Акціонерне товариство

АКЦІОНЕ́РНЕ ТОВАРИ́СТВО  — товариство, що має статутний фонд, поділений на ви­значену кількість акцій (паїв) рівної номінальної вартості, несе від­повід­альність за зобовʼяза­н­нями тільки майном товариства, є формою організації господарської діяльності промислових під­приємств або торгових обʼ­єд­нань. АТ є юрид. особою, має у власності від­особлене майно, що враховується на його самост. балансі, може від свого імені одержувати і здійснювати майнові й особисті немайнові права, мати обовʼязки, бути позивачем і від­повід­ачем у суді. Гол. особливістю АТ є можливість мобілізації фінанс. ресурсів через випуск акцій. Це зумовило пере­вагу такої форми організації бізнесу в економіці роз­вин. країн. Напр., у США на АТ (корпорації) припадає бл. 90 % усього обсягу продажу, хоча корпораціями є тільки 18 % амер. компаній. Перші АТ виникли в період первіс. на­громадже­н­ня капіталів. Осн. капітал не під­лягав вилучен­ню доти, доки існувало товариство. Від­повід­альність учасників у випадку їх банкрутства обмежувалася вартістю акцій (т. зв. принцип обмеженої від­повід­альності, ві­домий в Рос. імперії від 18 ст., законодавчо оформлений у 1805). Кількістю і вартістю акцій, що належали кожному акціонеру, ви­значалося право на диві­денди, на керівництво під­приємством, на частину майна у випадку ліквідації товариства. Гол. роль грали власники контрол. пакету акцій. Діяльність АТ регулювало акц. законодавство. Виникне­н­ня АТ регулювала держ. влада; вони створювалися лише з до­зволу КМ з на­ступ. затвердже­н­ням царем. Від 1885 АТ були зобовʼязані публікувати свої фінанс. звіти. АТ володіли гол. чином великими під­приємствами. У формі АТ найчастіше ви­ступали монополії, значна частка капіталів яких належала іноз. під­приємствам. В Україні АТ з участю зх. капіталів ві­ді­гравали значну роль у 2-й пол. 19 — на поч. 20 ст., особливо у роз­виткові камʼяновугіл. і металург. промисловості, залізнич. і міськ. транс­порту та ін. галузях. На поч. 20 ст. іноземцям належало 90 % акц. капіталу монополіст. обʼ­єд­нань, пере­важна більшість прибутків яких ішла за кордон. Декретом РНК від 4 березня 1919 акції та паї АТ були без­оплатно анульовані. За часів лібералізації госп. життя у 20-х рр. рад. влада частково повернулася до практики викори­ста­н­ня АТ у госп. житті, вони стали однією із форм керівництва промисловості й торгівлі за участю кількох госп. комісаріатів. У 30-х рр. АТ були ліквідовані і від­новлені у пост­радян. період. Нині АТ поділяються на 2 види: від­крите (ВАТ), акції якого можуть роз­по­всюджуватись шляхом купівлі-продажу на біржах; закрите (ЗАТ), акції якого роз­поділяються між засновниками і не можуть роз­по­всюджуватись шляхом купівлі-продажу на біржі. ЗАТ може бути реорганізоване у ВАТ шляхом реєстрації його акцій у порядку, перед­бач. законодавством про цінні папери і фондову біржу, із внесе­н­ням змін до статуту. Керува­н­ня АТ здійснює виборний колект. орган (правлі­н­ня, рада директорів та ін.). Вищим органом керува­н­ня АТ є збори його акціонерів. Контрол. органом — обрана зборами акціонерів ревіз. комісія (на­глядова рада). АТ можуть мати філії у різних регіонах і за кордоном, дочірні під­приємства й пред­ставництва. Осн. законодавчі норми створе­н­ня і функціонува­н­ня АТ в Україні регулюють Закони України: «Про під­приємництво» від 7 лютого 1991 № 698–12, «Про під­приємства в Україні» від 27 березня 1991 № 887–12, «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 № 1576–12. (Див. Акціонерне право).

Завантажити статтю