Акт 5 листопада 1916

АКТ 5 ЛИСТОПА́ДА 1916 — заява німецького губернатора Г. Беселера у Варшаві й ав­стрійського К. Кука в Любліні про намір їхніх монархів створити «Королівство Польське». Влітку 1916 послаблена на­ступом рос. Пд.-Зх. фронту Австро-Угорщина зняла заперече­н­ня проти проекту рейхсканцлера Т. Бетман-Гольвеґа створити залежну від Німеч­чини буферну польс. державність. Союзники узгодили позиції, Австро-Угорщина під­вищила статус легіонів Ю. Пілсудського, обʼ­єд­навши їх у «Польський запомоговий корпус». У столицях обох держав прийняли делегацію «від імені народу», сформовану Г. Беселером, яка просила від­новити польс. незалежність. Акт 5 листопада 1916 був нібито від­повід­дю на це проха­н­ня і задовольняв екс­пансіоніст. прагне­н­ня Берліна. 9 листопада на таєм. засі­дан­ні в Рейх­стазі Т. Бетман-Гольвеґ заявив, що польс. землі Німеч­чини залишаться в її складі, буде забезпечено значне просува­н­ня на Сх. і здобуто необхідні у війні люд. резерви Польщі. Створе­н­ня польс. держави та ви­значе­н­ня її кордонів від­кладалося до закінче­н­ня війни. Послаблена Австро-Угорщина прагнула бодай зберегти власні польс. й укр. території. 2 листопада 1916 Галичині на­дано широке самоврядува­н­ня. Згодом, зміцнивши звʼязки з польс. колами, Ві­день від­мовився від неодноразових обіцянок адміністративно поділити Галичину за етнічним принципом, чим остаточно пере­креслювалися сподіва­н­ня українців на автономію. Погірше­н­ня становища зх.-укр. земель викликало сер­йозне занепокоє­н­ня лідерів заг.-укр. руху, зокрема М. Грушевського. Одночасно Г. Беселер звернувся до польс. насел. із закликом створе­н­ня польс. війська для війни на Сх. Губернатор сповістив, що окупац. органи й далі урядуватимуть на польс. територіях. Зростаюче незадоволе­н­ня насел. змусило окупац. власті проголосити створе­н­ня дорадчої польс. «Тимчасової ради держави» («Ради стану»). Сформована в січні 1917, вона складалася з 25 членів — 15 при­значив нім. і 10 — австр. генерал-губернатори. Далеко оперативніше формувалося польс. військо, під­порядк. німцям і кероване ними. Г. Беселер доводив польс. політ. діячеві й фахівцеві з укр. пита­н­ня С. Лосю, що польс. військо неминуче має спиратися на Німеч­чину, її могутній пром. потенціал. «Його голова, — пояснював генерал-губернатор, — може бути в Києві, але серце залишиться над Рейном». Цілі Акта 5 листопада 1916 сягали далеко на Сх., становлячи сер­йозну за­грозу і для польс., і для укр. народів.

Завантажити статтю