Арсеній
АРСЕ́НІЙ (Стадницький Авксентій Георгійович; 22. 01. 1862, Бессараб. губ., Росія — 10. 02. 1936, Ташкент) — церковний діяч. Народився в сім’ї священика. Закін. Київ. духовну академію (1885) зі ступ. канд. богослов’я. Займався місіонер. діяльністю, однією з передумов успішності якої вважав допущення проповіді нац. мовами. 1899 висвяч. на єпископа Волоколамського, вікарія Моск. єпархії. Від 1903 — єпископ Псковський і Порховський. Від 1906 очолював Навч. комітет Священ. Синоду. Підтримував контакти з укр. громадою С.-Петербурга. У 1910–22 — на Новгород. кафедрі. Учасник Всерос. Поміс. Собору 1917–18, один із трьох кандидатів на патріаршество. Митрополит (від 1917). 1921 Священ. Собор єпископів усієї України пропонував його на посаду патріаршого екзарха України. Заарешт. 1922. Відбував заслання в Серед. Азії (1933–36 — митрополит Ташкентський).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Румыны, получившие образование в русских духовно-учебных заведениях. Кишинев, 1891; Исследования и монографии по истории Молдавской церкви. С.-Петербург, 1904.
Рекомендована література
- Очерк жизни и деятельности преосвященного Арсения, епископа Псковского и Порховского. Псков, 1904;
- Лотоцький О. Сторінки минулого. Варшава, 1934. Т. 3;
- Manuil.
Завантажити статтю
2.jpg)
Людина 
