Аріозо

АРІО́ЗО (італ. arioso, букв. — подібно до арії) — невеликий за роз­міром номер в опері, кантаті тощо. На від­міну від арії, А. є складовою драм. дії; часто це своєрідна «поширена репліка» в діалозі, що має ро­зі­мкнену, вільну структуру і входить у наскрізну дію. Мелодика — виразно-декламаційна, часом напів­речитативна. У 17–18 ст. в італ. опері, у кантатах і пасіонах Й.-С. Баха А. посідає проміжне місце (за положе­н­ням і характером мелодики) між речитативом і арією. В опер. класиці 19 ст. А. — невелика на­співно-декламац. арія. У 20 ст. значе­н­ня А. сут­тєво зро­стає у звʼязку з посиле­н­ням ролі наскрізної, без­перерв. дії, з пошире­н­ням жанрів камер. опери, моноопери. Числен­ні високі зразки А. знаходимо в укр. оперній музиці 20 ст.: М. Лисенко («Ноктюрн»), К. Стеценко («Іфігенія в Тавриді»), Б. Лятошинський («Золотий обруч»), М. Вериківський («Наймичка»), К. Данькевич («Бог­дан Хмельницький»).

Завантажити статтю