Аксіологія права

АКСІОЛО́ГІЯ ПРА́ВА — вче­н­ня про цін­ність права. Роз­різняють А. п. стосовно кожної людини (особистісна цін­ність), соц. спільнот та обʼ­єд­нань (групова цін­ність) і су­спільства в цілому (заг.-соц. цін­ність). Цін­ність права притаман­на як заг.-соц. праву, тобто праву, що виникає й існує незалежно від держави (напр., права людини, нації), так і праву спец.-соціальному (т. зв. юрид. праву, що є волевиявле­н­ням держави, обовʼязковим для викона­н­ня). Цін­ність заг.-соц. права полягає в його здатності задовольняти потреби субʼєктів сусп. життя. Цін­ність юрид. права виражається у його здатності сприяти реалізації заг.-соц. права за допомогою спец. механізмів і процедур. Роз­різняють інструм. цін­ність юрид. права (зокрема стабілізаційну, організац., узгоджувально-інтеграц., орієнтаційно-ко­ординац., управлін., комунікат., охорон­ну, пі­знавальну) та його власну цін­ність — здатність оптимізувати соціально прийнятні шляхи і засоби задоволе­н­ня потреб субʼєктів. Заг.-соц. цін­ність юрид. права характеризується перед­усім значе­н­ням для роз­витку (про­гресу) су­спільства тих від­носин, які закріплює та захищає від­повід­на правова система. Особистісна цін­ність юрид. права ви­значається мірою (змістом і обсягом) тих реал. можливостей (свобод), які воно надає людині за певних істор. умов. З огляду на це, цін­ність будь-якого права є, по-перше, його конкретно-істор. властивістю: зі зміною соц. чи природ. умов змінюється й вона; по-друге, цін­ність права (як і цін­ність ін. соц. явищ) не може бути без­субʼєктною чи позасубʼєктною: у соц.-неоднорід. су­спільстві, різні частини якого мають, поряд із одно­знач. потребами та інтересами, потреби й інтереси групові, неоднакові, — вона набуває, як правило, від­нос. характеру. Ознаки абсолютності, універсальності притаман­ні лише заг.-соц. цін­ності права (хоча й їх інтер­претація часто буває неодно­значною). Ви­зна­н­ня права цін­ністю або ж, навпаки, нецін­ністю зумовлюється вихідними методол. засобами та критеріями оцінюва­н­ня. А. п. — наук. основа правового вихова­н­ня насел., формува­н­ня шанобл. ставле­н­ня до права як високої, жит­тєво необхід. цін­ності, на­дба­н­ня заг.-люд. культури і цивілізації.