Алмазов Олександр Іванович

Визначення і загальна характеристика

АЛМА́ЗОВ Олександр Іванович (15(27). 08. 1859, с. Замаратине Тамбов. губ., Росія — 1912, Одеса) — богослов, юрист, фахівець із церковного права. Доктор богослов’я (1897), професор (1898). Державні нагороди. Закін. Лебедян. приход. у-ще (1868), Липецьке духовне училище (1874) та церк.-практ. відділ Казан. духов. академії (1884), де був залишений на один рік у званні професор. стипендіата для занять на каф. літургіки. Від 1885 — викладач практ. керівництва для пастирів літургіки та гомілетики у Сибір. духов. семінарії; від 1886 — помічник інспектора Казан. духов. академії; від 1887 — екстраординар. проф. церк. права при Новорос. університеті. У 1890–91 А. стажувався за кордоном. У 1894 вийшов з друку тритом. твір А. «Тайная исповедь в православной церкви» (Одеса), який став докт. дис., а в 1896 — «К истории молитв на разные случаи», у 1898 — «Профессор М. Ф. Красносельцев». Від 1898 — ординар. професор кафедри церк. права, 1902–04 — декан юрид. факультету Новорос. університету. 1905 був у відрядженні за кордоном. 1906 А. отримав чин дійс. стат. радника і поїхав у відрядження вглиб імперії. У 1911–12 — помічник проректора, 1912 — засл. ординар. професор кафедри історії церкви Новорос. університету.

Завантажити статтю