Акт поєднання

«АКТ ПОЄДНА́ННЯ»  — документ, що засвідчував об’єднання Української автокефальної православної церкви і Автономної православної церкви (АПЦ) в одну Українську автокефальну православну церкву. «А. п.» декларував подолання розколу в укр. православ’ї. Підписаний 8 жовтня 1942 у Почаїв. лаврі делегатами від Луцького собору єпископів УАПЦ архієпископом Никанором (Абрамовичем), єпископом Мстиславом (Скрипником) та главою АПЦ митрополитом Олексієм (Громадським). Вищим органом керування церквою до скликання Всеукр. Поміс. собору мав стати Священ. Синод єпископів. На першій сесії Священ. Синоду, який мав скликати найстарший за хіротонією архієрей, планувалося розглянути всі питання, пов’язані з розподілом єпархій і каф. між єпископами. В одному з пунктів наголошувалося, що цим актом ліквідовуються всі розбіжності канон. характеру. «А. п.» мав бути оголошений у всіх церквах на території України. Переважна більшість єпископату АПЦ сприйняла акт вороже. Негативно поставилися до нього і фашист. окупанти, вважаючи, що укр. єпископи здійснили реальний крок до створення єдиної заг.-нац. укр. церкви. Під тиском цих двох сил митрополит Олексій вимушений був заявити, що «А. п.» є лише проектом майбут. угоди. На практиці цей епохальний для укр. православ’я документ реалізований не був.

Завантажити статтю