АН

Визначення і загальна характеристика

«АН» — серія літаків, створених під керівництвом О. К. Антонова (1946–84) та його послідовників у Дослідному кон­структорському бюро (нині АНТК ім. О. К. Антонова). На сьогодні створено 20 типів літаків серії «Ан» і понад 100 їх модифікацій. Літаки вирізняються надійністю та економічністю кон­струкцій, універсальністю у викори­стан­ні, можливістю екс­плуатації на ґрунтових аеро­дромах і простотою обслуговува­н­ня. Нині збудовано понад 22 тис. літаків серії «Ан», із них понад 1,5 тис. екс­портовано у понад 50 країн світу. На літаках «Ан» встановлено 350 рекордів. Досягне­н­ня Ан-2, Ан-22, Ан-124, Ан-225 занесено до Книги рекордів Ґін­нес­са.

Літак Ан-2

Ан-2 — багатоцільовий літак, що започаткував велике сімейство машин цього типу. Перший політ від­бувся 31 серпня 1947. Ви­пробува­н­ня Ан-2 на полях Київської обл. справило велике враже­н­ня на працівників сільського господарства, і за клопота­н­ням М. Хрущова від 1949 роз­почато його серійне виробництво на Київському авіаційному заводі (нині «Авіант»). На Ан-2 встановлено поршневий двигун АШ-62ІР потуж. 735 кВт (1000 к. с.); крейсер. швидк. — 180 км/год., кількість пасажирів — 12, дальність польоту за макс. навантаже­н­ня (1,5 т) — 420 км. 1956 на ВДНГ у Москві отримав золоту медаль і диплом 1-го ступеня. Всього на заводах СРСР, Польщі, Китаю виготовлено понад 15 тис. літаків Ан-2 у 18-ти модифікаціях (на колесах, лижах, поплавках) — транс­порт­них, пасажирських, с.-г., для гасі­н­ня лісових пожеж тощо. У Китаї його виробництво триває і нині. Ан-2 обслуговував понад 2300 авіаліній і мав славу надійного літака у всіх країнах, де був у екс­плуатації; набув 40 «професій»; екс­портувався до 28-ми країн світу. Нині понад 6000 літаків Ан-2 успішно екс­плуатуються у різноманітних геогр. р-нах світу, зокрема у важкодо­ступ. місцях. Ан-2 сертифіковано у Франції, Бразилії, Польщі та Китаї. Його особливістю є простота, висока надійність і можливість екс­плуатації з ґрунт. май­данчиків довж. 500 м.

Літак Ан-8

Ан-8 — транс­порт­ний літак з турбогвинтовими двигунами, побудований за новою схемою, з широким фюзеляжем, верх­нім роз­ташува­н­ням крила і великим вантажним люком, що дало змогу вирішити зав­да­н­ня повітряного десантува­н­ня великогабаритної техніки. Макс. вантаж — 11 т, крейсер. швидкість — 520 км/год., вис. польоту — 8 км, макс. дальність — 3500 км. Дослід. зразок Ан-8 виготовлено 1956 на Київському авіаційному заводі. 1958 роз­почато серійне виробництво на авіаційному заводі в Ташкенті, де для на­да­н­ня допомоги та консультацій щодо будівництва літака Київ. ДКБ мало пред­ставництво. До 1961 було збудовано 151 літак Ан-8. За великі роз­міри фюзеляжу Ан-8 називають «китом, що літає».

Літак Ан-10А

Ан-10А — швидкісний пасажирський літак з чотирма турбогвинтовими двигунами АІ-20 потужністю 4000 к. с. кожний. Створений 1957. Використовувався для пасажирських пере­везень на магістральних лініях, транс­порт. вантаж. пере­везень на наукові станції Пів­нічного полюса, екс­плуатувався також на коротких між­обласних трасах. Ан-10А під­німав у повітря до 15 т комерц. вантажу, зокрема 100 пасажирів з багажем і бл. 5 т різноманіт. вантажу; на замовле­н­ня міг бути пере­обладнаний для пере­везе­н­ня до 130-ти пасажирів. За комфортом не мав собі рівних у світі. Екіпаж — 5 осіб, рейсова швидк. — 630–680 км/год. Особливо економічний на авіалініях протяжністю 800–2500 км, міг здійснювати посадку на ґрунт. та засніжених аеро­дромах. У 1957–70 літаки Ан-10А пере­везли 40 млн пасажирів та понад 1 млн т пошти і вантажів. 1958 на Всесвіт. ви­ставці в Брюс­селі Ан-10А удостоєний Диплома і Великої золотої медалі. Швидкісні рекордні пере­льоти на серійних літаках Ан-10А до­зволили отримати у 1960 під­вищені швидкості літака: у травні з комерц. вантажем до 15 т отримано середню швидк. 723 км/год. на маршруті Москва — Мелітополь — Москва протяжністю 2000 км; у червні — 760 км/год. на маршруті Київ — Харків — Київ (900 км); у липні — 720 км/год. на маршруті Київ — Ташкент — Київ (3600 км).

Літак Ан-12

Ан-12 — транс­порт­но-десантний літак, ідентичний за схемою, роз­ташува­н­ням крила та силовою установкою літакові Ан-10А. Тривалий час був основним літаком повітряно-десантних військ СРСР. Створений 1957. При­значений для пере­везе­н­ня великогабарит. вантажів і різноманіт. інженерної, буд. і с.-г. техніки із су­проводжув. персоналом (до 14 осіб). Може злітати з ґрунт. аеро­дромів, використовуватись для обслуговува­н­ня наук. і рятув. екс­педицій, а при неможливості зробити посадку в пункті при­значе­н­ня — скидати у повітрі вантаж і техніку на вантаж. парашутах. Має високі злітно-посадкові властивості. Макс. комерц. навантаже­н­ня — 20 т, крейсер. швидк. — 550–600 км/год., дальність польоту з вантажем 10 т — 3400 км. У 1957–72 на заводах у Іркутську, Воронежі і Ташкенті збудовано 1162 літаки. Ан-12 мав понад 20 модифікацій, екс­портувався до 14-ти країн світу.

Літак Ан-14

Ан-14 («Бджілка») — багатоцільовий літак короткого зльоту і посадки. Створений 1958. Для нього характерні невимогливість до поверх­ні ґрунт. аеро­дромів і простота пілотува­н­ня. Використовувався в штаб., звʼязк. та ін. варіантах. Макс. комерц. навантаже­н­ня — 720 кг, крейсер. швидк. — 180–220 км/год., макс. дальність — 950 км, довж. роз­гону — 120–140 м. Серійно виготовлявся у 1960-х рр. на авіаційному заводі в м. Арсеньєв (РФ).

Літак Ан-24

Ан-24 — пасажирський літак із газотурбін­ними двигунами, що замінив на авіалініях середньої довжини за­старілі поршневі літаки Лі-2, Іл-14. Особливості кон­струкції літака: фюзеляж із панелей клеєзварювального зʼ­єд­на­н­ня, центроплан із монолітних пресованих панелей і лонжеронів тощо. Це забезпечило високу вагову ефективність і можливість екс­плуатації з ґрунт. аеро­дромів. Пере­возить 48–52 пасажири; екіпаж — 2–5 осіб. Має 2 турбогвинт. двигуни АІ-24 (потуж. 1880 кВт кожний) і реакт. РУ 19–300 (тяга — 900 кгс). Крейсер. швидк. — 450 км/год., дальність польоту з 48-ма пасажирами — 760 км. Перший ви­пробувальний політ від­бувся 20 жовтня 1959. У 1959–78 на Київському авіаційному заводі виготовлено 1028 літаків, з них 218 екс­портовано до 23-х країн світу. Всього виготовлено 1335 літаків Ан-24. На літаку встановлено 71 світ. рекорд. У нар. госп-ві є кілька модифікацій Ан-24: Ан-24В, Ан-24РВ, Ан-24Т та Ан-24РТ. Ан-24В при­знач. для пасажир. і вантаж. пере­везень на лініях малої і серед. протяжності. У СРСР від 1962 до травня 1969 літаки Ан-24В пере­везли бл. 25 млн пасажирів і понад 350 тис. т вантажів і пошти. Пасажирський Ан-24РВ від­різняється від Ан-24В встановле­н­ням у правій мотогондолі додатк. роз­гін­ного ре­актив. двигуна з тягою 900 кгс, який виконує також функції агрегата автоном. запуску. Завдяки цьому Ан-24РВ може успішно екс­плуатуватися з макс. злітним навантаже­н­ням при температурі повітря до +30 °С чи на високогірних аеро­дромах вис. до 3000 м над р. м. Транс­порт­ний Ан-24Т, на від­міну від Ан-24В, має вантаж. люк у хвост. частині фюзеляжу роз­мірами 1,4×2,8 м, над яким встановлено кран-балку вантажопід­йомністю 1,5 т, а також транс­портер вантажопід­йомністю 4,5 т, умонтований у під­логу вантаж. кабіни, та ін. транс­порт­не обладна­н­ня. Кон­струкція літака до­зволяє скидати вантаж на парашутах. Ан-24РТ від­різняється від Ан-24Т встановленим ре­актив. двигуном такого ж типу, як на Ан-24РВ.

Літак Ан-22 («Антей»)

Ан-22 («Антей») — широкофюзеляжний транс­порт­но-вантажний літак, яких не знала тогочасна світова практика. Був ви­знаний світової досягне­н­ням авіаційної техніки. Перший виліт здійснив 25 лютого 1965, демонструвався на Між­народній авіаційній ви­ставці в Парижі (1965, 1967). Має 4 турбогвинт. двигуни кон­струкції М. Кузнецова потуж. 15 000 к. с. кожний, над стелею вантажної кабіни закріплено спец. рейки, по яких рухаються чотири електротельфери вантажопід­йомністю 2,5 т кожний. Ан-22 може пере­везти теплохід на під­водних крилах типу «Ракета», пасажир. залізнич. вагон, 5 бульдозерів, до­ставити 60 т вантажів на від­стань понад 3000 км. Макс. дальність польоту — 9000 км, макс. швидк. — 640 км/год. Ан-22 при­стосований до бетон. та ґрунт. аеро­дромів, а також має можливість скидати вантаж на парашутах у важкодо­ступні місця. Серійно виготовлявся на авіаційному заводі в Ташкенті; збудовано 64 літаки. На Ан-22 встановлено 14 світових рекордів, зокрема у 1967 — абсолютний світовий рекорд: вантаж масою 100,44 т під­нято на вис. 7848 м.

Літак Ан-30

Ан-30 — літак для аерофото­зніма­н­ня. Створений 1967 на базі Ан-24; від­різняється наявністю у носовій частині за­скленої кабіни штурмана і 5-ти аерофото­апаратів для план. і пер­спектив. зніма­н­ня. Максимальна дальність польоту — 2400 км. Має кращі властивості Ан-24, зокрема можливість базува­н­ня на ґрунтових аеро­дромах. Виготовлявся у 1973–79 на Київському авіаційному заводі; всього виготовлено 123 літаки.

Літак Ан-26

Ан-26 — транс­порт­но-вантажний літак. Створений 1969 також на базі Ан-24; від­різняється наявністю у хвостовій частині фюзеляжу великого вантаж. люка, транс­портера і таля у вантаж. кабіні. При­знач. для пере­везе­н­ня вантажів, різноманіт. техніки і легкових автомобілів із су­проводжув. персоналом. Обладна­н­ня літака до­зволяє у повітрі скидати людей чи вантаж на парашутах. Дальність польоту з макс. навантаже­н­ням (5,5 т) — 760 км. Виготовлявся у 1969– 85 на Київському авіаційному заводі; всього виготовлено 1402 літаки. Ан-26 за надійністю, економічністю та великим ресурсом до 1990 лідирував у пере­везен­ні вантажів.

Літак Ан-28

Ан-28 — багатоцільовий пасажирський літак. Створений 1973. При­значений для пере­везе­н­ня пасажирів, вантажів і пошти на місц. повітр. лініях. Може використовуватися для аерофото­зніма­н­ня, геологорозвідки, парашут. десантува­н­ня людей і вантажу тощо. Успішно екс­плуатується на коротких злітно-посадкових смугах у будь-яких клімат. умовах, на роз­моклих ґрунт., піщаних і засніж. аеро­дромах. При необхідності колісне шасі замінюють лижним. За компонува­н­ням Ан-28 подібний до Ан-14, має 2 турбогвинт. двигуни потуж. 706 кВт (960 к. с.) кожен. Макс. вантажопід­йомність — 2 т, дальність польоту з резервом пального на 30 хв. і вантажем 1 т — 1100 км, крейсер. швидк. — 350 км/год., кількість пасажирів — 17 осіб. Серійне виробництво Ан-28 роз­почато 1979 у Польщі; всього виготовлено 169 літаків.

Літак Ан-32

Ан-32 — багатоцільовий транс­порт­ний літак. Створений 1976 шляхом модернізації Ан-26. Основне при­значе­н­ня — пере­везе­н­ня вантажів на лініях малої і середньої протяжності. Окрім того, може використовуватися для пере­везе­н­ня та парашут. десантува­н­ня людей і платформ із вантажем, а також у санітар. варіанті. Може екс­плуатуватися у різноманіт. клімат. умовах, зокрема в спеку (до + 45 °С) і на високогір. аеро­дромах (до 4500 м над р. м.). Має 2 турбогвинт. двигуни АІ-20М, потуж. двигуна — 3800 кВт, крейсер. швидк. — 500 км/год., екіпаж — 3 особи. Виготовляють Ан-32 на заводі «Авіант». У 1984 партію Ан-32 закупила Індія. Створено також його модифікації: Ан-32Б — для пере­везе­н­ня цивіл. вантажів; Ан-32П — для гасі­н­ня пожеж; Ан-32Б-200 (Ан-32В-200) — для викори­ста­н­ня у ВПС (пере­везе­н­ня і ски­да­н­ня вантажів, парашутистів тощо), від­різняється збільшеною макс. зліт. масою до 28,5 т і вантажопід­йомністю до 7,5 т; кількість пасажирів — 43 солдати, або 38 десантників, чи 24 поранених. Ан-32П створ. 1993, макс. маса рідини для пожежогасі­н­ня — 8 т, кількість пожежників-десантників — 27–30 осіб, екіпаж — 3 особи. У жовтні 1993 два літаки Ан-32П використовувались на гасін­ні гірсько-лісової пожежі у перед­місті Ялти (бл. 100 вильотів). У травні 1994 завершено дослідне ви­пробува­н­ня літака і у червні — вересні 1994 три літаки Ан-32П направлено на екс­плуатацію в Португалію (виконано 545 вильотів; по 10–12 на кожному літаку за день). Літак Ан-32П успішно продемонстрував свої якості пожежного на показових польотах у Малайзії та авіац. ви­ставках на Філіп­пінах і в Австралії у березні 1995. При необхідності перед­бачено пере­обладна­н­ня літака в аеро­дром. умовах у стандартний транс­порт. варіант для пере­везе­н­ня вантажів. Серійне виробництво Ан-32П освоєно на «Авіанті». На кін. 2000 виготовлено 361 літак Ан-32 та його модифікації, більшість з яких екс­плуатуються у понад 50-ти країнах світу. З метою вдосконале­н­ня тактично-тех. характеристик Ан-32 нині ведеться його модернізація: збільше­н­ня ресурсу двигуна і планера, вантажопід­йомності і дальності польотів; за­стосува­н­ня сучасної авіоніки; зменше­н­ня складу екіпажу тощо.

Літак Ан-72

Ан-72 — перший в СРСР транс­порт­ний літак короткого зльоту і посадки. Створений 1977. Серійне виробництво — на Харківському авіаційному заводі (нині Харківське державне авіаційне виробниче під­приємство); всього збудовано 112 літаків. Особливості кон­струкції: великий обʼєм титанових сплавів, композиційних матеріалів, що зменшило масу літака, 2 турборе­активні двигуни Д-36 (тяга двигуна 63,7 кН) встановлені над поверх­нею крила, що унеможливлює попа­да­н­ня у двигун сторон­ніх предметів із землі, забезпечує збільше­н­ня під­йомної сили при зльоті і посадці та знижує шум на місцевості і в кабіні. Екіпаж — 3 особи, дальність польоту при макс. десант. навантажен­ні (7,5 т) — 1000 км, крейсер. швидк. — 700 км/год. При­знач. для екс­плуатації на аеро­дромах з обмеженою довжиною смуги. На його базі створ. патрульний літак Ан-72П, додатково обладнаний прицільно-навігац. і пілотаж. комплектом, стаціонар. фотообладна­н­ням, радіозвʼяз. обладна­н­ням, озброє­н­ням і телевізій. системою огляду місцевості. Літак забезпечує несе­н­ня патрул. служби і виявле­н­ня порушників у прилеглій до узбереж­жя зоні вдень і вночі, за нормал. і склад. метеоумов; повітр. десантува­н­ня 22-х парашутистів або пере­везе­н­ня 44-х солдатів з особи­стою зброєю і спорядже­н­ням чи 16-ти поранених на ношах у су­проводі медпрацівника; боє­припасів, матеріал. засобів і тех. обладна­н­ня заг. масою до 5 т. Екіпаж — 5 осіб, макс. крейсер. швидк. — 700 км/год., дальність польоту з макс. навантаже­н­ням (5 т) — 2800 км. Патрулюва­н­ня здійснює на вис. 500–1000 м із швидк. 300–350 км/год.

Літак Ан-3

Ан-3 — легкий багатоцільовий літак. Створений 1980 на базі Ан-2 шляхом модифікації планера і заміни поршневого двигуна на турбогвинт. ТВД-20 потуж. 1010 кВт (1375 к. с.). Пере­обладна­н­ня літаків Ан-2 на Ан-3 здійснено в АНТК ім. О. К. Антонова та ВО «Політ» (Омськ, РФ). Під­вище­н­ня ефективності забезпечується шляхом збільше­н­ня комерц. навантаже­н­ня у 1,5 рази, удосконале­н­ня льотно-тех. характеристик тощо. Порівняно з Ан-2, Ан-3 має на 60 % більшу продуктивність, а виконані роботи — на 30 % нижчу собівартість. Основні варіанти Ан-3 — транс­порт­ний і с.-г. Транс­порт­ний Ан-3Т пере­возить 1,8 т вантажів чи 12 пасажирів; практична дальність із комерційним навантаже­н­ням 1,5 т — 550 км; макс. крейсер. швидк. 260 км/год. 31 серпня 2000 на Ан-3Т ви­дано сертифікат льотної придатності. Ан-3СГ оснащено новим високо­продукт. і екологічно досконалим навісним с.-г. обладна­н­ням зі збільшеним обʼємом бака для хімікатів (2200 л); середня продуктивність — 114 га/год. На базі Ан-3 перед­бачається створе­н­ня всіх варіантів, у яких нині використовується Ан-2.

Літак Ан-124 («Руслан»)

Ан-124 («Руслан») — широкофюзеляжний важкий транс­порт­ний літак. Під­німає до 150 т вантажу, дальність польоту при навантажен­ні 120 т — 4800 км, роз­виває швидкість 800– 850 км/год., обладнаний чотирма турборе­активними двигунами Д-18Т (тяга двигуна 230 кН), здійснює пере­льоти на від­стань 15 000 км на вис. 10– 12 км, екіпаж — 6 осіб. На літаку вперше у СРСР за­стосовано стрілоподібне крило із суперкритичним профілем, досягнуто високого рівня аеродинамічної досконалості. Перший літак Ан-124 виготовлено і пере­дано на льотні ви­пробува­н­ня у листопаді 1982; від­тоді почалось його серійне виробництво. Буд-во перших 2-х дослід. зразків літака здійснив Київський авіаційний завод; центроплан і крила для Ан-124 виготовляло Ташкентське авіаційне ВО. Загалом на Київському авіаційному заводі виготовлено 17 таких літаків. Від поч. 80-х рр. Ан-124 будує Ульяновський авіаційний виробничий комплекс АТ «Авіа­стар». До 2001 збудовано 53 літаки. На «Руслані» 1987 встановлено світовий рекорд із дальності польоту по за­мкненому колу: за 25 год. 30 хв. він пролетів 20 151 км. Того ж року здійснено рекорд. під­йом вантажу (171 219 кг) на висоту 10 750 м. Від 1989 літаки Ан-124 виконують чартерні вантажні пере­везе­н­ня на між­нар. авіалініях. Виконано унікальні пере­везе­н­ня 90-тон­них гідротурбін, 120-тон­них кранів «Лібхер», фюзеляжу Ту-204, 150-тон­них само­скидів «Юклід», морської яхти довж. понад 25 м, а транс­портува­н­ня електрогенератора фірми «Сіменс» вагою 135,2 т зареєстровано у Книзі рекордів Ґін­нес­са у роз­ділі найважчого моновантажу, що пере­возився у повітрі. 1992 на базі Ан-124 створено Ан-124-100. АНТК ім. О. К. Антонова спільно з АТ «Авіа­стар» створив модифікацію літака Ан-124-100М, де встановлено досконаліше обладна­н­ня, що до­зволило скоротити склад екіпажу до 4-х осіб. Нині в АНТК ім. О. К. Антонова роз­роблено модифікації військ.- транс­порт. літаків Ан-124-200 з двигунами CF6-80 (Дженерал Електрик, США); Ан-124-210 з двигунами RB211-524Н-Т (Роллс- Ройс, Велика Британія); перед­бачено створе­н­ня комерц. варіанта літака Ан-124-210.

Літак Ан-74

Ан-74 — вантажний літак спеціального при­значе­н­ня. Створений 1983 на базі Ан-72 для забезпече­н­ня науково-дослідних робіт і транс­порт­них пере­везень у р-нах Крайньої Пів­ночі, а також для вантажних пере­везень на авіалініях середньої протяжності у всіх кліматичних зонах при температурах від –60° до +45 °С. Ан-74 пере­возить до 7,5 т вантажів з крейсер. швидк. до 700 км/год. на вис. 10 100 м. На літаку встановлено два турборе­активні двоконтурні двигуни Д-36-2А зі злітною тягою 63,7 кН. Шасі з пневматиками низького тиску до­зволяє екс­плуатувати літак на аеро­дромах зі штуч. покри­т­тям та ґрунтових. Бортове обладна­н­ня забезпечує навантажува­н­ня і роз­вантажува­н­ня вантажів масою до 2,5 т. Від 1991 створ. низку удосконал. модифікацій літака: Ан-74-200, Ан-74Т-100, Ан-74Т-200А, Ан-74ТК-100, Ан-74ТК-200, Ан-74Д-200, Ан-74VIP. Осн. від­мін­ністю Ан-74-200 від Ан-74 є викори­ста­н­ня двигунів досконалішої серії 3А, що до­зволило збільшити макс. злітну масу від 34,8 до 36,5 т і дальність польоту з вантажем 7,5 т від 1650 км до 2300 км. На вантажних Ан-74Т-100, Ан-74Т-200А від­сутнє робоче місце радиста, а довжина вантаж. кабіни збільшена до 10,5 м; вантажопід­йомність — 10 т; екіпаж першого — 4 особи, другого — 2. На Ан-74Т-200А встановлено новий пілотажно-навігац. комплекс, що до­зволяє здійснювати навігацію з більшою точністю. Ан-74Т-300 — модифікація літака Ан-74Т-200А — має двигун під крилом, що до­зволяє економити витрату палива на 20 % та під­вищити обсяг пере­везень у 1,5 рази. Серійне виробництво цих модифікацій здійснює Харків. держ. авіац. вироб. під­приємство. Вантажно-пасажир. конвертовані Ан-74ТК-100, Ан-74ТК-200 при­знач. для пере­везень до 8,5–10 т вантажу чи 52 пасажирів, а також для змішаних вантажно-пасажир. пере­везень. Пере­обладна­н­ня літаків із вантаж. у пасажирські чи навпаки може проводитись у ліній. аеропорту силами екіпажу менше ніж за 2 год. Це єдині у світі літаки такого класу. Дальність польоту з 52-ма пасажирами — 2800 км, з 10 т вантажу — 900 км. Серійне виробництво здійснюють Харків. держ. авіац. вироб. під­приємство та ВО «Політ» (Омськ, РФ). Адміністративний літак Ан-74Д-200 при­знач. для пере­везе­н­ня 12-ти пасажирів у комфорт. умовах. Ан-74VIP — новий адм. літак, що має додатковий від­сік для пере­везе­н­ня групи су­проводу або великогабарит. вантажів (напр., автомобіля); в залежності від компонува­н­ня може пере­возити 10–16 пасажирів на від­стань 4–5 тис. км.

Літак Ан-71

Ан-71 — літак дальнього радіолокаційне виявле­н­ня (до 400 цілей одночасно). Створений 1985. За­стосува­н­ня Ан-71 до­зволяє збільшити бо­йову ефективність винищувальної авіації у 2,5– 3 рази. Літак можна також використовувати для викона­н­ня цивільних зав­дань: ретранс­ляції інформації про стан атмо­сфери, керува­н­ня повітряним рухом у неосвоєних регіонах, виявле­н­ня надводних та повітряних обʼєктів, проведе­н­ня пошукових операцій тощо. Екіпаж (з операторами) — 6 осіб, час патрулюва­н­ня — 5 год., макс. швидкість — 650 км/год., радіус виявле­н­ня цілей — 370 км. Перший політ від­бувся 12 червня 1985. Ви­пробува­н­ня проводилось за різноманітних умов на київських аеро­дромах, а також у Криму, Поволжі, Середній Азії та на Кавказі. Системи та комплекси Ан-71 не потребують за­стосува­н­ня спец. засобів обслуговува­н­ня та до­зволяють протягом тривалого часу (до 30 діб) здійснювати екс­плуатацію машини у від­риві від основної бази. У кін. 1990, у звʼязку з від­сутністю фінансува­н­ня, роботи за цією про­грамою припинено.

Літак Ан-225 («Мрія»)

Ан-225 («Мрія») — широкофюзеляжний надважкий транс­порт­ний літак, якому немає аналогів у світі: максимальна злітна маса — 600 т, вантажопід­йомність — 250 т; роз­мах крила — 88,4 м, довжина літака — 84 м, висота — 18,1 м. Із вантажем 200 т, роз­міщеним у фюзеляжі, долає від­стань 4500 км зі швидкістю 700– 850 км/год., з вантажем 150 т — 7000 км. При­значений для пере­везе­н­ня великогабаритних вантажів усередині фюзеляжу і на зовнішній під­вісці та може бути викори­станий як носій (1-го ступ.) різноманітних авіакосмічних систем. На зовнішній під­вісці можна пере­возити вантажі, габарити яких пере­вищують можливості пере­везе­н­ня іншими транс­порт­ними засобами, напр., ректифікаційні колони діаметром 7–10 м і довжиною до 70 м, космічні кораблі багаторазового викори­ста­н­ня тощо. Всередині вантажної кабіни (завдовжки 3 м, завширшки 6,4 м, зав­вишки 4,4 м) вміщується 16 десятитон­них універсальних авіаційних контейнерів, бл. 80-ти легкових автомобілів тощо. Будівництво дослідної партії із 3-х літаків роз­почато у жовтні 1985 за без­посередньої участі Київського авіаційного заводу, що виготовляв для нього носову і пере­дню частину фюзеляжу, пере­дній вантажний люк, двері пілотної кабіни, хвостовий центроплан та опере­н­ня, всі вузли та агрегати систем Ан-124, що за­стосовувались на Ан-225. Перший політ Ан-225 від­бувся 1988. Нині проводять роботи з від­новле­н­ня льотної придатності.

Літак Ан-38

Ан-38 — легкий багатоцільовий літак. Створений 1994 як глибока модифікація серійного літака Ан-28. Зберігаючи найкращі його властивості, від­різняється збільшеною довжиною фюзеляжу, двигунами більшої потужності тощо. Ан-38 при­значений для пере­везе­н­ня 27-ми пасажирів з макс. швидк. до 405 км/год. на від­стань до 900 км, а також пошти і вантажів на місц. повітр. лініях. Макс. вантажопід­йомність — 2,5 т. Літак може екс­плуатуватися у широкому діапазоні т-р від –50° до +45 °С на невеликих аеро­дромах, зокрема ґрунт., льод., засніжених. Ан-38-100 оснащений двома американськими турбогвинтовими двигунами потуж. 1100 кВт (1500 к. с.) кожний. Хвостовий люк і бортове обладна­н­ня до­зволяють швидко пере­обладнати пасажир. варіант у вантажний в умовах екс­плуатації. Ан-38 можна виготовляти у сан., аерофото­з­йом., геологорозвід. та ін. варіантах. У квітні 1997 літак Ан-38-100 отримав сертифікат типу; серійне виробництво на Новосибір. авіац. ВО (РФ). Нині проходить сертифікац. ви­пробува­н­ня модифікація Ан-38-200 з турбогвинт. двигунами ТВД-20-03. На АНТК ім. О. К. Антонова роз­роблено також модифікацію Ан-38К зі збільшеною вантажопід­йомністю до 3,2 т, при­значений для пере­везе­н­ня вантажів у 4-х стандарт. контейнерах, на під­донах, а також роз­сипом.

Літак Ан-70

Ан-70 — середній широкофюзеляжний транс­порт­ний літак короткого зльоту та посадки, що має унікальні транс­порт­ні можливості. Створений 1994. При­значений для транс­портува­н­ня різноманітних вантажів, зокрема й великогабаритних, масою 35–47 т на від­стань 3000– 5000 км при екс­плуатації з бетон. злітно-посадкових смуг довж. 1700 м; масою 20 т — на від­стань 6200 км. У режимі короткого зльоту і посадки при викори­стан­ні з ґрунт. смуг завдовжки 700 м Ан-70 пере­возить 20 т вантажу на від­стань 3000 км. Літак забезпечує повітр. і посадочне десантува­н­ня бо­йової техніки, ін. вантажів та парашутистів.

Екіпаж — 5 осіб. Чотири гвинтовентиляторні двигуни Д-27 (потуж. 10 300 кВт) із спів­вісними вентиляторами забезпечують літаку крейсер. швидк. 700– 750 км/год. при 20–30 % економії палива порівняно з турборе­активними двигунами. Кон­струкція Ан-70 втілює в собі найновіші технології, зокрема вперше у світі роз­роблено і за­стосовано аеродинамічне компонува­н­ня крила великого подовже­н­ня з понад­критичними потовщеними профілями, з потуж. механізацією; створено ориг. і ефективні силові кон­струкції з композиційних матеріалів — вертикальне і горизонт. опере­н­ня, що до­зволило зменшити масу агрегатів на 15– 20 %; за­стосовано на транс­порт. літаку установку з гвинтовентилятор. двигунами, що забезпечило високі крейсер. швидкості при 30 % економії палива; створ. електро­гідроди­станційну систему керува­н­ня літаком та інтегральний цифр. борт із мультиплексними ка­налами інформаційного обміну. Цифровий інтегрований комплекс бортового обладна­н­ня забезпечує екіпажеві комфортні умови роботи, цілодобову екс­плуатацію літака за будь-якої погоди на всіх широтах, автоматичний захід на посадку на аеро­дроми, обладнані системами інструментальної посадки. Бортові системи та агрегати літака, вантажне обладна­н­ня дають змогу здійснювати автономну екс­плуатацію на необладн. аеро­дромах. Високий технічний і екс­плуатац. потенціал Ан-70 до­зволяє створити на його базі з невеликими затратами і за короткий термін кілька варіантів та модифікацій: літак дальнього виявле­н­ня і наведе­н­ня, літаючий командний пункт, патрульний, пошук.-рятув. літак та літаки цивіл. за­стосува­н­ня. Нині проводяться льотні та сертифікац. ви­пробува­н­ня літака Ан-70. Серійне виробництво Ан-70 заплановане на Київ. заводі «Авіант» та АТ «Авіакор-Авіаційний завод» (Самара, РФ).

Літак Ан-140

Ан-140 — пасажирський літак, що замінив Ан-24. Має однакову з Ан-24 пасажиромісткість (52 особи), однак істотно пере­вищує його за рівнем комфорту і льотними характеристиками: дальністю (2340 км) — на 75 %, швидкістю (480–540 км/год.) — на 20 %; паливною ефективністю — майже вдвічі; потребує для екс­плуатації на 30 % меншу довжину злітно-посадкової смуги. Ан-140 можна використовувати й у вантажно-пасажир. варіанті (20 пасажирів та 3,65 т вантажу), екс­плуатувати із недо­статньо обладн. аеро­дромів та ґрунт. злітно-посадкових смуг. Створений 1997. У 1997–99 про­йшов сертифікаційне ви­пробува­н­ня у всіх кліматичних зонах при температурі повітря від –55° до +45 °С на аеро­дромах, роз­ташованих на висоті до 1700 м над р. м. 11 жовтня 1999 під­нявся в небо перший серійний літак Ан-140, виготовлений на Харківському державному авіаційному виробничому під­приємстві і при­дбаний авіакомпанією «Ікар» (Київ). Серійне виробництво налагоджено також у РФ (м. Самара) та Ірані (м. Ісфаган). Станом на поч. 2001 збудовано 4 літаки. Ан-140 оснащено двома турбогвинтовими двигунами потужністю 1838 кВт (2500 к. с.) кожний, які випускає ВАТ «Мотор-Січ» (Запоріж­жя), і має крейсер. висоту польоту 7,2 км. Екіпаж — 2 особи. 25 квітня 2000 отримано сертифікат льотної придатності на Ан-140 і його модифікацію Ан-140-100. На базі Ан-140 перед­бачено створе­н­ня цілої серії літаків типу Ан-24/26/30/32: вантаж., спец. при­значе­н­ня, а також варіанта з подовженим фюзеляжем на 68 пасажирів.

Літ: Черненко Ж. С., Лагосюк Г. С., Горовой Б. И. Самолет Ан-24: Кон­струкция и эксплуатация. Москва, 1978; Бондарчук И. Е., Харин В. И. Авиацион­ное и радиоэлектрон­ное оборудование самолета Ан-24. Москва, 1979; Ліщинська Л. Від «Ан­нушки» до «Антея» // ЗП. 1981. № 2; Даєн Л. Лайнер Ан-70Т і навколо нього // ДУ. 1993, 10 лип.; Ретнив М. Ан-70 — самолет нового поколения // Раб. газ. 1994, 25 янв.; Арцышевская Т. Ан-70: второе рождение самолета будущего // ЗН. 1996, 28 дек.

А. Ю. Совенко

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю