Алімбаєв Музафар

АЛІМБА́ЄВ Музафар (Әлiмбаев Мұзафар; 29. 10. 1923, аул Кзилагаш, нині Павлодар. обл., Казах­стан — 26. 11. 2017, Алмати) — казахський письмен­ник, літературо­знавець, пере­кладач. Нар. письмен­ник Казах­стану. Державна премія Казах­стану ім. Абая (1984). Учасник 2-ї світової війни. Державні нагороди СРСР. Закін. Казах. університет (1965). Працював у ред. газет і журналів «Пионер» (1948– 56), «Балдырған» («Пагінець», 1958–86). Автор поет. зб. «Қарағанды жырлары» («Пісні про Караганду», 1952), «Лирика» («Лірика», 1958), «Өшпес от» («Вічний вогонь», 1969), зб. пісень «Ақмаңдайлым» («Яснолика», 1984), які вирізняються філософічністю й афористичністю; докум. нарису «Хас батыр Қасым Қайсенов» («Касим Кайсенов — справжній герой», 1981) про письмен­ника і партизана К. Кайсенова; книг есе з літературо­знавства «Көңiл кунделiгiнен» («Зі щоден­ника бажань», 1980), «Көңiл кунделiй» («Щоден­ник бажань», 1996); моно­графії про художню природу, теорію і практику пере­кладу прислівʼїв і приказок «Өрнектi сөз-ортақ қазына» («Багатство мови — спільне на­дба­н­ня», 1967). Дослідж. з етнопедагогіки казах. народу, життя і діяльності ві­домих діячів культури, мистецтва, літ-ри лягли в основу книг «Өмiр. Өнер. Өнерпаз» («Життя. Мистецтво. Талант», 1990), «Толқын­нан толқын туады» («Із хвилі народжується хвиля», 1992). Видав зб. власних афоризмів «Нақылдар кiтабы» («Книга на­станов», 2000), до якої уві­йшло більше 3-х тис. висловлювань. Усі твори А. ви­дані в Алмати. Писав для дітей. Уклав книгу вибр. прислівʼїв і приказок «Інжу» («Перлина»), до якої уві­йшла велика добірка українських. Написав цикл віршів про Т. Шевченка. Пере­клав казах. мовою деякі твори Лесі Українки, М. Рильського, Л. Первомайського, П. Воронька, М. Сингаївського. А. — спів­авт. гімну Респ. Казах­стан.

Літ.: Қайырбеков Ғ. Сарабдал сөз сардары // Егемен Қазақ­стан. 1993, 29 окт. (Каїрбеков Г. Сарабдал — оратор // Незалежний Казах­стан. 1993, 29 жовт.); Қабдолов З. Аға буын­ның өнегелi өкiлi // Заман-Қазақ­стан. 1999. № 23, 24 (Кабдолов З. Яскравий приклад пред­ставника старшого поколі­н­ня // Час Казах­стану. 1999. № 23, 24).

Т. К. Акчулаков

Завантажити статтю