Армія галлера

Визначення і загальна характеристика

А́РМІЯ ГА́Л­ЛЕРА — польське військове обʼ­єд­на­н­ня, сформоване 1917–19. На­звана за прі­звищем командуючого генерала Ю. Гал­лера. Комплектувалася з поляків у країнах Антанти і США та військовополонених армій Австро-Угорщини й Німеч­чини після згоди рад. Росії на незалежність Польщі та після налагодже­н­ня спів­робітництва з Польс. нац. комітетом (ПНК) і польс. організаціями в Америці. Перші формува­н­ня А. Г. зосереджувалися у Франції, де утримувався Зх. протинім. фронт. У Парижі діяла франц.-польс. військ. місія. Офіц. функціонува­н­ня А. Г. було започатковане 5 червня 1917 декретом президента Франції Р. Пуанкаре. Загони добровольців формувалися з тих, хто не під­лягав призову до армії США, а також мав трудощі з отрима­н­ням громадянства; солдатами ставали як з патріот. почут­тів, так і з роз­рахунку отримати громадянство США. Початкова військ. під­готовка проходила у канад. таборах. Офіцерський і знач. мірою унтер-офіцер. склад пере­важно становили французи, що ускладнювало взаємини з польс. солдатами й цивіл. населе­н­ням. А. Г. створювали з метою викори­ста­н­ня у Польщі та на її кордонах. ПНК домагався автономії та політ. керівництва А. Г., уведе­н­ня до неї польс. формувань у р-нах роз­ташува­н­ня білогвард. частин, а також її викори­ста­н­ня в боротьбі за владу в самій Польщі. Одразу ж після укладе­н­ня пере­мирʼя з Німеч­чиною 11 листопада 1918 як ПНК, так і Й. Пілсудський порушили пита­н­ня про пере­веде­н­ня А. Г. до Польщі, яке неодноразово роз­глядалося на Париз. мирній конф. 1919. Пере­везе­н­ня частин залізницею через Німеч­чину роз­почалося у серед. квітня і завершилося 9 червня 1919. Однією з проголошених умов пере­їзду до Польщі було невикори­ста­н­ня А. Г. у польс.-укр. війні. Всього було пере­правлено бл. 40 тис. військових, з них понад 20 тис. американців польс. походже­н­ня, 1291 франц. офіцер і 3313 солдатів. Вони були на командних посадах в дивізіях А. Г. та забезпечували обслугу артилерії і 80 танків, ін. бо­йового оснаще­н­ня найбільш озброєної частини польс. армії. За утрима­н­ня й спорядже­н­ня А. Г. Польща заборгувала 400 млн франків. Усупереч офіц. запевне­н­ням, частини цієї армії одразу ж спрямовано до Сх. Галичини. У заг. польс. на­ступі на зх.-укр. землі, що роз­почався 15 травня 1919, їй належала ударна роль. 14 червня 1919 було складено спец. угоду про під­порядкува­н­ня польс. ЗС франц. головнокомандуючому Ф. Фошу. 27 червня 1919 союзні держави уповноважили польс. уряд викори­стати всі наявні ЗС з А. Г. включно у Сх. Галичині, що до­зволило Польщі пере­йняти ініціативу у боях з Українською Галицькою армією. 28 червня 1919 прибулі з Франції війська забезпечили окупацію Сх. Галичини до р. Збруч і Волині до р. Горинь. 4-а дивізія А. Г. брала участь в інтервенції Антанти на Пд. України. У листопаді 1918, на вимогу Ф. Фоша, польс. формува­н­ня були пере­базовані з Кубані в Одесу. В Україні до них мали при­єд­натися польс. військовополонені з Італії, однак цього не сталося. Чисельність 4-ї дивізії не сягнула й 4 тис., офіцери становили 2/3 її складу. Коли інтервенція Антанти за­знала краху, дивізію через Бес­сарабію та Буковину пере­правили до Сх. Галичини й пере­формували на 10-у піхотну дивізію польс. армії. Після окупації Сх. Галичини А. Г. роз­формовано, солдати роз­зосереджені в окремі частини польс. армії. Серед тих, хто вимагав поверне­н­ня до США, спалахнули заворуше­н­ня. На­прикінці 1919 у звʼязку з «походом Й. Пілсудського на Київ» було припинено демобілізацію людей старшого віку й від­новлено лише на­прикінці 1920. Усі американці польс. походже­н­ня, які залишилися живими, за ріше­н­ням Кон­гресу США повернулися додому на амер. транс­порті.

Літ.: Czyn zbrojny, wychodêstwa polskiego w Ameryce. Zbiór dokumentów i materiaùów historycznych. New York; Chicago, 1957; Archiwum polityczne Ignacego Paderewskiego. Pt. I–II. Wrocùaw; Warszawa; Kraków; Gdañsk, 1973; 1974; Polonia wobec Niepodlegùoúci Polskí w czasie I wojny úwiatowej. Wrocùaw, 1979.

Р. Г. Симоненко

Завантажити статтю