Комісаров Микола Валеріанович
Визначення і загальна характеристика
КОМІСА́РОВ Микола Валеріанович (05(17). 01. 1890, С.-Петербург — 30. 09. 1957, Москва) — актор, режисер. Народний артист УРСР (1946). Сталінcька премія (1951, 1952). Закін. С.-Петербур. комерц. училище. Працював у Києві у Держбанку, водночас виступав у трупі П. Струйського. Від 1920 — на профес. сцені. Грав у театрах Києва, Полтавщини; 1925–27 — у Ленінгр. театрі «Комедія» (нині С.-Петербург), театрах Далекого Сходу, Ярославля (обидва — РФ); 1934–45 — актор і реж. Одес. рос. драм. театру ім. А. Іванова; 1946–57 — у Малому театрі у Москві.
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Дремлюга («Крила» О. Корнійчука), Ванюшин («Діти Ванюшина» С. Найдьонова), Фамусов («Лихо з розуму» О. Грибоєдова), Сатін, Актор, Сергій Петрович («На дні», «Васса Желєзнова» М. Горького), Трабський («Роки, що минули» М. Погодіна), Вишневський («Дохідне місце» О. Островського), Вільямс («Російське питання» К. Симонова), Рибалтовський («Незабутній 1919-й» В. Вишневського), Татарников («Гроші» А. Сафронова), Мартин Пудан («Літо молодшого брата» Г. Прієде), Кардинал Катанцара («Ваніна Ваніні» за Стендалем), Фредерік Вареско («Нічний переполох» М.-Ж. Соважона); у кіно — Ясь Руденок («Кастусь Калиновський», 1927, реж. В. Гардін), Бенкендорф («Лермонтов», 1943, реж. А. Гендельштейн), Кейтель («Сталінградська битва», 1948–49), Полковник Шульгович («Поєдинок», 1957; обидві — реж. В. Петров), Федір Лукич Хохлаков («Кавалер Золотої Зірки», реж. Ю. Райзман), Сенатор Алан («Секретна місія»; обидві — 1950), Іполит («Убивство на вулиці Данте», 1956; обидві — реж. М. Ромм), Неклюдов («Незабутній 1919-й рік», 1951, реж. М. Чіаурелі), Сторож («Чук і Гек», 1953, реж. І. Лукинський); в укр. стрічках — Князь Туманов («Кармелюк», 1938), Начальник пароплавства («Дочка моряка», 1941; обидві — реж. Г. Тасін), Німецький генерал («Щорс», реж. О. Довженко), Адмірал іноземного флоту («Моряки», реж. В. Браун; обидві — 1939), Новиков («Боксери», 1941, реж. В. Гончуков), Капітан Немо («Таємничий острів», 1941, реж. Е. Пенцлін).
Завантажити статтю
Людина 
