Алімджан Хамід

АЛІМДЖА́Н Хамід (Хамід Алімджанович Азімов; Хамид Олимжон; 12. 12. 1909, м. Джизак, Узбеки­стан — 03. 07. 1944, Ташкент) — узбецький письмен­ник. Член-кореспондент АН Узб. РСР (1943). Навч. в Узб. пед. академії у Самарканді (1928–31). Автор поем «Зайнаб ва Омон» («Зайнаб і Аман»), «Єемурғ» («Сімург», обидві — 1939), зб. віршів «Қялинг­га қурол ол» («Візьми зброю в руки», 1942), істор.-героїч. віршов. драми «Муқан­на» («Мукан­на», 1943) та ін. 1935 А. на­друкував ст. «Тарас Шевченко» в ж. «Совет адабиёти». Пере­клав окремі твори Т. Шевченка («Заповіт», «Сон», «Огні горять, музика грає», «У тієї Катерини», «Ми вкупочці колись росли», «Добро, у кого є господа», «У неділю не гуляла», «Ой три шляхи широкії» та ін.), пʼєсу О. Корнійчука «Платон Кречет». У баладах «Жангчи Турсун» («Боєць Турсун»), «Роксананинг көз ешлари» («Сльози Роксани»), віршах «Селмек» («Любов»), «Шарқ­дан Ғарбга кетаётган дөстга» («Другові зі Сходу, що йде на Захід» зі зб. «Танланган асарлар» («Ви­брані твори»), 1944) йдеться про дружбу узб. і укр. народів. Усі твори А. опубл. в Ташкенті. Укр. мовою окремі твори А. пере­клали Л. Талалай, Т. Коломієць, С. Литвин.

Завантажити статтю