, значно під­вищилася чисельність плітки, густери та щуки, а вижива­н­ня ікри бичків досягло 90–97 %. Спорудже­н­ня ш. р. — один з пер­спект. методів під­вище­н­ня біол. продуктивності моря та очище­н­ня мор. води та дна біол. шляхом (див. Біо­логічна меліорація). В Україні н.-д. роботи з питань А. проводять Ін­ститут рибного господарства УААН (Київ), Ін­ститут гідробіо­логії (Київ) та Ін­ститут біо­логії пд. морів (Севастополь) НАНУ, Пд. НДІ мор. рибного господарства та океано­графії (Керч) та ін.

Літ.: Зайцев Ю. П., Яценко В. А. Экологические аспекты гидротехнического строительства в прибрежной зоне моря // БМ. 1983. № 5; Моисеев П. А. Морская аквакультура. Москва, 1985; Уитон Ф. Техническое обеспечение аквакультуры / Пер. с англ. Москва, 1985; Стикни Р. Принципы тепловодной аквакультуры / Пер. с англ. Москва, 1986; Толокон­ников Ю. А. Марикультура. Москва, 1991; Marine Aquaculture in the Black Sea Region. Current Status and Development Options. New York, 1996; Давидов О. М. Сучасні аспекти оздоровле­н­ня риб в аквакультурі. К., 1998; Гринжевський М. В. Аквакультура України (організаційно-економічні аспекти). Л., 1998.

Ю. П. Зайцев

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю