Апатія

АПА́ТІЯ (від грец. ἀπάϑεια — без­пристрасність, нечутливість) — одне з основних понять етики стоїцизму, що означає повне звільне­н­ня душі від пристрастей. Коли людина пере­буває в стані А., то почу­т­тя й емоції, на думку стоїків, не заважають її розум. діяльності. Філон Александрійський вважав, що А. робить людину щасливою, подібні твердже­н­ня знаходимо і у Спінози. Вче­н­ня про А. спів­від­носиться із вче­н­ням (буд­дизм та джайнізм) про нірвану як абсолют. спокій, найвищий стан люд. душі; А. називають також хворобл. стан, що характеризується байдужістю до подій навколиш. світу, від­сутністю емоцій. реакцій. А. у психології роз­глядається як специф. аномалія люд. поведінки, яка формується в процесі довготривалого роз­ладу духовності. Цей стан може виникати при деяких органіч. по­шкодже­н­нях мозку, а також ін. сомат. захворюва­н­нях. А. соц. — стан соц.-політ. байдужості су­спільства або певних сусп. груп, повʼяз. з від­сутністю реал. змін у сусп. житті. Характерна для су­спільств, що пере­бувають у стані занепаду та руїни.