Анаеробіоз

Визначення і загальна характеристика

АНАЕРОБІО́З (від ан… і грец. ἀήρ — повітря, βίωσις — життя) — життя за від­сутності вільного кисню. Інша назва — аноксибіоз. Поня­т­тя «А.» ввів Л. Пастер у 1861 стосовно мікробів, які спричиняють маслянокисле броді­н­ня і для свого роз­витку не потребують кисню. Організми, які живуть за від­сутності вільного кисню, називають анаеробами (анаеробіо­нтами, аноксибіо­нтами). До них належать багато бактерій, війчасті інфузорії, деякі черви та молюски, нижчі рослини. Ці організми отримують енергію при окислен­ні органічних, рідше неорган. речовин, або використовують енергію світла. Роз­різняють облігатні та факультативні анаероби: перші роз­виваються лише за від­сутності кисню, для них він є отрутою; інші можуть існувати і за його наявності. Анаероби досить роз­по­всюджені в природі й ві­ді­грають значну роль у кругообігу речовин; можуть спричиняти небезпечні ускладне­н­ня при поранен­ні — анаеробну інфекцію (газову гангрену, газову флегмону). Анаеробні мікроорганізми спиртового і молочнокислот. броді­н­ня широко використовують у харчової промисловості. Якщо для анаеробів А. є звичай. формою існува­н­ня, то для багатоклітин. організмів — лише тимчас. станом, що забезпечує їхнє вижива­н­ня в періоди го­строї не­стачі кисню. У тканинах багатьох багатоклітин. організмів анаеробне пере­творе­н­ня вуглеводів від­бувається пере­важно шляхом гліколізу. Проте людина і вищі тварини, залишені без кисню, гинуть, не­зважаючи на різке під­силе­н­ня гліколізу. А. має особл. значе­н­ня для спортс­менів, оскільки енергія для роботи мʼязів утворюється як за рахунок аеробних, так і анаеробних (алактатних, лактатних) джерел.

Літ.: Тидельська І. Новий анаеробний термофільний вид Cl. thermofermentans // МКЖ. 1939. Т. 6, № 3; Пасічник А. Значе­н­ня анаеробіо­зу в жит­тєдіяльності змінених клітин Cl. butyricum // МКЖ. 1951. Т. 8, № 3; Френкель Г. М. Биология анаэробов и анаэробиоз. К., 1956; Иванов К. П. Кислородное голо­дание и температура тела. Ленин­град, 1968; Логинова Л. Г. Анаэробные термофильные бактерии. Москва, 1982; Платонов В. Н. Адаптация в спорте. К., 1988; Колчинская А. З. Кислород. К., 1991.

П. В. Білошицький

Завантажити статтю