Алексєєва Людмила Михайлівна

Визначення і загальна характеристика

АЛЕКСЄ́ЄВА Людмила Михайлівна (Славинська; 20. 07. 1927, м. Євпаторія, нині АР Крим — 08. 12. 2018, Москва) — історик, публіцист, правозахисник. Закін. істор. факультет Моск. університету (1950). Навч. в аспірантурі Моск. екон.-статист. інституту (1953–56). Працювала викл. в одному з моск. ремісн. училищ (1950–53); наук. ред. у видавництві «Наука» (1959–68); Інституті наук. інформації із сусп. наук АН СРСР (1970–77). Від 1956 квартира А. стала місцем зборів моск. інтелігенції, зберігання і поширення «самвидаву». Від 1965 А. — активна учасниця правозахис. руху, одна з ініціаторів створення неофіц. «Червоного Хреста», який збирав матер. допомогу для політв’язнів. За участь у кампанії проти ув’язнення О. Гінзбурга та Ю. Галанскова і підписанні петиції на їх захист А. звільнено з роботи й виключено з КПРС. 1968–72 — друкарка «самвидавного» бюл. «Хроника текущих событий». Підтримувала зв’язки з укр. групою помічників «Хроники», передрукувала рукопис спогадів А. Марченка «Мои показания», «Размышления» А. Сахарова та ін. Підписала низку правозахис. документів. 1976 ввійшла до Моск. гельсин. групи, стала її актив. членом. 1977 виїхала до США, була представником Моск. та консультантом Амер. гельсин. групи і Амер. комісії з безпеки та співробітництва в Європі, працювала на радіостанціях «Свобода» і «Голос Америки». Автор кн. «История инакомыслия в СССР. Новейший период» (Бенсон, 1984), що була переклад. англ. мовою (Мідлтон, 1985) та перевидана російською мовою (Вільнюс; Москва, 1992). У 1993 повернулася до РФ. Від 1996 — голова відновленої Моск. гельсин. групи, від 1998 — президент Міжнар. гельсин. федерації, чл. виконкому надзірної ради інституту «Відкрите суспільство» (Росія).

Завантажити статтю