Араз Меммед

АРА́З Мем­мед (Araz Mәmmәd, справж. — Ibrahimov Mәmmәd Infil Oǧlu; 14. 10. 1933, с. Нурс Шахбузького р-ну Нахічеван. АР, Азербайджан) — азербайджанський поет. Член СП Азербайджану (1957). Заслужений діяч культури Азербайджану (1978). Державна премія Азербайджану (1988), Нар. поет Азербайджану (1990). Закін. Азерб. пед. ін­ститут (Баку, 1954), Вищі літ. курси СП СРСР (Москва, 1961). Учителював. Працював уповноваженим Гол. управлі­н­ня преси при РМ Азербайджану (1957–59). Обі­ймав посади ред. у видавництві «Маариф» («Просвіта»; 1961–63), зав. редакцією худож. літ-ри видавництва «Азәрнәшр» («Азервидав»; 1963–67), відп. секр. ж. «Улдуз» («Зірка»; 1967–70), заст. гол. ред. г. «Әдәбиjjт вә инҹәсәнәт» («Література і мистецтво»; 1970–72) та заст. гол. ред. видавництва «Азәрнәшр» (1972–74). Від 1974 — головний редактор ж. «Азәрбаjҹан тәбиәти» («Природа Азербайджану»). У 1971–81 очолював секцію поезії СП Азербайджану. Як поет дебютував віршем «Jанын ишыгларым» («Горіть, мої світла») на­друк. 1952 у ж. «Ингилаб вә мәдәнujjәт» («Революція і культура»). Автор бл. 20 книжок поезії. Найголовніші — «Севәи нәгмәси» («Пісня любові», 1959), «Мән сәни тапарам» («Я тебе зна­йду», 1963), «Араз ахыр» («Аракс тече», 1964), «Анам­дан jадиҝар нәгмәләр» («Збережені пісні од матері моєї», 1966), «Өиүр карваны» («Караван життя», 1967), «Ил­ләрдән бәри» («З минулих літ», 1969), «Ганадлы гаjалар» («Крилаті скелі», 1973), «Атамын китабы» («Книга батька мого», 1974), «Охуҹуjа мәктуб» («Лист читачеві», 1978), «Аjларым, ил­ләрим» («Місяці мої, роки мої», 1979), «Дүнjа сәнин, дүнjа мәним» («Світ твій, світ мій», 1983), «Сечилмиш әсәрләри» («Ви­брані твори», 1986), «Даш hараjы» («Камʼяний зойк», 1993), «Гаjалара jазылан сәс» («У скелі вкарбований голос», 1994). Усі твори А. опубл. в Баку. Один з най­яскравіших поетів поколі­н­ня шістдесятників у 20 ст. Художня манера ґрунтується на поетиці класич. вірша і тяжіє до філос.-медитатив. виразу. Брав участь у ювілей. вечорах Т. Шевченка в Баку (1961, 1964), пере­клав окремі його поезії, зокрема «Не гріє сонце на чужині…», а також низку творів Лесі Українки. В Україні твори А. пере­кладали П. Мовчан і В. Лучук.

Тв.: укр. перекл. — Балада про Холм Слави // Жовтень. 1975. № 5; Вітрини // Там само. 1978. № 9; Тінь. Роз­мова з самим собою. Ти пішла. Родин­не вогнище. Хвала // Бакинські вогні: Молода поезія Азербайджану. К., 1978; Вогонь. Тінь. Гірська ріка. Талант. Людина // Мій Азербайджан: Азерб. рад. поезія. К., 1979.

Літ.: Азәрбаjҹан jазычылары. Бакы, 1995 (Азербайджанські письмен­ники. Баку, 1995); Арзуманлы В. Азәрбаjҹан-украjна әдәби әлагәлvри. Бакы, 1982 (Арзуманли В. Азербайджано-українські літературні звʼязки. Баку, 1982).

М. М. Мірошниченко

Завантажити статтю