Акустична екологія

Визначення і загальна характеристика

АКУСТИ́ЧНА ЕКОЛО́ГІЯ — роз­діл екології, що досліджує утворе­н­ня, роз­по­всюдже­н­ня шумового за­брудне­н­ня (ШЗ), закономірності його впливу на живі істоти; роз­робляє заходи щодо попередже­н­ня ШЗ довкі­л­ля. ШЗ — форма фіз. антропоген. за­брудне­н­ня довкі­л­ля внаслідок пере­вище­н­ня природ. фонового рівня інтенсивності шуму або його нормал. по­вторюва­н­ня. ШЗ — результат роботи транс­порту, пром. під­приємств та будівництва, викори­ста­н­ня побут. приладів, поведінки людей, що можуть змінити природ. звуковий фон на робочих місцях, у насел. пунктах, у середовищі жит­тєдіяльності людини. ШЗ — один із небезпеч. чин­ників, що впливає на людину і може викликати захворюва­н­ня, шумовий стрес, створити звук. дис­комфорт, пере­шкоджати при­йому звук. інформації. А. е. роз­глядає ШЗ як фіз. (хвильовий процес) та соц.-гігієнічне явище.

Традиційно шум був обʼєктом досліджень фіз. акустики, акустики архітектурної та електро­акустики. Від 50-х рр., перед­усім через шум наземних та повітр. транс­порт. потоків, про­блема ШЗ по­стала як про­блема лімітації звук. навантаже­н­ня на людину. Від­тоді почалися дослідж. джерел шуму, закономірностей роз­по­всюдже­н­ня акуст. коливань в атмо­сфері і над поверх­нями, що пере­шкоджають цьому, методів запобіга­н­ня не­сприятл. впливу ШЗ. Про­блемою ШЗ почали за­йматися акустики, математики, інженери, гігієністи, соціологи, психологи та ін. фахівці. Зменше­н­ня впливу ШЗ на довкі­л­ля стало сер­йозною соц. про­блемою. НТП спричинився до її загостре­н­ня. Ступінь небезпеки від ШЗ для людини ви­значає наука, а захищають від нього нац. закони, що за допомогою тех., сан.-гіг. нормува­н­ня регламентують допустимі рівні акуст. навантаже­н­ня. Правовий захист людини від небезпеч. впливу ШЗ ві­ді­грає важл. роль у охороні довкі­л­ля. Існують між­нар. стандарти з шуму, що стали базою для нац. норм і законів, що регламентують ШЗ. У СРСР роз­робка нормат. документів з обмеже­н­ня пром. шуму почалася від 1956 у Ленінгр. ін­ституті охорони праці. Було роз­роблено низку держ. стандартів з допустимих рівнів шуму, методів їх вимірюва­н­ня, ви­значе­н­ня шуму машин та засобів транс­порту, оцінки ефективності шумопо­глина­н­ня, вимог до шумопо­глинальних кон­струкцій, що використовуються при проектуван­ні машин, засобів транс­порту, вироб. приміщень, забудови території, шумопо­глинал. кон­струкцій, при впроваджен­ні нових технол. процесів.

В Україні досліджуються джерела та мас­штаби ШЗ довкі­л­ля, виявляються небезпечні фактори ШЗ, аналізуються наслідки його негатив. впливу на людину, роз­робляються обмеже­н­ня впливу шуму шляхом роз­робки нормат.-правового законодавства, упроваджуються засоби попередже­н­ня ШЗ, про­гнозуються стратегії роз­витку технологій та вироб-в у майбутньому з урахува­н­ням факторів ШЗ. Дослідже­н­ня авіац. шуму як про­блеми охорони довкі­л­ля проводяться від 1968 у Нац. авіац. університеті (В. Токарев, О. Запорожець). Від 80-х рр. в Ін­ституті косміч. досліджень НАНУ проводяться дослідже­н­ня з моделюва­н­ня акуст. і вібрац. полів з метою моніторингу режимів роботи вироб. установок та забезпече­н­ня за­даних технол. процесів, актив. компенсації полігармоніч. шуму (В. Кунцевич, М. Личак, Я. Зелик). Гігієнічні дослідж. житл.-побут. шуму виконуються в Україні від 1955 (А. Іздебський та ін.), побут. шуму — від 1959 (Н. Медведєва та ін.), вулич. шуму — від 1961 (В. Пальгов). Сан. норми допустимих рівнів шуму в житл. будинках роз­робив Київ. НДІ заг. і комунальної гігієни (КНДІЗіКГ). Фахівці Укр. наук. гігієніч. центру МОЗ за­пропонували удосконалені принципи і критерії гігієніч. оцінки шумового навантаже­н­ня на людину (В. Акименко); об­ґрунтували вибір сан.-захис. зон обʼєктів залізнич. транс­порту (Л. Олешкевич); виконали дослідж. із гігієніч. оцінки ШЗ у р-нах аеропортів України при роз­міщен­ні житл. забудови; спільно з фахівцями «Украеро­проекту», Нац. авіац. університету, «Укравіації» створили нормат. документи з обмеже­н­ня житл. забудови навколо аеропортів (В. Романенко та ін.). Виконані роботи забезпечили наук. об­ґрунтува­н­ня статей Законів України «Про охорону атмо­сферного повітря», «Про забезпече­н­ня санітарного та епідеміологічного благополуч­чя населе­н­ня». В Укр. НДІ медицини транс­порту проведено дослідж. впливу вібро­акустич. характеристик кораблів мор. і річ. транс­порт­ного флоту на довкі­л­ля та здоровʼя моряків (А. Войтенко та ін.). У Київ. ін­ституті праці роз­робляються нормативи шуму с.-г. машин і механізмів (В. Чернюк та ін.). У Донец. мед. університеті об­ґрунтовано критерії ви­значе­н­ня профес. ризику шумової патології у працівників вугіл. шахт (Д. Ластков). Важливі дослідж. зі зниже­н­ня ШЗ у насел. пунктах, починаючи від 70-х рр., виконано під керівництвом Е. Самойлюка, роз­роблено містобуд., архіт.-планув. та інж.-буд. заходи зниже­н­ня ШЗ. Фахівців з А. е. готують на каф. акустики та акусто­електроніки Нац. тех. університету України «Київ. політех. ін­ститут».

Літ.: Пальгов В. Комунальний шум, його фізіологічна дія і заходи по боротьбі з ним. К., 1964; Noise and Vibration Control. New York, 1971; Шандала М. Г. Гигиеническая регламентация шума, создаваемого бытовыми электрическими машинами и приборами // ГиС. 1985. № 10; Дідковський В. С., Маркелов П. О. Шум і вібрація: Під­руч. К., 1995; Токарев В. І., Запорожець О. І. Авіаційний шум як про­блема охорони навколишнього середовища // Вісн. Київ. між­нар. університету цивіл. авіації. 1998. № 1; Грінченко В. Т., Дідковський В. С., Маципура В. Т. Теоретичні основи акустики. К., 1998.

В. І. Токарев

Завантажити статтю