Артезіанський басейн

АРТЕЗІА́НСЬКИЙ БАСЕ́ЙН — сукупність водоносних горизонтів і комплексів, повʼязаних з від­ʼємними геологічними структурами (прогинами, западинами), в яких рух під­земних вод від­бувається під гідро­статичним напором. А. б. — це багатоповерх. система, утворена водо­проникними породами, в яких містяться напірні води, та слабо­проник. шарами порід: глинами, мергелями тощо. У межах А. б. роз­різняють три ділянки: живле­н­ня, напору та роз­вантаже­н­ня. У області живле­н­ня водонос. горизонт звичайно під­вищений і дренується, тому води тут мають вільну поверх­ню. У ділянці напору рівень, до якого може під­нятися вода, сягає вище покрівлі водонос. горизонту. Від­стань по вертикалі від покрівлі водонос. горизонту до цього рівня називається напором. На від­міну від області живле­н­ня, де потужність водонос. горизонту змінюється через метеорол. фактори, в області напору потужність артезіан. горизонту по­стійна в часі. На межі між областями живле­н­ня і напору, залежно від кількості атмо­сфер. води, що надходить до горизонту, в різні сезони може від­буватися тимчас. пере­хід води із вільної поверх­ні у води напірні. У області роз­вантаже­н­ня води виходять на земну поверх­ню як ви­східні джерела. За наявності кількох водонос. горизонтів кожний з них може мати свій рівень, який ви­значається умовами живле­н­ня і стоку води. Коли синклінальне заляга­н­ня пластів від­повід­ає пониже­н­ням рельєфу, напори у нижніх горизонтах збільшуються; при під­вище­н­нях рельєфу пʼєзометричні рівні нижніх горизонтів роз­ташовуються на нижчих від­мітках. Кожний великий А. б. містить води різного хім. складу — від високомінераліз. роз­солів хлоридного типу до прісних маломінераліз. вод гідрокарбонатного типу. Перші звичайно залягають у глибоких частинах басейну, а другі — у його верх­ніх горизонтах.

Згідно з гідрогеол. ра­йонува­н­ням на території України А. б. належать до платформної та складчастої гідрогеол. провінцій, за­ймаючи площі від­повід­но 373 тис. і 20 тис. км² (62 % і 3 % тер. України). У платформній провінції А. б. мають значні площі (за винятком Азово-Кубанського, що входить до меж України частково) і характеризуються поверх­невою будовою гідрогеол. роз­різу внаслідок чергува­н­ня водо­проникних і водоне­проникних порід при просторовій витриманості та значній потужності водонос. горизонтів, наявністю зони актив. водооб­міну прісних вод до кількох сотень метрів і більше та зони утрудненого й дуже утрудненого водооб­міну мінерал. і термал. вод. Водомісткі породи пред­ставлені поровими та порово-тріщин. колекторами. Крім цих спільних ознак, А. б. платформної частини тер. України мають окремі особливості, що ви­значаються формою гео­структур та геол. будовою території. Деякі А. б. повʼязані з тектоніч. прогинами. Прояви тектоніч. діяльності ускладнюють гідрогеол. роз­різ і впливають на формува­н­ня під­зем. вод. В А. б. міститься 89,7 % ресурсів питних вод України; з ними повʼязані родовища мінерал. вод (курорти Моршин, Трускавець, Миргород та ін.). Ви­вчаються можливості викори­ста­н­ня термал. вод Причорномор. і Закарпат. А. б. для теплопо­стача­н­ня.

Артезіанські води (А. в.), пере­буваючи під під­вищеним гідро­статичним тиском, при роз­крит­ті їх свердловиною під­німаються вище водо­проникних порід, в яких містилися. Раніше вважалось, що шари порід, які роз­діляють водоносні горизонти, є водоне­проникними. Тому місця живле­н­ня артезіан. вод повʼязували з ділянками виходу шарів водонос. порід на денну поверх­ню або на невеликі глибини. Але завдяки дослідж. багатьох фахівців із різних країн (де Глі, Е. Люегер, Г. Камінський, М. Гіринський, А. Мʼятієв, де Сіт­тер, М. Хантуш, П. Полубаринова-Кочина, В. Шестаков, В. Шестопалов, В. Всеволожський та ін.) склалося інше уявле­н­ня про закономірності формува­н­ня А. в. Живле­н­ня артезіан. басейну від­бувається в межах осн. водороз­діл. просторів, а найбільше роз­вантаже­н­ня — у долинах річок. Рух під­зем. вод у р-нах живле­н­ня має здебільшого ни­схід. характер, а під долинами річок — ви­східний. У межах України виділено такі осн. артезіан. басейни: Волино-Подільський, Дніпровський, Припʼятський, Донецький, Причорноморський. Найбільшим за роз­мірами і запасами артезіан. під­зем. вод є Дні­пров. басейн, що охоплює тер. Черніг., Сум., Полтав., більшої частини Київ., Харків., частково Черкас. областей. У межах цього басейну осн. природні та екс­плуатац. ресурси під­зем. вод притаман­ні артезіан. водонос. горизонтам та комплексам еоценових, верх­ньокрейд. та юрських від­кладів. Гол. споживачами під­зем. вод є міста Харків, Київ, Полтава, Чернігів. Вони споживають найчистішу і захищену від за­брудне­н­ня А. в. з юрських і крейдових (сеноман-альбських) від­кладів, що залягають на глиб. 120–250 м у Києві і до 500–750 м — у Харкові. Другим за кількістю артезіан. вод є Волино-Поділ. артезіан. басейн, що охоплює тер. Волин., Терноп., частково Львів., Рівнен., Чернів. та Івано-Фр. областей. Тут основою водопо­стача­н­ня є водоносні горизонти в нижньонеогенових (тортон), верх­ньокрейдових, девонських, силурійських, протерозойських від­кладах. Питні під­земні води для водопо­стача­н­ня Львова надходять із багатьох водозаборів, що екс­плуатують водонос. горизонт верх­ньокрейдових, турон-сеноманських від­кладів і тортонських порід. Проектується великий водозабір із верх­ньодевон. вапняків. Турон-сеноман. водонос. горизонт є осн. для водопо­стача­н­ня Луцька, Ковеля, Тернополя, Сокаля, Брод, Кременця та багатьох ін. насел. пунктів Зх. України. Причорномор. артезіан. басейн охоплює тер. Одес., Микол., Херсон. обл., пн. частину Криму, пд. частину Запоріз. і Донец. обл. Тут для водопо­стача­н­ня використовують під­земні води з неогенових, палеогенових та крейд. від­кладів, що їх екс­плуатують водозабори Мелітополя, Сімферополя, Севастополя, Херсона, Бердянська та ін. міст Пд. України. Порівняно невеликі артезіан. басейни є в межах Пере­дкарпа­т­тя, Закарпа­т­тя, Криворіз. синклінорію та Конксько-Ялинської западини на Сх. від Запоріж­жя. Найбільші ресурси під­зем. вод виявлено (тис. м³/добу) в областях: Черніг. (8330), Херсон. (4060), Полтав. (4050), Харків. (3900), Львів. (3600), Рівнен. (3600), найменші — у Вінн. (890), Івано-Фр. (750), Одес. (700), Житомир. (600), Микол. (440), Кіровогр. та Чернів. (по 400). Викори­ста­н­ня наявних ресурсів під­зем. вод для питного водопо­стача­н­ня значно від­стає від потреб. Тільки 34 % потреб житл.-комунал. господарства задовольняється за рахунок під­зем. вод. Найбільші від­сотки викори­ста­н­ня місц. ресурсів під­зем. вод припадають на Дні­проп. (57 %) і Кіровогр. (52 %) області та АР Крим (56 %). Це території з великими потребами води і від­носно невеликими ресурсами під­зем. вод. У більшості областей викори­ста­н­ня ресурсів під­зем. вод для питних і госп. цілей становить 10–30 % від їх роз­ві­даної кількості. Великих збитків за­знають А. в. у місцях роз­ташува­н­ня гірничо-добув. промисловості перш за все у Донбасі, на Криворіз., Кременчуц. та Білозірському залізорудних родовищах. Вилуче­н­ня великої кількості під­земних вод, осуше­н­ня знач. ділянок під­земних горизонтів та змішува­н­ня високомінераліз. і прісних вод призводить до погірше­н­ня якості А. в. За остан­ні десятилі­т­тя в Україні досить сталою є тенденція по­ступового погірше­н­ня якості як поверх­невих (річкових, озерних та ін.), так і ґрунтових вод. Лише А. в. залишається найбільш чистим і захищеним від за­брудне­н­ня джерелом водопо­стача­н­ня населе­н­ня.

Завантажити статтю