Акціонерне право

АКЦІОНЕ́РНЕ ПРА́ВО  — підгалузь господарського (підприємницького чи комерційного) права, що регулює акціонерні відносини щодо створення, функціонування та припинення діяльності акціонерних товариств. Розрізняють дві категорії акц. відносин: внутрішні або корпоративні, що складаються всередині АТ, і зовнішні, що виникають між АТ та ін. суб’єктами права. Нормат. основою А. п. є акціонерне законодавство (А. з.), що складається з нормат. актів, регулювання акц. правовідносин. Виникнення і становлення АТ як форми провадження підприємн. діяльності зумовлено розвитком ринк. відносин. Появу перших АТ більшість їх дослідників відносить до кін. 16 — поч. 17 ст., коли бурхл. розвитку набула морська торгівля країн Зх. Європи з Індією, Новим Світом, Африкою, Росією. Найбільш відомі дві Ост-Індські компанії — голландська та англійська. Перша виникла 1594 і складалася з 10-ти, а згодом — з 18-ти учасників. На базі цієї та декількох ін. компаній з ініціативи уряду 1602 була створ. об’єднана Голланд. Ост-Індська компанія, в процесі функціонування якої склалися осн. риси АТ: поділ капіталу на певну кількість часток рівної номінал. вартості, що почали іменуватися акціями; запровадження вільного відчуження акцій; учасник компанії іменувався спочатку акціоністом, а згодом — акціонером і наділявся правом вільного виходу з компанії; упр. справами компанії спочатку здійснювалося директорами камер, що призначалися урядом, а згодом — заг. зборами акціонерів та виконав. органом, що обирався і був підзвітний цим зборам; 1604 (за ін. даними — 1609) компанія започаткувала виплату дивідендів.

Англ. Ост-Індська компанія була створ. більше з приватної, ніж урядової, ініціативи з метою протистояння голланд. конкуренції, її акц. капітал становив 1 млн фунтів стерлінґів і поділявся на акції номінал. вартістю спочатку 50, а згодом 100 фунтів стерлінґів; право участі в компанії мали лише англійці; упр. здійснювалося за допомогою заг. зборів (вищий орган) і виконав. органу — директорів, що обиралися заг. зборами; право участі в упр. справами компанії пов’язувалося із значним майновим цензом (право голосу на заг. зборах забезпечувало володіння акціями на суму в 500 фунтів стерлінґів, а право бути обраним в директори — 2 тис. фунтів стерлінґів).

Перші АТ (компанії) створювалися в дозвільному порядку за рішенням уряду, який наділяв кожну з компаній певними привілеями. Формування А. з. було пов’язане із мас. зловживаннями засновників, які використовували форму АТ для акумулювання значних за розмірами капіталів (за рахунок залучення коштів числен. підписувачів на акції) з метою використання у власних цілях. У зв’язку з цим одним з перших актів А. з. в Англії став у 1720 Закон «Про бульбашкові компанії» (Buble Act), який заборонив усі акц. компанії, «створені на шкоду та розоріння добрих підданих її величності». У 18 — 1-й пол. 19 ст. не лише в Англії, але й в ін. країнах проводилось жорстке держ. регулювання акц. справи, що, однак, не ліквідувало усі зловживання з боку засновників. У 2-й пол. 19 — на поч. 20 ст. відбулася демократизація А. з.: запроваджено обмежену відповідальність акціонерів за негативні результати діяльності товариства; на зміну дозвільному порядку їх створення приходить нормат.-явочний. Протягом 20 ст. (зокрема в 60-х рр.) відбулося реформування А. з. в усіх країнах, де використовується ця організац.-правова форма підприємництва, з метою забезпечення захисту публіч. інтересів у процесі створення, функціонування та припинення діяльності АТ.

В Україні поява АТ була пов’язана, як і в ін. країнах, з бурхл. розвитком ринк. відносин. Через роз’єднаність укр. земель, які перебували під юрисдикцією різних держав — Австро-Угорщини (а після її розпаду — Чехо-Словаччини), Польщі, Румунії, Рос. імперії (а згодом — СРСР) правове становище АТ визначалося законодавством цих держав. Однак доля акц. форми підприємн. діяльності в СРСР була досить драматичною: після жовтня 1917 АТ були ліквідовані, а їх майно — націоналізоване; в період НЕПу, з метою відбудови зруйнованого нар. господарства, тимчасово було відроджено ринк. форми господарювання, зокрема й АТ; із завершенням формування у 2-й пол. 20-х рр. 20 ст. планово-розподіл. економіки АТ в СРСР зберігалися лише у сфері здійснення зовн.-екон. діяльності за участю і під контролем держави; відродження АТ почалося із прийняттям РМ СРСР постанови від 19 червня 1990, якою було затвердж. Положення про акціонерні товариства та товариства з обмеженою відповідальністю.

А. з. України почало формуватися від 1991 і складається з низки нормативних актів, зокрема Законів України: від 19 вересня 1991 «Про господарські товариства», від 18 червня 1991 «Про цінні папери і фондову біржу», від 30 жовтня 1996 «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», від 10 грудня 1997 «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» та ін. Формування А. з. в Україні зумовлене запровадженням у вітчизн. економіку ринк. відносин з адекватними їм організац.-правовими формами господарювання, однією з яких є АТ.

Широке використання акц. форми госп. (підприємн.) діяльності зумовлено числен. позитив. рисами, які притаманні АТ: легкість створення значного за розмірами капіталу; обмеженість ризику акціонера розміром сплачених за акції коштів, що сприяє залученню до них значної кількості учасників (акціонерів) та концентрації великих капіталів; стабільність майнової бази АТ, оскільки на неї, як правило, не впливає вихід акціонера з АТ (це відбувається шляхом відчуження акцій ін. особам, що не веде до зменшення майнової бази товариства); можливість для засновників вибору одного з 2-х видів АТ — відкритого, що створюється шляхом підписки на акції, і акції якого вільно продаються та купуються, і закритого — акції якого розподіляються лише між засновниками товариства і не можуть продаватися-купуватися на фондовій біржі; необов’язковість персон. участі акціонерів в діяльності АТ, що полегшує участь в ньому і відповідно залучає нових акціонерів та їх кошти; можливість залучення до участі у ВАТ широких верств насел. і відповідно розподілу прибутку АТ між ними; можливість застосування в різних сферах нар. господарства (в промисловості, с. госп-ві, у сфері банків., страхової, інвестиц. діяльності тощо) та в усіх секторах економіки — держ., комунал., приватно-колективному, а також змішаних АТ; використання форми АТ в процесі роздержавлення і приватизації; можливість здійснення контролю над АТ завдяки володінню контрол. пакетом акцій (для стратег. інвестора), не витрачаючи кошти на придбання всього майна товариства. Водночас для АТ характерні й негативні риси: складність і тривалість (особливо для ВАТ) створення; значні вимоги до мін. розміру та складність зміни статут. фонду; ігнорування інтересів дріб. акціонерів (меншості); можливість формування виконав. органу з найманих працівників і необов’язковість персон. участі в них акціонерів зумовлює відчуження останніх від упр. АТ; складність упр. АТ і контролю за його виконав. органом з боку акціонерів, що пов’язано з наявністю цілої системи органів (заг. зборів акціонерів, правління, спостереж. ради, ревізій. комісії); можливість зловживань з боку засновників у зв’язку з легкістю акумулювання коштів; тяжіння до монополізму; можливість здійснення контролю над АТ завдяки володінню контрол. пакетом акцій, якщо такий контроль здійснюється на шкоду АТ та його акціонерам. Наявність у акц. форми господарювання негатив. рис зумовлює знач. рівень держ. регулювання акц. відносин з метою захисту сусп. інтересів (дріб. акціонерів, кредиторів, споживачів, облігаціонерів АТ).

Завантажити статтю