Анаеробіоз

Визначення і загальна характеристика

АНАЕРОБІО́З (від ан… і грец. ἀήρ — повітря, βίωσις — життя) — життя за відсутності вільного кисню. Інша назва — аноксибіоз. Поняття «А.» ввів Л. Пастер у 1861 стосовно мікробів, які спричиняють маслянокисле бродіння і для свого розвитку не потребують кисню. Організми, які живуть за відсутності вільного кисню, називають анаеробами (анаеробіонтами, аноксибіонтами). До них належать багато бактерій, війчасті інфузорії, деякі черви та молюски, нижчі рослини. Ці організми отримують енергію при окисленні органічних, рідше неорган. речовин, або використовують енергію світла. Розрізняють облігатні та факультативні анаероби: перші розвиваються лише за відсутності кисню, для них він є отрутою; інші можуть існувати і за його наявності. Анаероби досить розповсюджені в природі й відіграють значну роль у кругообігу речовин; можуть спричиняти небезпечні ускладнення при пораненні — анаеробну інфекцію (газову гангрену, газову флегмону). Анаеробні мікроорганізми спиртового і молочнокислот. бродіння широко використовують у харчової промисловості. Якщо для анаеробів А. є звичай. формою існування, то для багатоклітин. організмів — лише тимчас. станом, що забезпечує їхнє виживання в періоди гострої нестачі кисню. У тканинах багатьох багатоклітин. організмів анаеробне перетворення вуглеводів відбувається переважно шляхом гліколізу. Проте людина і вищі тварини, залишені без кисню, гинуть, незважаючи на різке підсилення гліколізу. А. має особл. значення для спортсменів, оскільки енергія для роботи м’язів утворюється як за рахунок аеробних, так і анаеробних (алактатних, лактатних) джерел.

Завантажити статтю