Акт поєднання

«АКТ ПО­ЄД­НА́­Н­НЯ» — документ, що засвідчував обʼ­єд­на­н­ня Української автокефальної православної церкви і Автономної православної церкви (АПЦ) в одну Українську автокефальну православну церкву. «А. п.» декларував подола­н­ня роз­колу в укр. православʼї. Під­писаний 8 жовтня 1942 у Почаїв. лаврі делегатами від Луцького собору єпис­копів УАПЦ архі­єпис­копом Никанором (Абрамовичем), єпис­копом Мстиславом (Скрипником) та главою АПЦ митрополитом Олексієм (Громадським). Вищим органом керува­н­ня церквою до склика­н­ня Всеукр. Поміс. собору мав стати Священ. Синод єпис­копів. На першій сесії Священ. Синоду, який мав скликати най­старший за хіротонією архі­єрей, планувалося роз­глянути всі пита­н­ня, повʼязані з роз­поділом єпархій і каф. між єпис­копами. В одному з пунктів наголошувалося, що цим актом ліквідовуються всі роз­біжності канон. характеру. «А. п.» мав бути оголошений у всіх церквах на території України. Пере­важна більшість єпис­копату АПЦ сприйняла акт вороже. Негативно по­ставилися до нього і фашист. окупанти, вважаючи, що укр. єпис­копи здійснили реальний крок до створе­н­ня єдиної заг.-нац. укр. церкви. Під тиском цих двох сил митрополит Олексій вимушений був заявити, що «А. п.» є лише проектом майбут. угоди. На практиці цей епохальний для укр. православʼя документ реалізований не був.

Завантажити статтю