АМІРІ́ Гайнан Гімазетдінович (Әмири Гәйнан; 25. 08. 1911, с. Новий Артаул, Башкорто­стан, РФ — 08. 09. 1982, Уфа, Башкорто­стан, РФ) — башкирський письмен­ник. Учасник 2-ї світової війни. Закін. Башкир. пед. ін­ститут (Уфа). У поемі «Кәмћетелгән Шәмсетдин, трутдинћеҙ Нуретдин» («Упосліджений Шамсутдин і Нуретдин без трудоднів», 1932), написаній у напів­казк. манері, автор з гумором змальовує борса­н­ня людини між скнарістю і страхом перед злиднями, утверджує радість добротворе­н­ня. Автор нарису «Яңы уйҙар» («Нові думки», 1933), зб. оповідань «Алтын» («Золото», 1940), «Ҙур бакса» («Великий сад», 1947), «Хикәйәләр» («Оповіда­н­ня», 1953), психол. повісті «Мурадым» («Мурадим», 1960), поет. збірок «Ћалдат йөрәге» («Серце солдата», 1944), «Йәшәү — яныу» («Життя — горі­н­ня», 1957), «Яҙҙың бер тамсыћы» («Крапля весни», 1964) та ін. Усі твори А. опубл. в Уфі. Ві­домий також як дит. письмен­ник, публіцист і літературо­знавець. Досліджував укр. тему в башкир. літ-рі. Автор вірша «Украинаға» («Україні», 1949), присвяч. визволен­ню укр. земель від нім.-фашист. загарбників. Пере­клав низку творів укр. поетів, зокрема вірш П. Тичини «На май­дані», що був уміщений у кн. «Днепр тулкындары» («Хвилі Дні­пра», Уфа, 1979).