АЛМА́ЗОВ Олександр Іванович (15(27). 08. 1859, с. Замаратине Тамбов. губ., Росія — 1912, Одеса) — богослов, юрист, фахівець із церковного права. Доктор богословʼя (1897), професор (1898). Державні нагороди. Закін. Лебедян. приход. у-ще (1868), Липецьке духовне училище (1874) та церк.-практ. від­діл Казан. духов. академії (1884), де був залишений на один рік у зван­ні професор. стипендіата для занять на каф. літургіки. Від 1885 — викладач практ. керівництва для пастирів літургіки та гомілетики у Сибір. духов. семінарії; від 1886 — помічник ін­спектора Казан. духов. академії; від 1887 — екс­траординар. проф. церк. права при Новорос. університеті. У 1890–91 А. стажувався за кордоном. У 1894 ви­йшов з друку тритом. твір А. «Тайная исповедь в православной церкви» (Одеса), який став докт. дис., а в 1896 — «К истории молитв на разные случаи», у 1898 — «Профес­сор М. Ф. Красносельцев». Від 1898 — ординар. професор кафедри церк. права, 1902–04 — декан юрид. факультету Новорос. університету. 1905 був у від­ряджен­ні за кордоном. 1906 А. отримав чин дійс. стат. радника і по­їхав у від­рядже­н­ня вглиб імперії. У 1911–12 — помічник проректора, 1912 — засл. ординар. професор кафедри історії церкви Новорос. університету.