Алімджан Хамід

АЛІМДЖА́Н Хамід (Хамід Алімджанович Азімов; Хамид Олимжон; 12. 12. 1909, м. Джизак, Узбекистан — 03. 07. 1944, Ташкент) — узбецький письменник. Член-кореспондент АН Узб. РСР (1943). Навч. в Узб. пед. академії у Самарканді (1928–31). Автор поем «Зайнаб ва Омон» («Зайнаб і Аман»), «Єемурғ» («Сімург», обидві — 1939), зб. віршів «Қялингга қурол ол» («Візьми зброю в руки», 1942), істор.-героїч. віршов. драми «Муқанна» («Муканна», 1943) та ін. 1935 А. надрукував ст. «Тарас Шевченко» в ж. «Совет адабиёти». Переклав окремі твори Т. Шевченка («Заповіт», «Сон», «Огні горять, музика грає», «У тієї Катерини», «Ми вкупочці колись росли», «Добро, у кого є господа», «У неділю не гуляла», «Ой три шляхи широкії» та ін.), п’єсу О. Корнійчука «Платон Кречет». У баладах «Жангчи Турсун» («Боєць Турсун»), «Роксананинг көз ешлари» («Сльози Роксани»), віршах «Селмек» («Любов»), «Шарқдан Ғарбга кетаётган дөстга» («Другові зі Сходу, що йде на Захід» зі зб. «Танланган асарлар» («Вибрані твори»), 1944) йдеться про дружбу узб. і укр. народів. Усі твори А. опубл. в Ташкенті. Укр. мовою окремі твори А. переклали Л. Талалай, Т. Коломієць, С. Литвин.

Завантажити статтю