Алексєєв Микола Миколайович

АЛЕКСЄ́ЄВ Микола Миколайович (Алексеев Николай Николаевич; 01(13). 05. 1879, Москва — 02. 03. 1964, Женева) — російський правознавець. Закін. Моск. університет (1906), у 1908 — приват-доцент на каф. філософії. 1908–10 перебував у наук. відрядженні в Німеччині та Франції. Під час 1-ї світової війни — чл. Всерос. земської спілки. Від 1916 — проф. Моск. університету. Виступав проти обох остан. рос. революцій, підкреслював анархіч. характер соц.-політ. ідеології в Росії, її зневагу до права. Улітку 1918 емігрував, однак згодом для організації антибільшовицької діяльності переїхав до Криму. Обраний професор кафедри держ. права Таврій. університету в Сімферополі, став ред. газет «За единую Россию» та «Великая Россия». 1919 знову емігрував, але 1920, на запрошення П. Врангеля, повернувся до Криму. Із Севастополя у жовтні цього ж року емігрував до Константинополя. Жив у Празі, викладав у Карл. університеті, був секр. Рос. юрид. ф-ту. Брав активну участь у формуванні євразій. руху, розробленні його програм. документа «Евразийство. Опыт систематического изложения» (1926). У 30–40-х рр. викладав у Берліні, Страсбурзі, Белґраді, Женеві. Сформував політ. доктрину євразійства. Увів термін «ідеократія», під яким розумів соц. і держ. устрій на тер. Рос. імперії, в основі якого лежить єдина держ. ідея, «идея-правительница», яка б перетворювала суспільство на державу «ідеократичного» типу, своїми характер. рисами подібну до середньовіч. теократії. Вважав, що найголовнішою засадою устрою майбут. Росії та України, як її невід’ємної частини, є православ’я.

Завантажити статтю