Артем

АРТЕ́М (справж. — Онищук Артем Євгенович; с. Соколинці, нині Тиврів. р-ну Вінн. обл. — кін. грудня 1921) — отаман, організатор антибільшовицького пов­станського руху. Освіту здобув у Соколинец. церк.-парафіял. школі. Служив дяком на румун. фронті в Жмеринському 287-му полку рос. армії. Дослужився до офіцер. чину. Георгіїв. кавалер. Курін­ний в укр. війську. Воював у загонах отаманів Волинця, Гальчевського, Лиха та Солтиса. Створив влас. загін (до 300 козаків). На­прикінці 1920 разом із 70 козаками пере­йшов на тер. Румунії. Навесні 1921 повернувся в Україну. Під час пере­прави через Дністер заарешт. більшовиками. У г. «Червоний край» опубл. зверне­н­ня отамана Артема до пов­станців із закликом припинити боротьбу. Водночас під­тримував звʼязок із Пн. пов­стан. групою, надавав її кер-ву цінну інформацію. Коли чекісти виявили його звʼязок з пов­стан. рухом, А. пере­йшов на нелегал. становище, створив загін і почав активні пов­стан. дії у Брацлав. повіті. Загін бл. 60 козаків діяв у складі Пн. пов­стан. групи на тер. сучас. Вінн. обл. — у р-ні смт Вороновиця, Тиврів, Шпиків, сіл Шендерів, Тростянець, Дзвониха, Онитківці, Сільниця, Петрашівка, Печера, Потуш. У серпні 1921 на короткий час обʼ­єд­нався з від­діл. отаманів Лиха та Вогню. 24–27 серпня 1921 в р-ні сіл Оляниця–Кирнасівка–Демківка–І­л­ляшівка зʼ­єд­на­н­ня вело бої з частинами 24-ї червоної піхот. дивізії. 21 грудня 1921 разом із двома козаками зʼявився в Подільс. губ. ЧК і заявив про припине­н­ня зброй. боротьби. Роз­стріл. більшовиками.

Завантажити статтю